вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/276/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича
до відповідача Фізичної особи-підприємця Поліщука Миколи Сергійовича
про стягнення 80 186,18 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ФОП Процика С.М. до ФОП Поліщук М.С. про стягнення 80 186,18 грн - заборгованості за Договором оренди №АКП-06.2025 від 17.06.2025, у т.ч.: 37 220,00 грн - основної заборгованості, 35 962,50 грн - пені, 1 003,68 грн- інфляційних втрат, 6 000,00 грн - відшкодування за дострокове розірвання договору, а також 3 328,00 грн - судового збору і 5 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням від 14.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Поліщука Миколи Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича:
- 37 220 (тридцять сім тисяч двісті двадцять) грн 00 коп. - основної заборгованості,
- 5 875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 28 коп. - пені,
- 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн 55 коп. - інфляційних втрат,
- 1 459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 79 коп. - судового збору.
Відмовлено у задоволенні решти вимог позову.
20 квітня 2026 року від представника Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича адвоката Остапенка Дениса Ігоревича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути судові витрати і витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою від 21.04.2026 призначено заяву представника Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича адвоката Остапенка Дениса Ігоревича про ухвалення додаткового рішення до розгляду у судовому засіданні на 28 квітня 2026 р. на 09:45 год.
У судове засідання 28 квітня 2026 року представники позивача відповідача не з'явилися. Повідомлені про дату та час розгляду заяви належним чином.
Так, позивачу ухвала від 21.04.2026 була надіслана у його електронний кабінет в системі Елекронний суд, доставлено 21.04.2026, що підтверджується довідкою (арк.с. 69).
Відповідачу ФОП Поліщуку М.С. ухвала була надіслана на адресу зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Конверт з ухвалою повернувся до суду з відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній".
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зареєстроване місцезнаходження ФОП Поліщука М.С.: АДРЕСА_1 .
Таким чином судом вжито заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 0/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зібраних у справі доказів достатньо для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представників сторін.
Розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича адвоката Остапенка Дениса Ігоревича, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов висновку, що заяву про ухвалення рішення про судові витрати слід задоволити частково.
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За умовами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, Фізична особа-підприємець Процик Сергій Мирославович звернувся до адвоката Остапенка Дениса Ігоревича, про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги №0603/26 від 06.03.2026.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів:
- копію Договору про надання правової допомоги №0603/26 від 06.03.2026.
- розрахунок (акт виконаних робіт) №1 від 10.03.2026 із описом наданих послуг на загальну суму 5 000,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги від 10.03.2026 №1037051 на ім'я адвоката Остапенка Дениса Ігоревича.
- довіреність від 09.03.2026.
Згідно п. 1.1 Договору за цим Договором Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, з представництва інтересів Клієнта у господарському суді у справі про стягнення заборгованості за договором оренди.
Відповідно до п. 3 Договору за надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в пункті 1 Договору, Клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах ,викладених в додаткових угодах у разі їх наявності: - 5000 гривень за складання позову і участь у судовому засіданні. Детальний розрахунок робіт викладається у вигляді акту виконаних робіт та підписується сторонами.
Матеріалами справи стверджено, що Договір та Акт підписано адвокатом та клієнтом без зауважень та заперечень.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
У даній справі Адвокатом зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат.
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Стаття 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності основним документом, що підтверджує набуття особою статусу адвоката відповідно і права на здійснення нею адвокатської діяльності на підставі договору про надання правової допомоги.
У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги складність даної справи, ціну позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки заяв по суті та заяв у справі, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару заявленого ФОП Проциком С.М., відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвокатів визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.
Позовні вимоги були задоволені частково. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 54,83%.
Тому, позивачу підлягає відшкодуванню витрати на правову допомогу за рахунок відповідача у розмірі 2 741,50 грн (5000,00 грн Х 54,83%).
Решта понесених витрат на правову допомогу 2 258,50 грн залишається за позивачем.
Додаткове рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.244 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 233, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича адвоката Остапенка Дениса Ігоревича про ухвалення рішення про судові витрати у справі №918/276/26 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поліщука Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Процика Сергія Мирославовича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одну) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 28 квітня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.