14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 357/11779/24
провадження № 61-4472ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарна Ірина Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Цвинтарна Ірина Олександрівна про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому три місяці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У жовтні 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , у якій вона просила здійснити тлумачення заповіту, складеного 12 серпня 2017 року ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі № 1-1278; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, площею 2,1695 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Володарської селищної ради.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки площею 2,1695 га з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, яка розташована у межах Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 17 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Озадовською О. М., зареєстрований в реєстрі № 1357; визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 12 серпня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М. В., зареєстрований в реєстрі за №1-1278.
10 квітня 2025 року Володарський районний суд Київської області суд ухвалою об'єднав в одне провадження справу № 357/597/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, та об'єднану справу № 357/11779/24, присвоївши об'єднаній справі № 357/11779/24.
30 вересня 2025 року рішенням Володарського районного суду Київської області в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволено.
Здійснено тлумачення заповіту, складеного 12 серпня 2017 року
ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1-1278, зміст якого ухвалено розуміти так, що ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, площею 2,1695 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, яка є частиною земельної ділянки площею 4,339 га з кадастровим номером 3221655100:03:006:0009.
Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, площею
2,1695 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 березня 2026 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року в частині задоволеного зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 .
Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року в частині відмови у позовах ОСОБА_1 скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів задоволено частково.
Відмовлено у визнанні недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4
17 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Озадовською О. М., зареєстрованого в реєстрі № 1357;
Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , 12 серпня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1278.
Відмовлено у вимогах позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки площею
2,1695 га з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, яка розташована у межах Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, з підстав, викладених у постанові.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С. В.подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року, в якій просить їх скасувати в незадоволеній частині її позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17,
від 26 жовтня 2020 року в справі № 132/3826/18, від 22 травня 2022 року в справі № 675/2136/19, від 02 листопада 2022 року в справі № 140/6115/21, від 22 березня 2023 року в справі № 554/356/21, від 05 березня 2025 року в справі № 369/7499/20, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Крім того, заявник просить зупинити дію рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року до закінчення касаційного провадження, оскільки виконання вказаного рішення може утруднити або зробити неможливим поворот його виконання у випадку задоволення судом вимог касаційної скарги.
Наголошує на необхідності забезпечення збалансованості прав та інтересів учасників справи.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Заявник не обґрунтував, в чому полягає утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення. Незгода з оскаржуваними судовими рішеннями як така не є підставою для зупинення їх дії на час перегляду справи в касаційному порядку.
Заявником не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію судових рішень, в задоволенні заяви необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Щодо заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка С. В. про забезпечення позову.
У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С. В. разом з касаційною скаргою на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:006:0013, яка розташована у межах Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 .
Необхідно відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
За правилом частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Вирішення питання про забезпечення позову правилами вищезазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
В ухвалах від 15 січня 2025 року в справі № 755/12077/23 (провадження
№ 61-554ск25), від 13 лютого 2025 року в справі № 715/3990/23 (провадження
№ 61-1070ск25), від 05 листопада 2025 року в справі № 404/8754/21 (провадження № 61-12963ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для вирішення процесуального питання забезпечення позову на стадії касаційного оскарження судових рішень.
Ураховуючи викладене, в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка С. В. про забезпечення позову необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 149, 389, 390, 392, 394, 395, 400, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року.
Витребувати із Володарського районного суду Київської області цивільну справу № 357/11779/24 в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарна Ірина Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Цвинтарна Ірина Олександрівна про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів.
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про зупинення дії рішення Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року до закінчення касаційного провадження.
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про забезпечення позову.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська