ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/13488/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 212 010 934, 97 грн
Представники учасників справи:
Від позивача: Шатарська Т.Н.;
Від відповідача: Халимон С.В.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач) про стягнення 88 910 060, 09 грн., з яких: 88 506 425, 50 грн основна заборгованість та 3 % річних у розмірі 403 634, 59 грн.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів сплати судового збору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг з диспетчерського управління № 0539-03041-ПД від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної сплати за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі № 910/13488/25 на 08.12.2025.
21.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема на суму боргу 72 611 688,01 грн по акту за вересень 2025 року позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 5 968,08 грн. за період прострочення: 16.10.2025-16.10.2025, однак, за твердженнями відповідача, період прострочення вимірюється календарними днями, а з 16 жовтня по 16 жовтня не пройшло ні дня, відтак, момент прострочення не настав.
Відповідач вказав на те, що Договором сторони обумовили, що направлення електронних документів здійснюється за посиланням: https://online.ua.energy/, відповідно підставою для оплати за надану Послугу є направлений ОСП належним чином Акт надання Послуги. За доводами відповідача, знімки екрану персонального комп'ютера невідомого користувача за 13.10.2025, на якому не відображається відправник та отримувач, не можуть бути належними доказами направлення рахунків, актів приймання-передачі чи актів коригування до актів приймання-передачі послуги.
Відповідач звернув увагу на те, що станом на дату подання відзиву на позов останнім здійснено повну оплату наданих послуг по Договору за період серпень 2025 року в сумі 74 248 692,80 грн., частково за вересень 2025 року в сумі 48 464 968,20 грн., а також 0,04 грн. за грудень 2024 року, 20,85 грн. за травень 2025 року, шо підтверджується платіжними інструкціями за спірний період.
З огляду на викладене, відповідач просить закрити провадження у справі №910/13488/25 в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 64 359 705, 70 грн та в решті позовних вимог відмовити.
28.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
01.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Судом у підготовчому засіданні 08.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12.01.2026.
24.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 211 154 396,43 грн з ПДВ, три відсотки річних у розмірі 856 538,54 грн.
29.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу.
07.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Представник позивача у підготовче засідання 12.01.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 08.12.2025 про відкладення розгляду справи.
Судом у підготовчому засіданні 12.01.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 02.02.2026.
Судом відкладено розгляд заяви представника позивача про збільшення позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи.
29.01.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи докази оплати наданих послуг.
02.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів зменшення суми боргу.
Представник позивача у підготовчому засідання 02.02.2026 підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Судом у підготовчому засіданні 02.02.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про збільшення позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням.
Представник позивача у підготовчому засідання 02.02.2026 підтримав клопотання про приєднання доказів зменшення суми боргу.
Судом у підготовчому засіданні 02.02.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 02.03.2026.
Судом відкладено розгляд клопотання представника позивача про приєднання доказів зменшення суми боргу до встановлення фактичних обставин справи.
27.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про приєднання доказів оплати наданих послуг.
Судом у підготовчому засіданні 02.03.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 09.03.2026.
04.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині суми основної заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/13488/25 по суті на 16.03.2026.
13.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій представник відповідача просить суд відстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців.
Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2026 підтримав заявлені позовні вимоги, заперечив проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2026 заперечив проти заявлених позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, підтримав заяву про відстрочення виконання рішення.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні
16.03.2026.
У судовому засіданні 16.03.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до п.55 ч.1 ст.1 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначений додатком 5 до Кодексу системи передачі.
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"/оператор системи передачі (ОСП)/ Виконавець) та Приватним акціонерним підприємством "ДТЕК "КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - ПАТ "ДТЕК "КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"/Користувач/ Відповідач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативнотехнологічного) управління № 0539-03041-ПД (далі - Договір, в редакції Наказу НЕК "Укренерго" від 22.12.2023 № 742).
У відповідності до п.1.1, 1.2 Договору цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - Договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.
Згідно з абз. 2 п.2.1 Договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодіє Сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга).
Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
У відповідності до п.2.2 Договору Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
У пункті 3 ч.2 ст.33 Закону № 2019-VIII передбачено, що оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління.
Відповідно до п.3.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою. Аналогічне положення закріплене в ч.5 ст.33 Закону № 2019-VIII.
Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. (п.3.3 Договору)
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.3.5 Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно п.3.7 Договору передбачено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартість фактичної наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до п.3.8 Договору Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно до п.3.9 Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
Згідно з пунктом 11.5 Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/.
Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).
Відповідно до пункту 11.6 Договору рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб. Згідно з підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 Договору права ОСП (Позивача) своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в підпункті 4.2.1 пункту 4.1 обов'язком Відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.
З наведених умов Договору вбачається, що оплата за Договором здійснюється на умовах часткової поетапної оплати за кожну декаду розрахункового періоду трьома платежами, протягом періоду, зазначеного в пункті 3.5 Договору, а за наслідком завершення відповідного розрахункового періоду здійснюється остаточний розрахунок на підставі акта надання Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) (згідно з п. 3.7. Договору).
У разі збільшення фактичних обсягів та вартості Послуг згідно акту коригування до акту надання Послуги з моменту отримання Користувачем акту коригування за відповідний розрахунковий період аналогічно виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої Послуги згідно відповідного акту коригування та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту надання Послуги (включно) (згідно з п.3.7. Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, протягом серпня 2025 - листопада 2025, позивач надав, а відповідач отримав Послугу на загальну суму 211 154 396, 43 грн. з ПДВ, що підтверджується актами надання Послуги, які підписані без жодних зауважень. Відповідач свої зобов'язання перед позивачем прострочив, Послугу за період з серпня 2025 по листопад 2025 не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість на суму 211 154 396, 43 грн.
Отже, з урахуванням вище наведеного та заяви про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн та 3 % річних у розмірі 856 538, 54 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з заяв по суті спору та заяв про закриття провадження у справі, поданих як позивачем так і відповідачем, сторони повідомляють про сплату основного боргу в повному обсязі, на підтвердження чого додають відповідні платіжні інструкції.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 4227534 від 20.10.2025 на суму 11 947 201, 64 грн;
- № 4227533 від 20.10.2025 на суму 34 459 572, 91 грн;
- № 4234834 від 27.10.2025 на суму 46 406 774, 55 грн;
- № 4254186 від 07.11.2025 на суму 20, 85 грн;
- № 4254184 від 07.11.2025 на суму 16 285 115, 35 грн;
- № 4254183 від 07.11.2025 на суму 15 894 716, 61 грн;
- № 4254185 від 07.11.2025 на суму 0, 04 грн;
- № 4265289 від 18.11.2025 на суму 32 179 852, 85 грн;
- № 4289308 від 28.11.2025 на суму 16 450 056, 22 грн;
- № 4289300 від 28.11.2025 на суму 7 079 104, 37 грн;
- № 4289299 від 28.11.2025 на суму 7 696 663, 56 грн;
- № 4319388 від 18.12.2025 на суму 13 008 301, 90 грн;
- № 4305922 від 08.12.2025 на суму 30 755 505, 29 грн;
- №4289300 від 28.11.2025 на суму 7 079 104, 37 грн.
Отже, провадження у справі в частині стягнення 211 154 396, 43 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 856 538, 54 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 856 538, 54 грн.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначає, що основну заборгованість відповідачем погашено повністю та зазначає, що підставою, що унеможливлює виконання рішення є введення указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, який триває дотепер.
Згідно додатку до постанови НКРЕКП № 1411 від 13.11.2018 місцем провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є територія м. Києва в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата, а також частково визначена територія Київської області. На території міста Києва ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста. Основним джерелом доходів відповідача - є кошти, які надходять на поточні рахунки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", які споживачі електричної енергії вносять як плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. Починаючи з 24.02.2022, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли, систематичними також є оголошення сигналів повітряної тривоги.
Відповідач звертає увагу суду на загальновідомий факт, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. Так, з 2022 року і по нині, а особливо напередодні опалювального періоду та після його початку, відбуваються масовані ракетні та авіаційні удари по енергетичній інфраструктурі, що призводить до вкрай тяжких наслідків. Як показує статистика, більшість ракетних обстрілів та атак з повітря ударними безпілотними літальними апаратами припадає на столицю України, що відчувають на собі всі кияни та гості столиці, особливо вночі. Так, об'єкти ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як оператора системи розподілу також зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат. Починаючи з вересня-жовтня 2025 року, НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі, знову запроваджені в Україні графіки відключення електричної енергії всім споживачам, як непобутовим, так і побутовим. Відповідач є критично важливим та стратегічним підприємством в Київському регіоні, зокрема в столиці України - місті Києві та є підприємством паливно-енергетичного комплексу, критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення столичного регіону в особливий період (наказ Міністерства енергетики України № 107 від 24.03.2023 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (протокол № 2)"). Першочерговим завданням ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міста Києва, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань відповідача. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення, ремонт та обслуговування електричних мереж розподілу електричної енергії. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону, зокрема: неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання; перебоїв з виїздом аварійних бригад для відновлення пошкоджених, в т.ч. ракетними обстрілами мереж та об'єктів енергетики; зрив діяльності компанії по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач; нестабільне електрозабезпечення або повна його відсутність найголовніших органів державної влади та управління усіх ланок та рівнів, через триваючу військову агресію російської федерації та постійні обстріли. Відповідач, будучи приватним підприємством, не забезпечений фінансовою підтримкою міжнародної спільноти та може розпоряджається виключно грошовими коштами, отриманими від господарської діяльності. З огляду на становище, в якому опинився відповідач існують об'єктивні обставини передбачені ст. 331 ГПК України для відстрочення виконання судового рішення у разі повного або часткового задоволення судом позовних вимог.
За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, а тому вважає можливим відстрочити виконання даного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 16.03.2027.
Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/13488/25 підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з позовом сплачено основний борг у розмірі 211 154 396, 43 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840, 00 грн покладаються на відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст 129 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі № 910/13488/25 в частині стягнення 211 154 396, 43 грн закрити.
2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 212 010 934, 97 грн задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (адреса: 04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 3 % річних у розмірі 856 538 (вісімсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 54 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.
4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 строком на дванадцять місяців до 16.03.2027.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026.
Суддя М.Є. Літвінова