вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"28" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1108/26
Господарський суд Київської області у складі судді Конюх Ольги Василівни, розглянувши заяву ОСОБА_1 , д.н. 16.11.1991 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.04.2026 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 , д.н. 13.07.1993 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості у розмірі 370 855,00 грн.,
17.04.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу, у якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 грошової заборгованості у сумі 370855,00 грн. за Договором позики від 16.04.2025.
В обґрунтування поданої заяви про видачу судового наказу заявник твердить, що на виконання Договору позики від 16.04.2025 передала боржнику грошові кошти у сумі 8500,00 доларів США, що на дату укладення цього договору по курсу НБУ є еквівалентом 349 990,05 грн. В порушення умов договору, боржник не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів у національній валюті України по курсу НБУ на день звернення, а саме в сумі 370 855,00 грн.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив таке.
За змістом ст.ст. 147, 148 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Визначальною ознакою розмежування господарської та цивільної юрисдикції є зміст правовідносин сторін як таких, чи виникли з господарських відносин та у процесі здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Судом встановлено, що заява про видачу судового наказу від 17.04.2026 подана заявником ОСОБА_1 , яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.04.2026 не є суб'єктом господарювання, тобто не є фізичною особою-підприємцем.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 , який є боржником за вказаною заявою, також не є суб'єктом господарювання.
Джерелом даних спірних правовідносин є цивільний договір позики, укладений між подружжям (п. 15 Договору), і не є таким, що укладений у процесі господарської діяльності.
Відтак, суд дійшов висновку, що даний спір між двома фізичними особами як за суб'єктним критерієм, так і за змістом спірних правовідносин не належить до розгляду в порядку господарського судочинства, а має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства.
Приписами пункту 1 частини 1 ст. 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє заявнику у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
У даному випадку заява ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не може бути розглянута господарським судом ні в порядку наказного провадження, ні в порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 12, 148, 150, п.4 частини 1 ст.152, 153, пунктом 1 частини 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором позики від 16.04.2025 у розмірі 370 855,00 грн.
Ухвала підписана 28.04.2026, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (частина 2 ст. 235 ГПК України) та відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх