27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 564/3338/25
провадження № 61-4866ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 60 000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області
від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4572117 від 19 квітня 2024 року в розмірі 6 000 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 242,24 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні відсотків з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4572117
від 19 квітня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» прострочену заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судовий збір за подання позову у розмірі 645,81 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 968,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 666 грн.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року заяву
ТОВ «Українські фінансові операції» про виправлення описки у постанові Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року задоволено частково. Виключено із мотивувальної частини постанови Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
16 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Л. В. подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі № 564/3338/25, яку просить скасувати в частині суми стягнення за нарахованими відсотками у розмірі 10 000 грн та направити справу у цій частині на новий розгляд. Вважає, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір заявлених до стягнення процентів із 29 100 грн до 10 000 грн
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у розглядуваній справі становить 60 000 грн та не перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 30 = 99 840 грн, де 3 328 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).
Оскільки справа № 564/3338/25 є малозначною в силу закону, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Належність справи № 564/3338/25 до категорії малозначних, в силу ціни позову та імперативних положень пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, була для її учасників передбачуваною.
Заявник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегією суддів не встановлено фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики та вирішення новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Впливу постанови Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі № 564/3338/25 в оскарженій частині, на можливе погіршення інвестиційного клімату України у фінансовій небанківській сфері, як про це вказує заявник, також не встановлено.
Незгода із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги переважно свідчать про незгоду заявника з обставинами, встановленими судами двох інстанцій, та спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі
№ 564/3338/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников