27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 212/5059/2012
провадження № 61-3034ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк Надра», Кредитна спілка «Академія», Кредитна спілка «Разом до успіху», Вишенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, про поділ майна подружжя,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
07 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня
2025 року у справі № 212/5059/2012.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк - десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, а саме наведення поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, які підтверджують такі причини.
Ухвала Верховного Суду від 24 березня 2026 року вручена заявнику
30 березня 2026 року.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд надав оцінку доводам заявника про те, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлений станом його здоров'я та вказав, що наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є неповажними і не підтверджують наявність передбачених законом підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд також врахував, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), у період листопада 2025 року - березня 2026 року ОСОБА_1 був учасником ряду інших цивільних справ, що не узгоджується з його доводами про те, що стан здоров'я упродовж чотирьох місяців, перешкоджав поданню касаційної скарги у розглядуваній справі.
На виконання вимог ухвали від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 у квітні
2026 року подав заяву, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що цей строк був пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку із тим, що апеляційний суд не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо своєчасного направлення копії оскарженого судового рішення, а його представник - адвокат Грабік М. С. недобросовісно виконував свої обов'язки та ввів заявника в оману щодо строків подання касаційної скарги. Також ОСОБА_1 посилається на стан свого здоров'я, воєнний стан, аварійні відключення електропостачання та повітряні тривоги, які вплинули на можливість вчасного подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
У рішенні від 24 квітня 2025 року в справі «Крупник проти України» (заява
№ 16505/23) відхиляючи, як явно необґрунтовану, скаргу ОСОБА_6 про відсутність доступу до суду за обставин, що Верховний Суд відхилив його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження, ЄСПЛ констатував, що національне законодавство України чітко визначає дату початку встановленого законом строку для подання касаційної скарги. При цьому адвокат заявника був присутній на слуханні справи, яке відбулося в апеляційному суді, й таким чином був поінформований про вступну та резолютивну частини рішення апеляційного суду того ж дня. Рішення було доступне в державному реєстрі судових рішень, де заявник або його представник могли його отримати або, як уже зазначав Верховний Суд, вони могли звернутися до апеляційного суду з проханням надати копію рішення. Також ні заявник, ні його представник не заявляли перед Верховним Судом, що усталена національна практика щодо публікації судових рішень у державному реєстрі судових рішень була їм невідома або незрозуміла і не скористалися жодною з цих процесуальних можливостей. З огляду на ці обставини, ЄСПЛ вказав, що не можна стверджувати, що заявник та його адвокат, як сторона провадження, продемонстрували необхідну ретельність у відстеженні розвитку подій у провадженні та не вжили жодних розумних заходів для отримання повного тексту, коли він став доступним. Таким чином, ЄСПЛ вважає, що, відхиливши на підставі чинного законодавства касаційну скаргу заявника як таку, що була подана невчасно, Верховний Суд не діяв надто жорстко, а також не обмежував право заявника на доступ до суду у спосіб, несумісний зі статтею 6 Конвенції.
Врахувавши практику ЄСПЛ і положення національного законодавства України, надаючи оцінку наведеним заявником підставам для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає, що заявником не доведено наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення у справі № 212/5059/2012.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2012 року у справі
№ 212/5059/2012 закрито.
Аналіз ЄДРСР свідчить, що ухвала Вінницького апеляційного суду
від 14 серпня 2025 року не містить вказівки на те, що дата складання її повного тексту є відмінною від дати її ухвалення.
Ухвала Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року була оприлюднена в ЄДРСР 20 серпня 2025 року.
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Грабік М. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року (вх. № 28919/0/220-25 від 18 вересня 2025 року).
Крім того, 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на те саме судове рішення
(вх. № 29028/0/220-25 від 19 вересня 2025 року).
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року (провадження
№ 61-11826ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Грабік М. С., (вх. № 28919/0/220-25 від 18 вересня 2025 року) на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року (провадження
№ 61-11826ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 29028/0/220-25
від 19 вересня 2025 року) на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 14 серпня 2025 року визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала.
За наявними в розпорядженні Верховного Суду відомостями, ухвали Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року (провадження № 61-11826ск25) про повернення попередніх касаційних скарг, ОСОБА_1 отримав в листопаді 2025 року.
Повторно касаційну скаргу ОСОБА_1 подав 07 березня 2026 року, тобто через чотири місяці після отримання ухвал Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року про повернення попередніх касаційних скарг.
Верховним Судом в ухвалі від 24 березня 2026 року вже було надано оцінку доводам заявника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження у зв'язку із незадовільним станом здоров'я.
Верховний Суд врахував, що на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник надав довідки про перебування з 2008 року на диспансерному обліку в лікарні та встановлення йому
у 2009 році другої групи інвалідності за загальним захворюванням; проходження стаціонарного лікування у період з 15 грудня 2008 року
по 09 січня 2009 року, з 30 серпня по 07 вересня 2018 року, з 05 по 10 червня 2025 року, з 05 по 10 грудня 2025 року; огляди лікарів у листопаді 2011 року, січні 2015 року, червні 2018 року, листопаді 2023 року, вересні та грудні
2025 року. Отже досліджуваного періоду пропуску строку на касаційне оскарження з листопада 2025 року до 07 березня 2026 року, стосується лише стаціонарне лікування ОСОБА_1 з 05 по 10 грудня 2025 року та звернення до лікаря 11 грудня 2025 року. Ці обставини не підтверджують поважність причин зволікання з поданням касаційної скарги у період з листопада
2025 року до березня 2026 року.
Щодо доводів заявника про бездіяльність його представника - адвоката Грабіка М. С., який, за твердженням ОСОБА_1 , ввів його в оману щодо строків на касаційне оскарження, колегія суддів враховує, що заявник був вільним у виборі свого представника, а ризики недоліків у комунікації клієнта з адвокатом, обсягу та якості наданої правової допомоги, не можуть бути покладені на інших учасників справи.
Щодо посилання заявника на періодичні відключення електропостачання, як підставу поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, то Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 559/2655/23 (провадження № 61-3675ск26) вже вказував, що застосування аварійних відключень електроенергії саме по собі не є підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури. Водночас, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку.
Крім того колегія суддів враховує, що за відомостями ЄДРСР, періодичні відключення електропостачання не завадили у період листопада 2025 року - березня 2026 року ОСОБА_1 бути учасником інших цивільних справ та подавати у них процесуальні звернення. У заяві про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 не заперечував, що є позивачем у справі
№344/1785/26 (позов подано у січні 2026 року) та апелянтом у справі
№ 352/1724/20 (апеляційну скаргу подано у лютому 2026 року).
Сам по собі факт запровадження в Україні воєнного стану не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Заявником не зазначено конкретних обставин, пов'язаних із воєнним станом, які б упродовж чотирьох місяців (з листопада 2025 року до березня 2026 року) перешкоджали йому звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що Вінницький апеляційний суд не вручив та не направив йому ухвалу від 14 серпня 2025 року, а він отримав її в суді лише у квітні 2026 року, колегія суддів враховує, що за відомостями підсистеми Електронний суд оскаржена ухвала апеляційного суду була доставлена до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Грабіка М. С. 19 серпня 2025 року.
Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Подаючи касаційну скаргу у вересні 2025 року, ОСОБА_1 додавав до неї повний текст оскарженої ухвали апеляційного суду від 14 серпня 2025 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що причини, якими заявник обґрунтовує пропуск встановленого законом строку на касаційне оскарження, є неповажними, не пов'язані із діями чи бездіяльністю суду, не вказують на наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали поданню касаційної скарги у розумний строк після повернення попередніх скарг та не можуть бути підставами для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі
№ 212/5059/2012.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 2, 12, 44, 272, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 212/5059/2012.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 14 серпня 2025 року у справі № 212/5059/2012.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников