8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/4464/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву АТ КБ "ПриватБанк" (вх. № 4372 від 18.02.2025) з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" по справі № 922/4464/24
за заявоюОСОБА_1
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ"
За участю:
представника ОСОБА_1 - Романченко О.М.
розпорядника майна - Кошовського С.В.
представника боржника - Казимиренко К.В.
представника АТ КБ "ПриватБанк" - Сергач А.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест"; визнано вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 в сумі 4 672 474,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В. та призначено попереднє засідання суду на 31.08.2023.
15.01.2025 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" № 75033 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№ 4372 від 18.02.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" на суму 13 495 293,38 грн.
Ухвалою від 18.02.2025 суд прийняв заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№ 4372 від 18.02.2025) з грошовими вимогами до боржника до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.
Зобов'язав розпорядника майна разом з боржником розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання. Зобов'язав кредитора за три дні до судового засідання через канцелярію суду надати: правове та документальне обґрунтування заявлених вимог до боржника; оригінали документів доданих до заяви (для огляду); розрахунок заборгованості, яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.
24.09.2025 до суду від розпорядника майна через підсистему Електронний суд надійшла заява (вх. №22071) про долучення до матеріалів справи звіту про результати розгляду заяв з грошовими вимогами. З наданого повідомлення вбачається, що розпорядником майна були частково визнані заявлені вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у загальному розмірі 9 550 775,37 грн (забезпечені), а також 6 056,00 грн судового збору (1 черга).
Розпорядник майна зазначає, що вимоги виникли на підставі наступних договорів:
1. Кредитний договір №KIROGA0000040п від 01.11.2007 (позичальник - ОСОБА_2 ). Заявлено 3 407 168,32 грн та 35 055,85 грн судового збору. Вимоги підтверджені рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2019 у справі №910/5829/19 та наказом від 16.10.2019. Визнано частково у сумі 2 372 112,43 грн. Забезпечення: іпотека від 01.11.2007 (реєстр №330).
2. Кредитний договір №KIR0GK01550171 від 23.01.2008 (позичальник - ОСОБА_3 ). Заявлено 10 082 069,06 грн. Визнано вимоги за тілом кредиту (129 107,32 дол. США), відсотками (30 891,95 дол. США) та комісією (4 684,09 дол. США) - разом 7 178 662,94 грн. Вимоги щодо пені у розмірі 77 500,00 дол. США не визнано у зв'язку з їх необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності, оскільки такі вимоги не заявлялись у справі №761/7022/18 та відсутні докази звернення кредитора до суду з вимогами про стягнення пені у встановлений строк.
Розпорядник майна зазначає, що загальний розмір визнаних забезпечених вимог становить 9 550 775,37 грн.
Окремо розпорядник майна, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, заявляє про застосування строку позовної давності саме щодо вимог про стягнення пені за кредитним договором №KIR0GK01550171 від 23.01.2008.
07.11.2025 до суду від представника ініціюючого кредитора ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 25909) про застосування строків позовної давності. В наданій заяві представник ініціюючого кредитора зазначає, що грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" ґрунтуються на кредитному договорі від 23.01.2008, строк виконання зобов'язань за яким настав 23.01.2013, а з урахуванням встановленого сторонами п'ятирічного строку позовної давності останнім днем для звернення з відповідними вимогами є 24.01.2018. Водночас кредитор звернувся до суду після спливу зазначеного строку, при цьому доказів його переривання або зупинення не надано.
У зв'язку з наведеним заявник просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у визнанні грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк".
03.02.2026 до суду від представника ініціюючого кредитора ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх. №2710), в яких він додатково до зазначеної вище заяви про застосування строків позовної давності надаю копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2018 у справі №761/7022/18
(провадження №2/761/4549/2018) за позовною заявою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Кредитного договору №KIR0GK01550171 від 23.01.2008.
Кредитор вказує, що із тексту зазначеної ухвали вбачається, що позовна заява АТ КБ "ПРИВАТБАНК" подана у лютому 2018 року. Оскільки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявляє кредиторські вимоги саме на підставі Кредитного договору №KIR0GK01550171 від 23.01.2008, позовну заяву за яким подано у лютому 2018, в той час як строк позовної давності сплив у січні 2018 року, про що детально зазначено у заяві про застосування строку позовної давності.
25.02.2026 до суду від представника боржника надійшла заява (вх. № 4655), в якій боржник просить суд застосувати до вимог АТ КБ "ПриватБанк", які заявлені на підставі договору № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 укладеного з ОСОБА_3 наслідки спливу строку позовної давності.
03.03.2026 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення до заяви з грошовими вимогами вх. №5190), в яких банк зазначає, що відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову та після переривання починається заново.
Банк зауважує, що він системно здійснював заходи зі стягнення заборгованості, зокрема: звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва (справа №2610/17524/2012), рішенням від 18.04.2013 вимоги задоволено; у межах трирічного строку після набрання рішенням чинності (23.07.2013) подано позов про стягнення заборгованості (справа №759/706/15-ц) на суму 172 933,51 дол. США; також подано позов №761/7022/18 про звернення стягнення на майно.
Розгляд справи №759/706/15-ц завершено наприкінці 2019 року; ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2019 встановлено, що рішення про стягнення 2 708 334,14 грн перебувало на примусовому виконанні, а виконавчий лист втрачено.
З огляду на тривале судове стягнення до 10.12.2019, новий строк позовної давності розпочався з 11.12.2019.
Станом на 02.04.2020 (введення карантинних змін до ЦК України) цей строк не сплив, у зв'язку з чим був продовжений на час карантину, а згодом - на час воєнного стану, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 та оглядом практики КГС ВС від 27.02.2026.
Таким чином, на момент звернення Банку з грошовими вимогами у 2025 році строк позовної давності не сплив.
З урахуванням викладеного заявник просить визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 13 495 293,38 грн, як забезпечені заставою майна боржника, а також судовий збір у розмірі 6 056,00 грн із включенням до першої черги реєстру вимог кредиторів, та провести судове засідання, призначене на 04.03.2026 без участі представника Банку.
04.03.2026 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли заперечення (вх.№5238) на заяву ТОВ "Альфа - Капітал - Інвест" про застосування строків позовної давності, в яких банк просив суд залишити заяву без задоволення.
Розгляд справи в попередньому засіданні неодноразово відкладався, зокрема
в судовому засіданні 04.03.2026 суд відклав розгляд справи в попередньому засіданні на 11 березня 2026 року о(б) 10:40 год., ухвалу про що було занесено до протоколу судового засідання.
Проте, у зв'язку із перебуванням судді Кононової О.В. в період з 09.03.2026 по 13.03.2026 на лікарняному, судове засідання призначене на 13:20 годину 11.03.2026 не відбулось.
Відповідною ухвалою суд повідомив учасників провадження, що розгляд справи в попередньому засіданні відбудеться 14 квітня 2026 року о(б) 16:00 год.
06.04.2026 до суду від ТОВ "Альфа - Капітал - Інвест" надійшли додаткові пояснення щодо заявлених АТ КБ "ПриватБанк" кредиторських вимог, в яких боржник просить суд відмовити в задоволенні заявлених банком вимог. Заперечення боржника зводяться до відсутності належних доказів статусу кредитора у Банку, зокрема боржник вказує, що за договорами іпотеки від 01.11.2007 та 23.01.2008, укладеними з ОСОБА_3 , виконання зобов'язань забезпечується заставною, яка відповідно до Закону України "Про іпотеку" є документом, що підтверджує право вимоги та статус кредитора. Боржник зазначає, що після видачі заставної: саме її власник набуває прав кредитора; виконання зобов'язання здійснюється виключно на користь власника заставної; передача прав вимоги відбувається шляхом індосаменту та передачі оригіналу заставної.
Боржник наголошує, що АТ КБ "ПриватБанк" не надало оригінал заставної, що унеможливлює встановлення належного кредитора; ставить під сумнів наявність у Банку права вимоги; створює ризик порушення прав можливого належного кредитора, а тому на переконання боржника заявлені грошові вимоги Банку не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню.
Розпорядник майна в судовому засіданні зазначив, що у зв'язку із наявністю заперечень боржника щодо факту відсутності заставної, він звернувся до кредитора із запитом про надання йому належним чином засвідченої копії заставної, виданої відповідно до Договору іпотеки нежитлових приміщень №160 від 23.01.2008, посвідченого ПН КМНО Воробйовою К.В.; повідомив про наявність у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" оригіналу заставної, виданої відповідно до Договору іпотеки нежитлових приміщень №160 від 23.01.2008, посвідченого ПН КМНО Воробйовою К.В.; належним чином засвідченої копії заставної, виданої відповідно до Договору іпотеки нежитлових приміщень №330 від 01.11.2007, посвідченого ПН КМНО Воробйовою К.В.; повідомив про наявність у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" оригіналу заставної, виданої відповідно до Договору іпотеки нежитлових приміщень №330 від 01.11.2007, посвідченого ПН КМНО Воробйовою К.В. Станом на час розгляду справи в попередньому засіданні відповідних документів розпоряднику майна не надійшло у зв'язку з чим розпорядник майна вважає за доцільне відкласти розгляд заяви АК КБ "ПриватБанк" для надання можливості останньому надати суду відповідні заставні.
Представник АТ КБ "ПриватБанк" наполягав на задоволенні заяви з кредиторськими вимогами в повному обсязі, зауваживши що наявність або відсутність заставної не впливає на статус забезпечення вимог Банку, оскільки не спростовує наявність іпотечних договорів та обтяжень що містяться в Державному реєстрі іпотек.
Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні зазначив про необхідність дослідження наявності заставних, як то передбачено умовами договорів Іпотеки.
Суд, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши заяву АТ КБ "ПриватБанк" (вх. 4372 від 18.02.2025) з грошовими вимогами до боржника, дійшов висновку про їх задоволення виходячи з наступного.
01.11.2007 між ОСОБА_2 (Позичальник) та АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) був укладений Кредитний договір № KIROGA0000040п, у відповідності до пункту 1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі згідно розділу 7 кредитного договору.
За користування Кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення Кредиту Позичальник щомісяця в Період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 7.1 змінної частини даного договору. Кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9. 2.3.8. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по Кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за Кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі-кредиту. Остаточне погашення заборгованості за Кредитом виконується не пізніше дати, зазначеного в п. 7.1 договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу При несплаті винагороди, комісії (у випадку її щомісячної сплати згідно п. 7.1. даного договору або згідно п. 3.10 даного договору), відсотків, і/або частини Кредиту до останнього дня Періоду сплати, вони вважаються простроченими. Нарахування відсотків, а також винагород, передбачених п.п. 6.2 та 7.1 договору здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену п. 7.1, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування Кредитом -360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного Періоду сплати включно. Дата погашення Кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми Кредиту. Для погашення заборгованості за даним Договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування Кредитом. Позичальник надає Банку кошти на Рахунки передбачені п. 1.2. даного договору для зарахування коштів. Банк здійснює погашення заборгованості за Кредитом у порядку, зазначеному в п. 4.3 даного договору. Позичальник сплачує Банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п. 7.1 даного договору. Якщо згідно п. 7.1 даного договору передбачена щомісячна сплата винагорода, то вона встановлюється у фіксованому розмірі зазначеному в п. 7.1 від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення Кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня закінчення останнього Періоду сплати до дня остаточного погашення Кредиту, винагорода сплачується у вищевказаному розмірі. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість по Кредитному договору не проводиться. При непогашенні Кредиту в строки, зазначені п.п. 2.3.3, 7.1, 7.1.1, 7.1.2 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченої сумі Кредиту нараховується пеня відповідно до п. 4.1. з дати виникнення простроченої заборгованості. Позичальник має право сплатити щомісячний платіж достроково, при цьому нарахування відсотків здійснюється в порядку, передбаченому пп 3.3, 3.10 кредитного договору. У випадку, якщо дата погашення Кредиту й/або сплати відсотків за користування Кредитом, винагороди, пені випадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в операційний день, що передує вихідному або святковому дням. При достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту Позичальник додатково сплачує Банку за користування кредитом відсотки, зазначені у п. 7.5 від суми кредиту, що погашається достроково. Строк внесення Позичальником суми процентів - до останньої дати наступного Періоду сплати. У випадку повного погашення заборгованості за кредитом дані проценти сплачується Позичальником одночасно з останнім платежем по Кредиту в порядку згідно п.3.2 (розділ 3 кредитного договору).
У відповідності до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 85150,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.11.2012 року.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 на 22.04.2019 року мала заборгованість - 77 358,53 Євро, яка складалась з наступного:
- 62 262,44 EUR - заборгованість за тілом кредиту;
- 10 353,06 EUR - заборгованість за відсотками;
- 4743,03 EUR - заборгованість з комісії.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Іпотекодавець) уклали договір іпотеки нежилих приміщень (надалі - Договір іпотеки-1). Згідно з договором іпотеки ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення: №1, № 2 (групи приміщень No 101), No 1 (групи приміщень No 102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Майно належало 3-й особі ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Також обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки та дорівнює 999 470 грн. 00 коп.
Предметом вказаного договору іпотеки є надання Іпотекодавцем в іпотеку вище наведеного нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Іпотекодержателем за кредитним договором № KIROGA0000040п від 01.11.2007 (п. 33.1, 33.2) Іпотечного договору.
Кредитор зазначає, що у зв'язку з тим, що з боку Позичальника належно не виконано взяті на себе договірні зобов'язання у неї перед банком виникла заборгованість за вказаним кредитним договором. Однак, було встановлено, що власником іпотечного майна на момент звернення до суду є ПП "ДАРИ УКРАЇНИ" (код 25641674).
А отже, у зв'язку з переходом права власності до відповідача від попередніх іпотекодавців, та з урахуванням положення ст. 23 ЗУ "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5829/19 від 12.09.2019 були задоволені позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк", в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 в розмірі 77 358,53 євро, що станом на 22.04.2019 згідно офіційного курсу НБУ становило 2 337 056,58 грн, та складалось з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 62 262,44 євро, заборгованості за відсотками в сумі 10 353,06 євро, заборгованості з комісії в сумі 4 743,03 євро, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нежилих приміщень від
01.11.2007, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрованим за № 331, а саме: нежилі приміщення № 1, № 2 (групи приміщень №101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. А, загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; стягнуто з Приватного підприємства "Дари України" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 35 055,85 грн.
На виконання означеного рішення Господарським судом міста Києва 16.10.2019 видано відповідні накази (копії додані до матеріалів справи).
Постановою приватного виконавця Кошарського Олександра Володимировича відкрито виконавче провадження № 76101506 по примусовому виконанню вищенаведеного виконавчого документу.
Кредитор зазначає, що під час проведення виконавчих дій, було встановлено, що актуальним власником нерухомого майна, на яке звернуто стягнення в погашення вимог перед Банком, є правонаступник Приватного підприємства "Дари України" - ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" (боржник), що спричинило необхідність звернутися до суду з заявою про заміну боржника у виконавчому документі.
Відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підтверджується, що 29.11.2019 ПП "Дари України" згідно реєстру припинило свою діяльність, а іпотечне майно, на яке звернуто стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5829/19, а саме, нежилі приміщення: №1, №2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Урицького, буд. 40, зареєстровано за правонаступником ПП "Дари України" - ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" (код ЄДРПОУ 36797867).
Із наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що реєстрація права власності за ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" (код ЄДРПОУ 36797867) проведена 29.11.2019 приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50019264 від 04.12.2019 приватним нотаріусом Журавльова Л.М. Документи, подані для державної реєстрації: Рішення, 29/10 виданий 29.11.2019, видавник: Рішення учасника ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест"; Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ПП "Дари України" до правонаступника, серія та номер: 4708, 4709, виданий 15.11.2019, видавник: ПП "Дари України" та ТОВ "Альфа Капітал-Інвест".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною особою - правонаступником ПП "Дари України" є ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі № 910/5829/19 заяву Банку про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником задоволено.
Замінено боржника - Приватне підприємство "Дари України" (01103, місто Київ, вул. Підвисоцького, будинок 10/10; ідентифікаційний код 25641674) у наказі Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/5829/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки, правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Капітал-Інвест" (61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 33; ідентифікаційний код 36797867).
Таким чином, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, і тому боржник є іпотекодавцем вищезгаданого предмету іпотеки, а саме: нежилі приміщення: №1, №2 (групи приміщень № 101), No 1 (групи приміщень №102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита (Урицького), буд. 40, в зв'язку з чим, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" має право задовольнити свої вимоги заставного кредитора за рахунок предмета іпотеки на погашення заборгованості позичальника Ніколаєвої Ю.М. по кредитному договору KIROGA0000040п від 01.11.2007.
До заяви з грошовими вимогами доданий виконавчий документ, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 по справі № 910/5829/19 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/5829/19 та інформаційна довідка про хід виконавчого провадження Боржником за яким є ТОВ "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ".
Розмір заборгованості за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 становить суму, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 яким позов Банку задоволено та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 в розмірі 77 358,53 євро, що станом на 17.02.2025 згідно офіційного курсу НБУ (43,5907) становить 3 407 168, 32 грн., та складається з:
- заборгованості за тілом кредиту в сумі 62 262,44 євро,
- заборгованості за відсотками в сумі 10 353,06 євро,
- заборгованості з комісії в сумі 4 743,03 євро,
- витрати по сплаті судового збору в сумі 35 055 грн. 85 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Таким чином, факти укладання кредитного договору, договору іпотеки, невиконання умов договорів з боку позичальника, іпотекодавця та розмір заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 встановлено вищезазначеними рішеннями суду.
При цьому, суд зауважує, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України.
Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Враховуюче викладене, суд вважає законною та обґрунтованою заявленою до визнання суму забезпечених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 в розмірі 77 358,53 євро, що станом на 17.02.2025 згідно офіційного курсу НБУ (43,5907) становить 3 407 168, 32 грн., та складається з:
- заборгованості за тілом кредиту в сумі 62 262,44 євро,
- заборгованості за відсотками в сумі 10 353,06 євро,
- заборгованості з комісії в сумі 4 743,03 євро,
- витрати по сплаті судового збору в сумі 35 055 грн. 85 коп.
Щодо Кредитного договору № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2008 між ОСОБА_3 (Позичальник) та АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) був укладений Кредитний договір № KIR0GK01550171, у відповідності до пункту 1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок зазначений в п. 7.1 договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагорода, розмірі щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором визначені у розділі 7 Договору.
Кредитор зазначає, що відповідно до умов вказаного Кредитного договору № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 155 000,00 Доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.01.2013.
Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору Банк зобов'язується позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23 січня 2008 року по 23 січня 2013 року включно у вигляді не поновлювальної лінії (далі кредит) у розмірі 164226,76 доларів США на наступні цілі: придбання нежилих приміщень з АДРЕСА_1, загальною площею 60,30 кв.м. в сумі 155000,00 доларів США, а також у розмірі 9226,76 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 2,00 % від суми виданого кредиту у момент видання кредиту, що підлягає зарахуванню на відповідний рахунок, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2. даного договору.
Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3,3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше фактичного повного погашення кредиту.
Відповідно до п.2.2.4 погашення кредиту позичальник зобов'язується зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.п.7.1, 7.1.1, 7.1.2 та п.2.3.3 цього договору.
Згідно п.3.7. кредитного договору при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.2.3.3, 7.1., 7.1.2 цього договору заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нараховується пеня відповідно до п.4.1. цих умов з дати виникнення простроченої заборгованості.
Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який визначений п. 7.4. договору за кожний день прострочення. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховується. Сплата пені здійснюється в гривні . У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Пунктом 7.4. Договору визначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 3,00% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 75 грн.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, однак, відповідачкою після отримання кредитних коштів не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Дослідивши надані суду розрахунки заборгованості, судом встановлено, що станом на 31.12.2012 за вказаним договором утворилась заборгованість ОСОБА_3 перед Банком у розмірі 242 183,36 Доларів США з якої:
- 129 107,32 Доларів США тіло кредиту,
- 30 891,95 Доларів США залишок заборгованості по процентам;
- 4684,09 Доларів США заборгованість по комісії;
- 77 500 Доларів США пеня.
З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) і ОСОБА_3 (Іпотекодавець) 23.01.2008 уклали договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрований в реєстрі за №160 (надалі - Договір іпотеки 2).
Згідно з договором іпотеки ОСОБА_3 (Іпотекодавець) надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №77 в літері "А") загальною площею 60,30 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Також обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки та дорівнює 1 155 632 грн. 00 коп.
Предметом вказаного договору іпотеки є надання Іпотекодавцем в іпотеку вище наведеного нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед Іпотекодержателем за кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 .
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом вище було встановлено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 належно не виконувала взяті на себе договірні зобов'язання у неї перед банком виникла заборгованість за кредитним договором.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що в липні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2013 у справі № 2610/17524/2012 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки був задоволений частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIR0GK01550171 від 23 січня 2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 , в загальній сумі 308092,42 доларів США , що складається: суми тіла кредиту 129 414,45 доларів США, відсотків 29 877,07 доларів США, комісії 4 684,09 доларів США, пені 129 414,45 доларів США, штрафу 31,29 доларів США, штрафу 5% від ціни позову 14671,07 доларів США було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 77) загальною площею 60,30 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження, але не менше встановленої в договорі іпотеки вартості предмету іпотеки.
Згідно ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 23 липня 2013 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишено без змін. Отже, наразі зазначене рішення набрало законної сили та є чинним.
При дослідженні вказаного рішення, судом встановлено також, що Шевченківський районний суд м. Києва дійшов висновку про доведеність наявності станом на 31.05.2012 року заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 перед ПАТ КБ "Приватбанк" в загальному розмірі 308 092,42 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 129 414,45 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 29 877,07 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 4 684,09 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 129 414,45 доларів США, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), штрафу (процентна складова, передбачена п.4.3. кредитного договору) 5% від ціни позову в розмірі 14671,07 доларів США.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.
За положенням ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний зокрема, вживати всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб; повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Кредитор наразі в своїй заяві зазначає, що попри зазначені норми, в ході здійснення моніторингу даного кредиту було встановлено, що власником іпотечного майна став ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ). АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що він як іпотекодержатель вищезазначеного майна переданого в іпотеку, не надавав будь-якої згоди на розпорядження іпотекодавцем предметом іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, АК КБ "ПриватБанк" 11.02.2016 звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва 18 квітня 2013 року у справі № 2610/17524/2012 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви Заявник посилається на те, що отримані у справі виконавчі листи були направлені до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, для виконання рішення суду і, що в ході виконання рішення суду, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві іпотечне майно було виставлено у 2015 році на продаж згідно рішення суду шляхом продажу з прилюдних торгів. Проте, згідно постанови ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 04.06.2015 року, про яку Заявнику стало відомо лише 01.02.2016 року, виконавчий документ було повергнуто стягувачу, у зв'язку з тим, що згідно з даними Бюро в м. Києві по нежитловому фонду, нежитлові приміщення з № 1 по № 4 групи приміщень № 77 в літері "А", загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 на праві власності не зареєстровані. Тобто, встановлено, що на день ухвалення судового рішення у справі, спірне майно належало третій особі. Банк зауважував, що дані обставини не були і не могли бути відомі Заявнику на час розгляду справи, оскільки на день укладання кредитного договору та договору іпотеки, предмет іпотеки - нежитлові приміщення з № 1 по № 4 групи приміщень № 77 в літері "А", загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , належали на праві власності ОСОБА_3 , що було перевірено нотаріусом, який посвідчував даний договір та яким було накладено заборону на відчуження майна. При цьому відповідач у справі не повідомив банк про зміну власника та такі дані з інших джерел до банку також не надходили.
У зв'язку з чим АТ КБ "ПриватБанк" згідно заяви від 19.01.2017 змінив вимоги та просив суд переглянути рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та змінити рішення, зокрема звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме: нежитлові приміщення з № 1 по № 4 групи приміщень № 77 в літері "А", загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" з укладанням від імені Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням права отримувати витяги з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2017 заяву ПАТ "КБ "Приватбанк" про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без задоволення.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звертався до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2015 по справі № 759/706/15-ц позов ПАТ КБ "ПриватБанк" був задоволений та стягнуто з ОСОБА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість по поверненню кредиту за кредитним договором в сумі 172 933, 51 дол. США, що за курсом 15, 64 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.12.2014 року складає 2 704 680,14 грн. та витрати по сплаті судового збору 3 654,00 грн.
Ухвалюючи вищенаведене рішення суд встановив наявність порушення зобов'язань за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 та наявність у ОСОБА_3 заборгованості станом на 10.12.2014 у загальному розмірі 172 933, 51 дол. США, яка складається з наступного: 129 107, 32 дол. США - заборгованість за кредитом, 30 891, 95 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 684, 09 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 15, 98 дол. США - штраф (фіксована частина), 8 234, 17 дол. США - штраф (процентна складова).
Зазначене рішення набрало законної сили, не скасовано та наразі є чинним.
Крім того, ухвалою від 10.12.2019 Святошинський районний суд м. Києва задовольнив Подання Святошинського РВДВС м. Києва про видачу дублікату виконавчого документа у справі № 759/706/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та видав дублікат виконавчого листа № 759/706/15-цвід 19.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою від 30.03.2018 Шевченківській районний суд м. Києва відкрив провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку загального позовного провадження.
Під час розгляду справи № 761/7022/18 кредитором було встановлено, що з 05.07.2018 знову змінився власник майна, право власності на предмет іпотеки перейшло від ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Дари України".
20.06.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/7022/18 залучено ПП "Дари України" у якості співвідповідача до участі у справі, однак останнє припинило свою діяльність 29.11.2019.
03.12.2019 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва провадження у справі закрито на підставі п.2, п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК.
07.09.2020, за апеляційною скаргою Банку, постановою Київського апеляційного суду ухвалу про закриття провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент постановляння оскаржуваної ухвали, ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" (код ЄДРПОУ 36797867) є правонаступником ПП "Дари України", отже право власності на іпотечне майно від ПП "Дари України" перейшло до ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест", тому є підставі для застосування ч. 1 ст. 55 ЦПК України, отже суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі правонаступника відповідної сторони.
Під час продовження розгляду справи, 14.12.2023 судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест".
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до Приватного підприємства "Дари України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Капітал-Інвест" про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято до розгляду цивільну справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ПрАТ "Дари України", ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2026 було задоволено клопотання представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Капітал-Інвест" про передачу справи за підсудністю.
Цивільну справу №761/7022/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Приватного підприємства "Дари України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Капітал-Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області на розгляді якого перебуває справа №922/4464/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Капітал-Інвест".
Станом на момент винесення цієї ухвали та розгляду вимог АК КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника, справа №761/7022/18 на розгляд до Господарського суду Харківської області не надходила.
Попри це, судом встановлено, що відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлових приміщень загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Академіка Щусєва, б. № 3 є ТОВ "Альфа - Капітал - Інвест".
Окрім того, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2019, колегія Київського апеляційного суду в постанові від 07.09.2020 встановила, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, 03 грудня 2019 року ПП "Дари України" (код ЄДРПОУ 25641674) було припинено 20 листопада 2019 року, та ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" (код ЄДРПОУ 36797867) є правонаступником ПП "Дари України".
Судом також констатовано, що з Інформаційної довідки № 192756060 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 грудня 2019 року вбачається, що право власності на іпотечне майно від ПП "Дари України" перейшло до ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест".
Суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна боржника і тому боржник набуває прав та обов'язків іпотекодавця вищезгаданого предмету іпотеки-2, а саме: нежитлові приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №77 в літері "А"), загальною площею 60,30 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 330513380000, на умовах, визначених договором іпотеки, що посвідчений 23.01.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрований в реєстрі за №160.
У зв'язку з переходом права власності від попереднього іпотекодавця, та з урахуванням положення ст. 23 Закону України “Про іпотеку», суд доходить висновку, що ТОВ "Альфа - Капітал - Інвест" набув прав та обов'язків первісного іпотекодавця за іпотечним договором щодо нежитлових приміщень з № 1 по № 4 групи приміщень № 77 в літері "А", загальною площею 60,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що були передані ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008.
Суд зауважує, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Тобто положеннями Закону України "Про іпотеку" чітко визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку, у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, в силу частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.
Правові висновки про те, що у разі відчуження іпотечного майна вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути заявлена до особи, яка є власником такого майна на момент подання позову, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2558/18, від 18.04.2019 у справі № 15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, а також постанова від 24.06.2020 у справі № 904/9896/17.
Отже, з урахуванням наведених вище норм закону та встановлених обставин, визнаних судовими рішеннями фактів, перевіривши надані суду розрахунки, суд вважає, законною та обґрунтованою заявлену до визнання суму забезпечених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" за кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 в загальній сумі 242 183,36 Доларів США з якої:
- 129 107,32 Доларів США тіло кредиту,
- 30 891,95 Доларів США залишок заборгованості по процентам;
- 4684,09 Доларів США заборгованість по комісії;
- 77 500 Доларів США пеня.
Зважаючи на приписи абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно яких склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Враховуюче викладене, суд вважає обґрунтованим заявлений до визнання розмір забезпечених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест" за кредитним договором в розмірі 242 183,36 доларів США, що станом на 17.02.2025 згідно офіційного курсу НБУ (41,6299) становить 10 082 069,грн.
Щодо обов'язковості надання оригіналу заставної для підтвердження прав кредитора, то суд відхиляє такі заперечення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що виконання зобов'язань за спірними кредитними договорами забезпечено іпотекою відповідно до договорів від 01.11.2007 та 23.01.2008. Ці договори укладені у встановленому законом порядку, посвідчені нотаріусами та зареєстровані у відповідних реєстрах речових прав.
Кредитором до матеріалів справи не надано оригіналу або копії заставної, судом також встановлено відсутність відміток про видачу заставних на копіях іпотечних договорів, наданих до матеріалів справи, та відсутність реєстрації заставних в Державному реєстрі іпотек.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Тобто іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію, що спрямована на гарантування кредитору - іпотекодержателю права на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного майна у разі наявності боргу. Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про іпотеку", наявність інформації про посилання на видачу заставної або її відсутність є істотною умовою іпотечного договору. Оскільки спірні договори іпотеки містять пряму вказівку на підписання та передачу заставної, вимоги закону щодо погодження цієї істотної умови сторонами дотримані.
Відповідно до статті 20 Закону, заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі статтею 21 Закону, заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми та повинна містити суворо визначені обов'язкові реквізити. Стаття 22 Закону регламентує умови реалізації прав за заставною, визначаючи, зокрема, що знаходження заставної в іншої особи (кредитора) свідчить про те, що зобов'язання не виконано, а у разі повного виконання основного зобов'язання заставна підлягає передачі боржнику та анулюється.
Отже, за змістом вказаних норм, заставна є окремим інструментом цивільного обігу (цінним папером), який оформлюється виключно за умови, що це прямо передбачено іпотечним договором. Її головна мета - полегшити обіг майнових прав (наприклад, шляхом передачі заставної іншій особі через індосамент) та спростити процедуру задоволення вимог кредитора.
Водночас системний аналіз умов іпотечного договору у їх зв'язку з положеннями статей 20-22 Закону України "Про іпотеку" дає підстави обґрунтовано стверджувати, що невиконання сторонами зобов'язання щодо фактичного оформлення (емісії) заставної не може мати наслідком недійсність цього договору в цілому. Невидача заставної розглядається судом виключно як порушення окремих умов договору та автоматично не позбавляє іпотекодержателя права пред'явлення вимоги до іпотекодавця. Сама по собі відсутність оригіналу заставної не спростовує факту існування чинного основного зобов'язання та дійсних прав кредитора, які передбачені безпосередньо договорами іпотеки.
За відсутності в матеріалах справи доказів переходу прав за заставною до третіх осіб, статус кредитора як належного іпотекодержателя залишається чинним.
Розглянувши клопотання боржника, розпорядника майна та ініціюючого кредитора про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог кредитора, що виникли за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно з п. 7.1 Кредитного договору № KIR0GK01550171 від 23.01.2008, строк кредитування встановлено до 23.01.2013. Відповідно до п. 7.1.1 цього Договору, Позичальник (Клименко О.М.) зобов'язався повернути кредит згідно з порядком та у строк, які вказані у п. 7.1. Таким чином, повне погашення кредиту мало бути проведено в останній день визначеного строку - тобто фактично до 23.01.2013 (включно).
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як вбачається з п. 4.5 Кредитного договору № KIR0GK01550171, сторони у письмовій формі погодили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за цим Договором встановлюється тривалістю 5 років.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України (ст. 260 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що останнім днем строку повернення кредиту за Договором є 23.01.2013, перебіг п'ятирічної позовної давності розпочався 24.01.2013. За правилами ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Відтак, останнім днем для пред'явлення АТ КБ "ПриватБанк" вимог за вказаним Договором було 24.01.2018.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Суд враховує, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується. Переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду позову з дотриманням вимог процесуального закону.
При цьому відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто новий строк позовної давності, після його переривання починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.
Ініціюючим кредитором (АТ КБ "ПриватБанк") надано суду докази численних звернень до судів із позовами про звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості за вказаним Договором, зокрема:
В липні 2012 Банк звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 2610/17524/2012) з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно. Рішенням від 18.04.2013 вимоги банку було задоволено.
У січні 2015 року Банк звернувся до Святошинського районного суду м. Києва (справа № 759/706/15-ц). Рішенням від 25.05.2015 вимоги банку також задоволено.
У лютому 2018 року Банк пред'явив позов до Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/7022/18) про звернення стягнення на майно. Судове провадження ще триває.
З огляду на встановлені факти, суд констатує, що АТ КБ "ПриватБанк" послідовно вчиняло активні дії щодо судового захисту своїх порушених прав.
Окрім встановлених фактів звернення до суду за захистом свого порушеного права, суд вважає за необхідне звернути увагу на законодавчі особливості її обчислення у зв'язку із запровадженням в Україні карантину та воєнного стану.
Відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки загальної та спеціальної позовної давності продовжувалися на строк дії такого карантину. Суд зазначає, що карантин діяв в Україні з 12 березня 2020 року до 1 липня 2023 року (офіційно припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року). При цьому безпосередньо законодавча норма щодо продовження строків позовної давності на час карантину набрала чинності 02 квітня 2020 року.
У подальшому, у зв'язку із військовою агресією, з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан. З метою захисту прав учасників цивільних правовідносин законодавцем було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19. Відповідно до вказаних змін, строки позовної давності у період дії воєнного стану спочатку були продовжені (з 17 березня 2022 року), а згодом -зупинені (починаючи з 30 січня 2024 року). Тобто закон пов'язував зупинення строків позовної давності з об'єктивними обставинами дії воєнного стану, що додатково гарантувало збереження права кредитора на судовий захист у цей період.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16ц підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 442/7773/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 205/2480/19, від 2 листопада 2022 року у справі № 344/19567/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 522/9497/14-ц).
Так, пред'явлення кредитором у 2012 році позову до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки не перервало позовну давність за вимогою до позичальника про стягнення заборгованості за спірним договором, а пред'явлення в січні 2015 року позову про стягнення заборгованості не перериває строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Враховуючи право позивача згідно за приписом ч.5 ст.267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого ст.74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (відповідні висновки викладені у постановах ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).
При цьому вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд, з огляду на положення ст.13 ЦК України (“Межі здійснення цивільних прав»), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення … (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо (позиція викладена у постановах ВС від 05.03.2020 у справі № 14/325"б», від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 23.12.2021 у справі № 910/15584/16).
Пунктом 18.7 Договору іпотеки від 23.01.2008 Іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) зобов'язалась не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізінг, наступну іпотеку, у спільну діяльність або в позику, а також не здійснювати до видачі заставної його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя.
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість іпотекодавця відчужувати предмет іпотеки, крім встановлених законом випадків, коли відчуження предмета іпотеки заборонено, - виключно на підставі згоди іпотекодержателя.
З огляду на встановлені вище обставини, суд враховує поведінку сторін у спірних правовідносинах. Як зазначено вище АТ КБ "ПриватБанк" протягом тривалого часу послідовно вживав усіх можливих та передбачених законом заходів, спрямованих на захист свого порушеного права, зокрема неодноразово звертався до суду з позовами про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості, що підтверджується матеріалами справи.
Водночас іпотекодавцем, всупереч вимогам іпотечного законодавства, зокрема ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та умовам іпотечного договору, було здійснено відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, після чого зазначене майно неодноразово переходило у власність інших осіб шляхом подальших реєстраційних дій, внаслідок чого у спірного майна тричі змінився власник.
Суд наголошує, що дії щодо зміни власника іпотечного майна, з приховуванням таких обставин від іпотекодержателя є очевидно недобросовісними, містять ознаки зловживання правом і кваліфікуються як фраудаторні. Штучна багаторазова зміна власників предмета іпотеки створила для іпотекодержателя об'єктивні та тривалі перешкоди (утруднення) для своєчасної реалізації його права на судовий захист.
Оскільки неможливість своєчасного задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк" за рахунок предмета іпотеки була безпосередньо зумовлена недобросовісними діями самого іпотекодавця та подальших набувачів майна, суд не може дозволити відповідачу отримати вигоду з власної неправомірної поведінки.
Враховуючи викладене, суд визнає причини пропуску АТ КБ "ПриватБанк" позовної давності об'єктивними та поважними. З метою забезпечення справедливого балансу інтересів та ефективного захисту порушеного права кредитора від недобросовісних дій, суд вважає за необхідне надати судовий захист заявленим вимогам, відмовивши у застосуванні наслідків спливу позовної давності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявлені забезпечені вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням того, що офіційне додаткове повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-порталі судової влади України 17.01.2025 (номер публікації № 75048), а заява АТ КБ "ПриватБанк" подана в межах визначеного законом 30-денного строку, строк виконання зобов'язань настав до моменту відкриття провадження у справі, то зазначені вимоги є конкурсними та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
За подання заяви з грошовими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Окрім цього, при виготовленні повного тексту ухвали судом встановлено, що при виготовленні тексту скороченої (вступної та резолютивної частини) цієї ухвали, судом не зазначено про участь в судовому засіданні представника АТ КБ "ПриватБанк" - Сергач А.В.
Враховуючи, що відповідно ч. 7 ст. 233 ГПК України, виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді, суд застерігає про виправлення у вступній частині повного тексту ухвали по справі № 922/4464/24 про розгляд заяви Т КБ "ПриватБанк", зокрема щодо зазначення про участь в судовому засіданні представника АТ КБ "ПриватБанк" - Сергач А.В.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 14, 73, 74, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 4372 від 18.02.2025) з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" по справі № 922/4464/24.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника на загальну суму 13 489 237,38 грн., з яких
1. Заборгованість за Кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007 в розмірі 3 407 168, 32 грн. (до яких входять й витрати по сплаті судового збору в сумі 35 055 грн. 85 коп. за подачу позову у справі № 910/5829/19), як такі, що забезпечені заставою майна боржника за Договором іпотеки нежилих приміщень від 01.11.2007, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрованим за № 331, а саме: нежитлові приміщення № 1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. А, загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ТОВ “АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ».
2. Заборгованість за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008 укладеним з ОСОБА_3 в розмірі 10 082 069,06 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника за Договором іпотеки від 23.01.2008 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрований в реєстрі за №160, укладених з ОСОБА_3 , а саме: нежитлові приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №77 в літері “А») загальною площею 60,30 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язати розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом забезпечення:
- нежитлові приміщення № 1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. А, загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ТОВ “АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ», якими забезпечено вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника за Кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2007
- нежитлові приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №77 в літері “А») загальною площею 60,30 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , якими забезпечено вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника за Кредитним договором № KIR0GK01550171 від 23.01.2008.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника у сумі 6 056,00 грн. сплаченого судового збору (1-ша черга задоволення вимог кредиторів).
Зобов'язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 27.04.2026 (враховуючи тривалі повітряні тривоги, постійні обстріли міста Харкова та періодичну відсутність електропостачання в регіоні).
Суддя Кононова О.В.