28.04.2026 Справа № 908/992/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г. розглянувши позовну заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 22.04.2026, (вх. № 1191/08-07/26 від 23.04.2026)
за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Рогозін Олексій Вікторович, ( АДРЕСА_2 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ», (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 27-Б)
про припинення трудових відносин
Без виклику учасників справи
22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 22.04.2026, (вх. № 1191/08-07/26 від 23.04.2026) ОСОБА_1 , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ», м. Київ про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43261526) ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням законної сили.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 справу № 908/992/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Заявлені позивачем вимоги мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 19, 80, 97-99 ЦК України, ст. 38 КЗпП України, ст., ст. 28-33, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положення Статуту ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що протоколом № 3 від 10.12.2019 Загальних зборів учасників ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» ОСОБА_1 обрано директором Товариства, про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 22.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» із заявою про звільнення за власним бажанням за посади директора Товариства та проханням про скликання з цього питання позачергових загальних зборів. Оскільки Товариством не скликались загальні збори, позивач особисто кожному учаснику Товариства 09.02.2026 надіслала повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства на 16.03.2026 на 18-00 годину за юридичною адресою Товариства з визначеним порядком денним. У зв'язку із відсутністю кворуму Загальні збори ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» 16.03.2026 не відбулися та питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства не вирішено. Враховуючи, що позивачем виконані всі вимоги чинного законодавства та установчих документів ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» щодо процедури звільнення за власним бажанням, а відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства, чим порушуються охоронювані законом права останнього, позивач просить суд позов задовольнити повністю та припинити повноваження керівника ТОВ «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням законної сили.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на розгляд до Господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. 1 ст. 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Статтею 38 КЗпП України гарантовано, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 зазначено, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у спразі № 758/1861/18.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства (рішення єдиного учасника) про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22, в яких зазначено, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень. ВП ВС враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Разом з цим, чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачено предметну, суб'єктну, інстанційну, територіальну та виключну підсудність справ.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в ст., ст. 27-30 ГПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Частинами 1 та 2 статті 27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу, місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
У позовній заяві позивач визначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ».
Частиною 2 ст. 27 ГПК України передбачено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43261526) має місце реєстрації: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 27-Б.
Відтак, з урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч., ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України.
Враховуючи місцезнаходження відповідача у справі, суд доходить висновку, що судом, до територіальної підсудності якого відноситься розгляд даної справи, є Господарський суд міста Києва.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановлений законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії»]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншому суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи викладене вище, позовну заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 22.04.2026, (вх. № 1191/08-07/26 від 23.04.2026) ОСОБА_1 , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ», м. Київ про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43261526) ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням законної сили слід передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст., ст. 27, 29, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 22.04.2026, (вх. № 1191/08-07/26 від 23.04.2026) ОСОБА_1 , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ», м. Київ про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛУБНИЙ БУДИНОК «ДІАМАНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43261526) Нужної Вікторії Валеріївни з моменту набрання рішенням законної сили передати за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, (вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В, м. Київ, 01054).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно із ч. 2 ст. 235 ГПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.04.2026.
Суддя Н.Г. Зінченко