Рішення від 28.04.2026 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/900/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; код ЄДРПОУ 00191307)

про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

СУТЬ СПОРУ:

25.02.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

26.02.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

12.03.2026 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просить встановити строк на виконання ухвали про витребування доказів та витребувати в Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»:

- інформацію про розмір заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2025 року, середньоденного заробітку без відрахування податків та інших обов'язкових платежів ОСОБА_1 , станом на момент звільнення (для розрахунку суми середнього заробітку за порушення термінів розрахунку при звільненні);

- копії графіків виходів на роботу ОСОБА_1 на жовтень, листопад та грудень 2025 року з відомості про фактично відпрацьовані дні;

- відомості про нараховані ОСОБА_1 без відрахування податків та інших обов'язкових платежів суми при звільненні та інформацію про дати і обсяг фактичної виплати даних сум без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2026 зобов'язано Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду надати до господарського суду: інформацію про розмір заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2025 року, середньоденного заробітку без відрахування податків та інших обов'язкових платежів ОСОБА_1 , станом на момент звільнення (для розрахунку суми середнього заробітку за порушення термінів розрахунку при звільненні); копії графіків виходів на роботу ОСОБА_1 на жовтень, листопад та грудень 2025 року з відомості про фактично відпрацьовані дні; відомості про нараховані ОСОБА_1 без відрахування податків та інших обов'язкових платежів суми при звільненні та інформацію про дати і обсяг фактичної виплати даних сум без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.

02.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2026.

27.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Щодо поданої заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд збільшення позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні на суму 100 376,76 грн (з утриманням податків та інших обов'язкових платежів) за період з 15.01.2026 по 12.04.2026.

За приписами ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В свою чергу, визначений ст.46 ГПК України процесуальний строк для звернення із заявою про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову заявником не пропущений, а тому заява приймається судом до розгляду. Таким чином, підлягають розгляду остаточні вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітну плату та інших сум при звільненні в розмірі 231 755,44 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на момент ухвалення рішення по справі, який на момент подання цієї заяви про збільшення позовних вимог (12 квітня 2026 року) складає 100 376,76 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів, а також понесені судові витрати по справі, що складаються з судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача - Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 09.06.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/2684/25, станом на теперішній час провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 8 ч.1 ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - фізична особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем - Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 .

На підставі наказу № 124-к від 14.01.2026 позивач був звільнений із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що також підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у сукупному розмірі 231 755,44 грн (без утримання податків та інших обов'язкових платежів). У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 231 755,44 грн (без утримання податків та інших обов'язкових платежів).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Питання у сфері трудових відносин регулюється положеннями Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно частини 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

На підставі наказу № 124-к від 14.01.2026 позивач був звільнений із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що також підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у сукупному розмірі 231 755,44 грн (без утримання податків та інших обов'язкових платежів).

При цьому доказів виплати указаної суми матеріали справи не містять.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 231 755,44 грн (без утримання податків та інших обов'язкових платежів)

Щодо середнього заробітку за затримку розрахунку в розмірі 100 376,76 грн за період з 15.01.2026 по 12.04.2026, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань з виплати заробітної плати при звільненні, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати середнього заробітку за час затримки при звільненні на дату подачі заяви про збільшення (за період з 15.01.2026 по 12.04.2026) становить 100 376,76 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Разом з тим приписами як вбачається зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Здійснивши перевірку наданих сторонами розрахунків середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100, при визначенні середньої заробітної плати враховуються всі види виплат, у тому числі премії та інші заохочувальні виплати, які включаються до розрахунку пропорційно часу, за який вони нараховані, та з урахуванням фактично відпрацьованого часу, при цьому їх розмір не може перевищувати фактично нараховану суму.

Суд встановив, що розрахунок позивача здійснено без дотримання зазначених вимог Порядку №100, зокрема без належного пропорційного врахування премій залежно від відпрацьованого часу у відповідному періоді, що призвело до завищення середнього заробітку.

Натомість розрахунок відповідача здійснений з урахуванням вимог Порядку №100, а саме із пропорційним включенням премій до складу заробітної плати розрахункового періоду, виходячи з кількості фактично відпрацьованих днів, та в межах фактично нарахованих сум, що відповідає приписам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що середньоденний заробіток позивача за період листопад-грудень 2025 року становить 1 618,98 грн, який визначено виходячи із загальної суми заробітної плати 63 140,04 грн та 273 відпрацьованих годин. Відповідно, середній заробіток за час затримки проведення розрахунку підлягає визначенню шляхом множення зазначеного середньоденного заробітку на кількість робочих днів періоду затримки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку у розмірі 100 376,76 грн (з утриманням податків та інших обов'язкових платежів) за період з 15.01.2026 по 12.04.2026, який підлягає стягненню.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Позовна заява подана позивачем в електронній формі.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України в іншій частині на користь позивача.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 231 755,44 грн (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) - невиплаченої заробітної плати при звільненні, 100 376,76 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2026 по 12.04.2026 (з утриманням податків та інших обов'язкових платежів), 2 662,40 грн - витрати по сплаті судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; код ЄДРПОУ 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 662,40 грн - судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.04.2026.

Суддя С.А. Примак