28.04.2026 Справа № 908/3885/25
м. Запоріжжя
Cуддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСББ “Запорізька 13» за вих. від 23.04.26 (сформована в системі «Електронний суд» 24.04.26) про забезпечення позову у справі № 908/3885/25
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35
до відповідача: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запорізька 13», 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 13
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14
про стягнення 70 932,56 грн
У судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Краснокутська Ю.О., довіреність від 02.01.26 № 6
від відповідача: Степанова Ю.В., наказ від 01.10.24 № 1, Здорик О.І., ордер серія АР № 1294266 від 03.02.26
від третьої особи: Яковішина Л.В., довіреність від 09.12.25 № 529, Сколибог А.Ф., довіреність від 09.12.25 № 547
вільний слухач: ОСОБА_1 , на підставі паспорта
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3885/25 за позовною заявою ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» до ОСББ “Запорізька 13» за участю АТ “Запоріжжяобленерго» (третьої особи) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у період жовтень 2024 р. по липень 2025 р. у розмірі 70 932,56 грн, з яких: 67 115,52 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 1 166,68 грн 3 % річних та 2 650,36 грн індексу інфляції.
В засіданні 07.04.26 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 28.04.26 о 12 год. 00 хв.
24.04.26 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява за вих. від 23.04.26 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник ОСББ “Запорізька 13» (відповідач по справі) просить суд забезпечити позов до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3885/25, а саме:
- зобов'язати ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та АТ “Запоріжжяобленерго» негайно відновити електропостачання ліфтового обладнання у будинку ОСББ “Запорізька 13» за адресою вул. Запорізька, буд. 13 в м. Запоріжжя;
- заборонити ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та АТ “Запоріжжяобленерго» вчиняти дії щодо обмеження або відключення електропостачання місць загального користування (ліфтів, освітлення під'їздів) до закінчення розгляду справи по суті.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.26 заяву ОСББ “Запорізька 13» про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову керівником ОСББ “Запорізька 13» зазначено наступне (дослівно).
«… 14.04.26 року з боку АТ «Запоріжжяобленерго» було дистанційно проведено відключення всіх ліфтів у 9 ти поверховому 4 під'їзному будинку за адресою вул. Запорізька 13. Фото лічильника на ліфти з індикацією розімкнений контакт додаємо.
Перед цим па адресу ОСББ Запорізька 13 надходило попередження 06.03.2026 № 66.10-66/1248 в якому підставою відключення було зазначено наявність вимоги від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» № 2599/3 від 07.07.2025 р. а саме - здійснити відключення будинку ОСББ «Запорізька 13» (відповідача по справі) за адресою вул. Запорізька 13 від світла за існуючу заборгованість.
22.04.2026р ми отримали офіційну відповідь від АТ Запоріжжяобленерго лист № 55-55/753 від 17.04.2026 р про відключення ними житлового будинку.
В той же час справа № 908/3885/25 між ОСББ «Запорізька 13» та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» ще не розглянута в судовому порядку тобто є ще невизначеною та з невідомим результатом. Відповідач ОСББ Запорізька 13 категорично не визнає суму боргу, що підтверджується наданим суду контррозрахунком з нашого боку, згідно з якими у відповідача наявна переплата.
При цьому АТ «Запоріжжяобленсрго» є учасником по даній справі у якості 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог. Тобто і позивач і 3 тя особа були і є чітко обізнані про наявність судового процесу. Таким чином з боку позивача та 3ї особи вбачається прямий тиск на ОСББ «Запорізька 13» (відповідача) з метою примушення його сплатити спірний борг ще до винесення судового рішення по суті справи.
Такі дії як позивача так і 3ї особи є грубим порушенням вимог ГПК України у вигляді недобросовісного зловживання своїми правами та порушують права мешканців будинку, які на разі фактично ізольовані на верхніх поверхах.».
Розглянувши заяву ОСББ “Запорізька 13» про вжиття заходів забезпечення позову за вих. від 23.04.26 з наданими до неї документами судом враховано наступне.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно із ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).
Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Судом враховано, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним ін. осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав і обов'язків передбачених цим кодексом (ч. 2). Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З наведеного вище вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити … предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п. 4).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Частинами 5 та 6 ст. 140 ГПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Виходячи з аналізу положення ст. 136 ГПК України вбачається, що правом на подання заяви про забезпечення позову у відповідності до положень ст. 136 ГПК України наділений саме позивач, особа, яка звертається з позовом до суду з метою відновлення порушених прав та законних інтересів, або відповідач за первісним позовом, яким заявлено зустрічний позов та у такому випадку він виступає (має виступати) як відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, ОСББ “Запорізька 13» має статус відповідача у справі, а АТ “Запоріжжяобленерго» є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
При цьому, судом встановлено, що:
- ОСББ “Запорізька 13» не подавалось до Господарського суду Запорізької області зустрічної позовної заяви у рамках справи 908/3885/25;
- АТ “Запоріжжяобленерго» не є відповідачем у справі 908/3885/25 та до нього не заявлені вимоги з боку позивача.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ефективне виконання судового рішення є невід'ємною частиною справедливого правосуддя. Необґрунтована затримка або невиконання судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А тому, як наслідок, у суду відсутні підстави для задоволення поданої у наданому вигляді заяви ОСББ “Запорізька 13» про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник відповідача просить суд забезпечити позов до набрання законної сили рішенням суду у справі № 908/3885/25, а саме:
- зобов'язати ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та АТ “Запоріжжяобленерго» негайно відновити електропостачання ліфтового обладнання у будинку ОСББ “Запорізька 13» за адресою вул. Запорізька, буд. 13 в м. Запоріжжя;
- заборонити ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» та АТ “Запоріжжяобленерго» вчиняти дії щодо обмеження або відключення електропостачання місць загального користування (ліфтів, освітлення під'їздів) до закінчення розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 73-74, 76, 77, 79, 86, 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ (УХВАЛИВ):
Відмовити в задоволені заяви представника ОСББ “Запорізька 13» за вих. від 23.04.26 (сформована в системі «Електронний суд» 24.04.26) про забезпечення позову у справі № 908/3885/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 28.04.26.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя В.Л. Корсун