79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.04.2026 Справа № 914/3792/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича, с. Кам»янське, Берегівський р-н, Закарпатська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Моя Транслогістика», с. Бережани, Пустомитівський р-н, Львівська обл.
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
За участю учасників справи: не з'явилися
На розгляд Господарського суду Львівської області на поштову адресу суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича, с. Кам»янське, Берегівський р-н, Закарпатська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Моя Транслогістика», с. Бережани, Пустомитівський р-н, Львівська обл. про стягнення 309 827,29грн. заборгованості, з якої: 292 291,00грн.- основний борг, 9733,45грн. - інфляційні втрати, 7802,84грн. - 3% річних.
Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 4 647,41грн., який просить стягнути з відповідача та просить стягнути з відповідача на користь позивача 35 000,000грн. правничої допомоги адвоката, сума яких згідно договору є фіксованою.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.01.2026 року на 10:00 год.
26.12.2025 року представником відповідача подано через систему “Електронний суд» заяву за вх.№34538/25 про надання доступу до електронної справи з метою ознайомлення з матеріалами справ та залучити його, як представника відповідача.
01.01.2026 року представником відповідача подано через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяв за вх.№2/26 з документами згідно вказаного додатку, у якому надано свої заперечення та зазначає про понесені витрати адвоката у сумі 20 000,00грн., докази яких додано.
У зв»язку з технічною неможливістю проведення судового засідання 05.02.2026 року у зв»язку тимчасовим збоєм в роботі підсистеми ВКЗ (доступ до підсистеми відеоконференцзв»язку ЄСІКС був відсутній), судове засідання 05.02.2026 року о 10:00год. не відбулося, що підтверджується Актом Господарського суду Львівської області від 05.02.2026 року, відтак ухвалою суду від 05.02.2026 року підготовче засідання призначено на 05.03.2026 року о 10:30 год.
В судовому засіданні 05.03.2026 року судом озвучено, що 25.02.2026 року від позивача надійшла заява за вх.№5549/26 про розгляд справи без участі позивача; представником відповідача подано 04.03.2026 року через систему “Електронний суд» додаткові пояснення за вх.№6222/26; в судовому засіданні присутній представник відповідача надав пояснення по справі, відтак враховуючи думку представника відповідача, суд постановив відкласти підготовче засідання на 19.03.2026 року на 10:20 год. та позивачу надати письмові пояснення з питання клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
05.02.2026 року відповідач подав клопотання за вх.№ 522/26 про зупинення провадження у даній справі до закінчення провадження у справі, що розглядається Господарським судом Закарпатської області №907/67/26.
Ухвалою суду від 19.03.2026 року в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 522/26) відмовлено, зобов'язано відповідача до 01.04.2026 року подати свій контррозрахунок запропонованих до стягнення сум та закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.04.2026 року о 13:20 год.
15.04.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№10598/26 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку, оскільки представник зайняти у іншому судовому засіданні.
В судове засідання 16.04.2026 року позивач явку представника не забезпечив.
В судове засідання 16.04.2026 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Судом відмовлено у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи, оскільки в матеріалах справи зібрано та надано всі докази, яким надано оцінку, та з врахуваннням строків розгляду справи, підстав для відкладення розгляду справи немає.
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 березня 2025 року між ФОП Гозда М.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» укладено договір №22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення та погодили заявку №2103 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.03.2025 року.
Позивачем складений рахунок №34 від 03.04.2025 року на оплату за перевезення вантажу згідно Договору від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (включно з ПДВ ).
Акт надання послуг №34 від 03 квітня 2025 року складений між Позивачем та Відповідачем про проведені транспортні послуги автомобілем ВТ44ЕР/ НОМЕР_1 згідно договору №22 та заявки №2103 від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (з ПДВ ).
Виконання зазначеного перевезення вантажу Позивачем підтверджено CMR- накладною СТ 2086350, Актом надання послуг №34 від 03.04.2025 року, рахунком №34 від 03.04.2025 року, які були надіслані рекомендованим листом, і який був отриманий Відповідачем 07.04.2025 року.
Позивач стверджує, що Відповідач провів часткову оплату виконаних Позивачем послуг з автомобільного перевезення, згідно з рахунком №34 від 03.04.2025 року, на загальну суму 290 000,00 грн., що підтверджується проведеними платежами. Тобто, позивач зазначає, що заборгованість Відповідача за виконані (надані) Позивачем послуги з автомобільного перевезення на момент подання позову складає - 292 291,00 гривень, з ПДВ, яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з неналежним та неповним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування за період з 04.05.2025 року по 05.12.2025 рік від сум з урахуванням проведених проплат відповідачем у сумі 9733,45 грн. та нараховано 3% річних від прострочених сум боргу за період з 04.05.2025 року по грудень 2025 року в сумі 7802,84 грн.
Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 4 647,41грн., який просить стягнути з відповідача та просить стягнути з відповідача на користь позивача 35 000,000грн. правничої допомоги адвоката, сума яких згідно договору є фіксованою.
Аргументи відповідача.
01.01.2026 року представником відповідача подано через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяв за вх.№2/26 з документами згідно вказаного додатку, у якому надано свої заперечення та зазначає про понесені ним витрати адвоката у сумі 20 000,00грн., докази яких додано.
01.04.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі за вх.№9309/26, у яких заперечено проти наданих розрахунків позивача та надано власний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від суми остаточної до оплати у розмірі 482 292,00грн., встановленої у Додатковій угоді №1 до Договору №22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025 року та з урахуванням проведених відповідачем часткових проплат. Відтак, відповідач зазначає, що станом на час розгляду справи сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 172 292,00грн. та просить стягнути 5 633,46грн. - 3% річних та 12 013,70грн. - інфляційних втрат, а в задоволенні боргу у розмірі 309 827,29грн. вважає безпідставними.
Фактичні обставини справи.
21 березня 2025 року між ФОП Гозда М.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» укладено договір №22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення та погодили заявку №2103 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.03.2025 року.
Відповідно до пунктів 1.1. - 1.4. Договору, Позивач за плату взяв на себе зобов'язання виконати перевезення вантажу в міжнародному сполученні у відповідності до умов Договору.
Згідно п.4.1. розмір плати за виконане перевезення вантажу складає 12500,00 Євро (дванадцять тисяч п'ятсот).
Позивач, згідно відомостей CMR-накладної СТ 2086350, виконав перевезення: автокран марки PPM вагою 36000,00 кг, з м. Fontenay Tresigny, вантажовідправник - CIE INTERNATONAL, в м. Львів Україна, вантажоодержувач - ПП «ТСМ ГРУП».
CMR-накладна СТ 2086350 підписана представником вантажовідправника 26.03.2025 року та представником вантажоодержувача - 03.04.2025 року.
Позивачем складений рахунок №34 від 03.04.2025 року на оплату за перевезення вантажу згідно Договору від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (включно з ПДВ ).
Акт надання послуг №34 від 03 квітня 2025 року складений між Позивачем та Відповідачем про проведені транспортні послуги автомобілем ВТ44ЕР/ НОМЕР_1 згідно договору №22 та заявки №2103 від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (з ПДВ ).
Позивачем зазначено, що документи: CMR- накладна СТ 2086350, Акт надання послуг №34, рахунок №34, - ним відправлено 05.04.2025 року на адресу Відповідача: 79005, Львівська обл., м. Львів, пл. Петрушевича, буд. №3, офіс 302 - у відповідності до умов п. 4.3. Договору. Плановий час доставки поштового відправлення - 06.04.2025 року, що підтверджується експрес накладною Нової пошти №59001351593514.
Відтак, позивач стверджує, що виконання зазначеного перевезення вантажу Позивачем підтверджено CMR- накладною СТ 2086350, Актом надання послуг №34 від 03.04.2025 року, рахунком №34 від 03.04.2025 року, які були надіслані рекомендованим листом, і який був отриманий Відповідачем 07.04.2025 року, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, послуги автомобільного перевезення мали бути оплачені протягом 20 банківських днів з моменту отримання цих документів, згідно п.4.6. Договору.
16 травня 2025 року Позивач направив на дві адреси (зазначені в договорі) Відповідачу претензію №1 від 15.05.2025 року з вимогою повернути Позивачу підписані Відповідачем первинні документи та сплатити заборгованість по оплаті послуги автомобільного перевезення згідно умов договору №22 від 21.03.2025 року про надання транспортних послуг автомобільного перевезення та заявки №2103 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.03.2025 року, що підтверджується 2-ма поштовими описами, поштовими накладними №9030000165815, №9030000165807, 2-ма фіскальними чеками №9030000165815, №9030000165807.
Позивач стверджує, що Відповідач провів часткову оплату виконаних Позивачем послуг з автомобільного перевезення, згідно з рахунком №34 від 03.04.2025 року, на загальну суму 290 000,00 грн., що підтверджується проведеними платежами. Тобто, позивач зазначає, що заборгованість Відповідача за виконані (надані) Позивачем послуги з автомобільного перевезення на момент подання позову складає - 292 291,00 гривень, з ПДВ, яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно п. 2.2. Договору, підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної (в тому числі CMR при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом) з відмітками відправника вантажу, Виконавця, одержувача вантажу та митних органів, у разі організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються Сторонами. Це документи, на підставі яких виникають зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Згідно п. 4.6. Договору, Експедитор (Відповідач) зобов'язується оплатити послуги Виконавця (Позивача) протягом двадцяти банківських днів після отримання від Виконавця документів, передбачених пунктом 4.3. Договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні, та у випадку, якщо у Експедитора не виникає претензій щодо належності та своєчасності виконання Виконавцем його обов"язків.
Судом встановлено, що 10.06.2025 року між ТзОВ «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» та ФОП Гозда М.Д. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025р. Відповідно до даної угоди вартість перевезення було зменшено на 99 999,00 грн. до 482 292,00 грн. в т.ч. ПДВ та згідно п.1.2. даної Додаткової угоди п. 10 Заявки викладено в наступній редакції: «Вартість перевезення - 482 292,00грн.
Додаткова угода № 1 від 10.06.2025р. до Договору № 22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025 року укладена між Позивачем та Відповідачем відповідно до порядку, передбаченого п.8.2. Договору та підписана та скріплена печатками обох сторін.
Відповідач станом на 30.12.2025р. провів на користь Позивача ряд платежів на загальну суму 310 000,00 грн. Станом на 30.12.2025р. залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 172 292,00 грн. (582 291,00грн.-99 999,00грн. (сума зменшена у додатковій угоді) - 310 000,00грн. (загальна сума проведених платежів).
Позивач стверджує, що основний борг на момент звернення до суду становить 292.291,00 грн. та просить стягнути його з відповідача.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є обставини, з якими пов'язується факт укладення договору та його не виконання в частині своєчасної та повної оплати.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
21 березня 2025 року між ФОП Гозда М.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» укладено договір №22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення та погодили заявку №2103 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21.03.2025 року, згідно п.4.1. якого, розмір плати за виконане перевезення вантажу складає 12500,00 Євро.
Позивач, згідно відомостей CMR-накладної СТ 2086350, виконав перевезення: автокран марки PPM вагою 36000,00 кг, з м. Fontenay Tresigny, вантажовідправник - CIE INTERNATONAL, в м. Львів Україна, вантажоодержувач - ПП «ТСМ ГРУП». CMR-накладна СТ 2086350 підписана представником вантажовідправника 26.03.2025 року та представником вантажоодержувача - 03.04.2025 року.
Позивачем складений рахунок №34 від 03.04.2025 року на оплату за перевезення вантажу згідно Договору від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (включно з ПДВ ).
Акт надання послуг №34 від 03 квітня 2025 року складений між Позивачем та Відповідачем про проведені транспортні послуги автомобілем ВТ44ЕР/ НОМЕР_1 згідно договору №22 та заявки №2103 від 21.03.2025 року на суму 582 291,00 грн. (з ПДВ ).
Виконання зазначеного перевезення вантажу Позивачем підтверджено CMR- накладною СТ 2086350, Актом надання послуг №34 від 03.04.2025 року, рахунком №34 від 03.04.2025 року, які були надіслані рекомендованим листом, і який був отриманий Відповідачем 07.04.2025 року, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, послуги автомобільного перевезення мали бути оплачені протягом 20 банківських днів з моменту отримання цих документів, згідно п.4.6. Договору.
Судом встановлено, що 10.06.2025 року між ТзОВ «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» та ФОП Гозда М.Д. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025р. Відповідно до даної угоди вартість перевезення було зменшено на 99 999,00 грн. до 482 292,00 грн. в т.ч. ПДВ та згідно п.1.2. даної Додаткової угоди п. 10 Заявки викладено в наступній редакції: «Вартість перевезення - 482 292,00грн.
Окрім того, факт корегування зазначеної суми в контексті її зменшення на 99 999,00грн ТзОВ «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» відобразила в Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Розділ 1, колонка 06, № п/п 6.13) за червень 2025р.
Відповідно до п.8.2. Договору № 22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025р. всі додаткові угоди, додатки та Заявки до Договору оформлюються в письмовому вигляді і вступають в силу не раніше дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Всі додаткові угоди, додатки та Заявки до Договору є його невід'ємними частинами. Сторони визнають юридичну силу додаткових угод, додатків та Заявок, підписаних та надісланих офіційною електронною поштою та/або на офіційний месенджер, до обміну їх оригіналами у встановленому Договором порядку.
Таким чином, Додаткова угода № 1 від 10.06.2025р. до Договору № 22 про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 21.03.2025 року укладена між Позивачем та Відповідачем відповідно до порядку, передбаченого п.8.2. Договору та підписана та скріплена печатками обох сторін.
Належних та допустимих доказів щодо заперечень існування та укладення цього договору позивачем не надано та не заперечено.
Судом встановлено, що Відповідач станом на 30.12.2025р. провів на користь Позивача ряд платежів на загальну суму 310 000,00 грн., що підтверджується доказами у справі.
Судом встановлено, що за надання транспортно-експедиційних послуг згідно Договору Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 310 000,00 грн., що підтверджується виписками, відтак станом на 30.12.2025р. залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 172 292,00 грн. (582 291,00грн - 99 999,00грн. (сума зменшена у додатковій угоді) - 310 000,00грн. (загальна сума проведених платежів).
Відповідно до матеріалів справи, станом на час подання позовної заяви до суду заборгованість Відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги склала 172 292,00грн., що підтверджується наявними доказами у справі, а в задоволенні решти суми основного боргу слід відмовити.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним та неповним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування за період з 04.05.2025 року по 05.12.2025 рік від сум з урахуванням проведених проплат відповідачем у сумі 9733,45 грн. та нараховано 3% річних від прострочених сум боргу за період з 04.05.2025 року по грудень 2025 року в сумі 7802,84 грн., які просить стягнути з відповідача,
Згідно п. 4.6. Договору, Експедитор (Відповідач) зобов'язується оплатити послуги Виконавця (Позивача) протягом двадцяти банківських днів після отримання від Виконавця документів, передбачених пунктом 4.3. Договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні, та у випадку, якщо у Експедитора не виникає претензій щодо належності та своєчасності виконання Виконавцем його обов"язків.
Позивач стверджує, що виконання зазначеного перевезення вантажу Позивачем підтверджено CMR- накладною СТ 2086350, Актом надання послуг №34 від 03.04.2025 року, рахунком №34 від 03.04.2025 року, які були надіслані рекомендованим листом, і який був отриманий Відповідачем 07.04.2025 року, що не заперечується відповідачем.
Відповідно, оплата згідно первинної Заявки та акту мала бути проведена в термін до 05.05.2025р року включно, а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних на залишок заборгованості потрібно проводити з 06.05.2025 року відповідно до сум з урахуванням проведених відповідачем часткових проплат.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання щодо поставки товару мало бути виконано.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, судом перевіривши наданий позивачем та відповідачем розрахунок 3% річних, з урахуванням проведених сум оплат відповідачем, починаючи його обрахунок з 06.05.2025 року (з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань, а саме врахувавши п. 1.9 вказаної постанови, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), судом встановлено, врахування відповідачем день проплати в покладені розрахунки не впливає на суму нарахованих 3% річних, які судом обраховувалися від сум з урахуванням часткових проплат, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 5633,46грн. - 3% річних, а в задоволенні решти 3% річних слід відмовити.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий слід обраховувати з 06.05.2025 року з урахуванням проведених часткових проплат відповідачем, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 013,70грн. - інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач частково спростував доводи щодо існування простроченої заборгованості, а суд виявив на підставі наявних документів у справі додаткові фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 172 292,00грн. - основного боргу, 5633,46грн. - 3% річних, 12 013,70грн. - інфляційних витрат, а в задоволенні решти позовних вимог в загальній сумі 119 888,13грн. слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 6476,29грн., що підтверджується платіжною інструкцією №522 від 20.08.2025 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 309 827,29грн., відтак сума судового збору повинна становити 1,5 % від даної суми в розмірі 4647,41грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, позивач має право на повернення судового збору в сумі 1828,88грн. у разі надходження відповідного клопотання.
Враховуючи наведене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2849,08грн.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем та відповідачем суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Позивач зазначає у поданій позовній заяві, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається із суми судового збору, який підтверджується платіжним дорученням про сплату, а також із витрат на правову допомогу в розмірі фіксованої суми оплати правничої допомоги адвоката - 35000,00 грн., що підтверджується угодою про представництво та надання правової допомоги від 01.05.2025 року.
Між позивачем - ФОП Гозда Михайлом Даниловичем та адвокатом Лапчак Ігорем Ярославовичем укладено договір про представництво та надання правової допомоги від 01 травня 2025 року, відповідно д якого за надання юридичних послуг клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 35 000,00грн. Позовну заяву з документами підготовлено та подано до суду адвокатом Лапчак Ігорем Ярославовичем, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги у господарському суді Львівської області.
Відповідач зазначає у поданому відзиві на позовну заяву, що 26 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» та Адвокатським бюро «ІГОР МЕЛЬНИК та ПАРТНЕРИ» укладено Договір № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого та Додаткової угоди № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р. в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЯ ТРАНСЛОГІСТИКА» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: вивчення матеріалів справи, надання усних консультацій, аналіз судової практики, підготовка відзиву на позовну заяву, заперечень, участь у разі необхідності в судових засіданнях в суді першої інстанції, підготовка клопотання про зменшення розміру витрат, понесених позивачем, тощо.
Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р. вищенаведена правова допомога в суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі 20 000,00 гривень. Доказами попередньо понесених витрат на професійну правничу допомогу є: Договір № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025 р., Додаткова угода № 1 від 26.12.2025р. до Договору № 1-26/12/25 про надання правничої допомоги від 26.12.2025р., Рахунок № 1-29/12/25 від 29.12.2025р. та платіжна інструкція № 9A83- E4A6-78HA-9C6C від 29.12.2025 про оплату вказаних послуг. Отже, при попередньому розрахунку Відповідач несе витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у фіксованому розмірі 20 000,00 гривень, яку просить стягнути з позивача. У поданому відзиві, представник відповідача зазначає, що вимоги Позивача про стягнення суми оплаченої правничої допомоги адвоката являються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, слід зазначити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Одночасно, суд зазначає, що за практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також висловилася про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідно п. 3. ч. 4. ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Моя Транслогістика» на користь Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича загальну суму 189 939,16грн. В задоволенні решти позовних (119 888,13грн.) вимог відмовлено.
Дослідивши наявні обставини справи, подані сторонами докази, оцінивши їх, суд дійшов висновку, що у зв'язку частковим задоволенням позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 21 456,69грн.
У зв'язку частковим задоволенням позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу відповідача покладаються на позивача пропорційністю розміру задоволених позовних вимог з урахуванням пропорції відмовлених позовних вимог, у сумі 12 623,84грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 241 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Моя Транслогістика» (81192, Львівська обл., Львівський р-н, с. Бережани, вул. Шашкевича, будинок 2А, код ЄДРПОУ 41494050) на користь Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 172 292,00грн. - основного боргу, 5633,46грн. - 3% річних, 12 013,70грн. - інфляційних витрат, 2849,08грн. судового збору та 21 456,69грн. адвокатських витрат.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гозда Михайла Даниловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моя Транслогістика» (81192, Львівська обл., Львівський р-н, с. Бережани, вул. Шашкевича, будинок 2А, код ЄДРПОУ 41494050) 12 623,84грн. адвокатських витрат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026р.
Суддя Коссак С.М.