вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
розгляд заяви про відвід судді
28.04.2026м. ДніпроСправа № 904/4008/22
За позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"
до Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача борг за безпідставно набуту теплову енергію за період з 03.10.2013 по 14.04.2021 у розмірі 63 320,32 грн., 3% річних - 9 819,16 грн., інфляційні витрати - 62 467,30 грн.
27.04.2026 в судовому засіданні представник Відповідача Чернеш Д.С. усно заявив про відвід судді Юзікову С.Г. у справі № 904/4008/22, мотивований тим, що враховуючи скасування ухвали суду від 09.04.2025, суддя зобов'язаний заявити самовідвід але не заявив.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізації гарантій, встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), слугує запровадження у національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, передбачені ст. 35 ГПК України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі суддів у розгляді справи (ст. 36 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частинами 2-4 ст. 35 ГПК України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 36 ГПК України визначає недопустимість повторної участі судді у розгляді справи, а саме:
1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Крім того суд зазначає, що мета відводу чи самовідводу - забезпечити безсторонній розгляд справи. Водночас, суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04.02.2016, роз'яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Право на самовідвід також відображено у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Зміст принципу незалежності у цьому документі розкрито через сферу його застосування, зокрема, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Відтак, заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, проте, відповідно до положень процесуальних кодексів, заявлений самовідвід має бути мотивованим.
Зловживання правом на самовідвід полягає у використанні незначного приводу для уникнення розгляду справи, що позначається як на якості правосуддя, так і на дотриманні розумних строків.
Розглянувши усну заяву про відвід судді, суд вважає, що у заяві не наведено належних підстав для відводу судді, передбачених п. 1-4 ч.1 ст.35, ст. 36 ГПК України, оскільки скасованою судом апеляційної інстанції ухвалою суд першої інстанції не ухвалював остаточного рішення в даній справі, а також не постановлював ухвали про закриття провадження в справі.
Відповідно до п. 1, 2 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Здійснення незалежного правосуддя вимагає від судді протистояти будь-якому неправомірному зовнішньому впливу та зобов'язує розглядати справу якою б складною вона не була, забезпечуючи, тим самим, доступ до правосуддя.
Згідно з п.5 ч.5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За приписами ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч. 2 ст. 43 ГПК України).
Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, що у разі вчинення учасником справи дій зі зловживання своїми процесуальними правами суд може обмежити право заявляти заяву, скаргу, клопотання. Однак ГПК України встановлює окремі способи реагування на такі порушення.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка відповідно до конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.
Обов'язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже, добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку згідно з пунктом одинадцятим частини третьої статті 2 ГПК України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині першій статті 43 ГПК України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
При цьому, перелік дій, що можуть бути визнані за ст. 43 ГПК України зловживанням процесуальним правом, не є вичерпним, отже, суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.
Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання. Однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав, внаслідок якої особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав.
Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи належних йому процесуальних прав, що виражається у процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з мотивом, що суперечить завданням та основним засадам судочинства, зокрема, закріплених у статті 2 ГПК України.
Особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб'єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.
Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, суд бере до уваги, що Відповідачем (його представниками) вже неодноразово подавалися заяви про відвід судді Юзікова С.Г.
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 суддею Васильєвим О.Ю. відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача - Чернеша Д.С. про відвід судді Юзікова С.Г.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича про відвід судді - визнано необґрунтованою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 суддею Бєлік В.Г. відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича Чернеша Дмитра Сергійовича про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 заяву представників Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича Комара Е.Л., Скриги М.В., Чернеша Д.С. про відвід судді - визнано необґрунтованою.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2026 суддею Рудь І.А. відмовлено в задоволенні заяви представників Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича Комара Е.Л., Скриги М.В., Чернеша Д.С. про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича - Комара Е.Л. про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22.
Отже, в зазначеній справі представниками Відповідача заявлялися численні заяви про відвід судді Юзікова С.Г., які подавалися або на передодні судового засідання або в судовому засіданні, що об'єктивно перешкоджає розгляду справи, суд доходить висновку, що такі дії Заявника є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки:
1) порушує принцип розумності та добросовісності у процесуальній поведінці;
2) таке подання безпідставно затримує розгляд справи в суді.
Зловживання процесуальними правами може проявлятись у тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у ст. 2 ГПК України. Схожі правові висновки викладені в пунктах 65, 67 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Відтак, зазначені дії представників ФОП Бакуна В.О., у даному випадку представника Черниша Д.С., ставлять під сумнів їх добросовісну поведінку, оскільки направлені на свідоме невиправдане затягування судового процесу, тобто є зловживанням учасником справи своїми процесуальними правами, що є підставою для залишення даної заяви без розгляду відповідно до ч. 3 ст.43 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись приписами ст. 35, 39, 43, 216, 234 ГПК України, господарський суд, -
1. Визнати зловживанням процесуальними правами подання в підготовчому засіданні 27.04.2026 представником Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича - Чернишом Дмитром Сергійовичем заяви про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22.
2. Заяву представника фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича - Черниша Дмитра Сергійовича заявлену в підготовчому засіданні 27.04.2026 про відвід судді Юзікова С.Г. у справі № 904/4008/22 залишити без розгляду.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Бакуну Вадиму Олексійовичу та представникам Фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича ФОП, що у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд уповноважений застосувати заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132, 135 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в строки та порядку, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя С.Г. Юзіков