вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.04.2026 Справа № 904/3493/25 (203/8388/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., розглянувши справу судді
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит", м. Дніпро
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (далі - позивач) звернулось до Центрального районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн., яка складається з наступних сум: 8 869,42 грн. - заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 13 145,63 грн. - заборгованість по відсотках (у тому числі прострочена).
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 03.02.2026 цивільну справу №203/8388/25 за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа №904/3493/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
03.03.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа №203/8388/25 за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.03.2026 справу № 203/8388/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Здійснивши аналіз ціни позову, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним і має розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 постановлено про таке:
- прийнято справу № 203/8388/25 до провадження в межах справи № 904/3493/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі;
- вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами;
- запропоновано відповідачу подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;
- запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу;
- запропоновано відповідачу протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.
13.03.2026 до суду від відповідача надійшла заява про надання доступу до матеріалів справи.
20.03.2026 до суду від відповідача надійшла повторна заява про надання доступу до матеріалів справи.
06.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що отримала доступ до матеріалів справи в системі "Електронний суд" лише 20.03.2026, тому строк на подання відзиву на позовну заяву був пропущений з поважних причин. В обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на положення ч. 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачене право конкурсного кредитора на подання письмової заяви з вимогами до боржника у передбачений даною нормою строк, та зазначає, що такий який позивачем був пропущений, а також зауважує, що на момент подання позову судом був затверджений план реструктуризації боргів, погоджений банком та схвалений рішенням кредиторів, який переобуває на виконанні, тому, у разі задоволенні позовних вимог - виконання рішення суду буде неможливим, оскільки таке виконання унеможливить виконання плану реструктуризації боргів у зв'язку з браком коштів у боржника. За викладеного відповідач виснує, що наявність плану реструктуризації та пропуск банком строку на заявлення вимог у справі про неплатоспроможність унеможливить виконання рішення.
Слід відзначити, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 позивачу було запропоновано протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, однак станом на 28.04.2026 відповідачем вказане право реалізовано не було.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
При цьому судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена власна правова позиція з приводу спору у даній справі.
Судом також враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Отже, враховуючи приписи ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича, свідоцтво №2017 від 09.11.2021 (адреса: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 затверджений план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 строком на 20 місяців.
При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до вказаних положень закону прийнято справу № 904/3493/25 (203/8388/25) за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн. до провадження в межах справи № 904/3493/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, 14.04.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк", банк) та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №TDB.2021.0001.10059 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (кредитний договір) (а.с. 50-51).
Відповідно до пункту 1 заяви-договору підписанням цього договору клієнт беззастережно підтверджує:
- прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ "Мегабанк" на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі - договір), який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ "Мегабанк": www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com;
- згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до нього;
- укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ "Мегабанк" www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви-договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому;
- укладання з банком шляхом приєднання до публічного договору (оферти) АТ "Мегабанк" про умови надання послуги "Р2Р-перекази з картки на картку" (розміщеного на сайті банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у місці інформування клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини договору.
Пунктом 2 заяви-договору передбачено, що банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_3 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_4 (у доларах США), № НОМЕР_5 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка є власністю Банку.
Пунктом 4 заяви-договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн.; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56% річних, у пільговий період 0,0001 % річних; обов'язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов'язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 5 заяви-договору такі умови, як: права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії договору, погоджено в публічній частині договору.
14.04.2021 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, що є додатком 9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у пункті 6 якого встановлено наслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 80,00% річних від прострочення суми за весь період прострочення (а.с. 41).
АТ "Мегабанк" виконав свої зобов'язання за договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного договором, що підтверджується виписками з особового рахунку, відкритого відповідачу у банку, за період з 14.04.2021 по 02.12.2022 (а.с. 42-47) та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 33-39).
Відповідач користувався кредитними коштами, що також підтверджується виписками з особового рахунку, відкритого відповідачу у банку, за період з 14.04.2021 по 02.12.2022 (а.с. 42-47) та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 33-39).
Згідно з довідкою-розрахунком АТ "Мегабанк" заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 станом на 03.09.2024 становила 22 015,05 грн., з яких: 8 869,42 грн. - заборгованість за кредитом; 13 145,63 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 32).
09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс") (а.с. 18), з яким в подальшому АТ "Мегабанк" було укладено договір № GL1N426240 від 03.09.2024 (а.с. 14-16).
Відповідно до умов договору АТ "Мегабанк" відступило свої права вимоги, а ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до боржника за договором № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на загальну суму 22 015,05 грн., а саме: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024 (а.с. 48).
Згідно з платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024, ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" сплатило АТ "Мегабанк" 23 425 777,00 грн., призначення платежу: "373981351629, оплата за лот GL1N426240, протокол GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, ціна продажу: 23425777,00 грн. без ПДВ" (а.с.17).
Отже, у результаті укладення договору від 03.09.2024 № GL1N426240 ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" набуло від АТ "Мегабанк" право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на загальну суму 22 015,05 грн., з яких: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків.
У подальшому 27.12.2024 між ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" та ТОВ "ФК "Єврокредит" укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12 (а.с. 12-13).
Відповідно до умов договору ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" відступило свої права вимоги, а ТОВ "ФК "Єврокредит" набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до боржника за договором № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на загальну суму 22 015,05 грн., з яких: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024 (а.с. 31).
ТОВ "ФК "Єврокредит" сплачено ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" 22 730 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 30), а саме:
- № 1074 від 27.12.2024 на суму 8 030 000,00 грн, призначення платежу: "аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ";
- № 1091 від 31.01.2025 на суму 9 200 000,00 грн., призначення платежу: "оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ";
- № 1822 від 22.09.2025 - 5 500 000,00 грн., призначення платежу: "оплата згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ".
Отже, у результаті укладення договору від 27.12.2024 № 1/12 ТОВ "ФК "Єврокредит" набуло від ТОВ ФК "Мустанг Фінанс" право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на загальну суму 22 015,05 грн., з яких: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків.
За викладених обставин, ТОВ "ФК "Єврокредит" заявлено позовні вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 22 015,05 грн. заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021, а саме: 8 869,42 грн. - заборгованість за кредитом та 13 145,63 грн. - заборгованість по сплаті відсотків.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 422,40 грн. судового збору та 11 200,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
За умови відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про неплатоспроможність та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб'єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі неплатоспроможності.
Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.
Господарський суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є позовна заява ТОВ "ФК "Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 у загальному розмірі 22 015,05 грн., тобто заявлено майнову вимогу до боржника.
За викладених обставин, враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначені вище позовні вимоги ТОВ "ФК "Єврокредит" підлягають розгляду у порядку позовного провадження у межах справи про неплатоспроможність.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, слід зазначити, що за змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
За правилами частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ "Мегабанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Суд встановив, що умовами укладеного між АТ "Мегабанк" та фізичною особою ОСОБА_1 кредитного договору № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 визначено зобов'язання банку відкрити відповідачу поточні рахунки, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок у гривні і надавши можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного договором, та зобов'язання ОСОБА_1 повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумах, строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до виписок АТ "Мегабанк" з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 14.04.2021 по 02.12.2022 (а.с. 42-47) та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 33-39), банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши відповідачу доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.
Зазначеними виписками АТ "Мегабанк" підтверджується, що фізична особа ОСОБА_1 здійснювала користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, однак свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, передбачені кредитним договором платежі у повному обсязі не сплатила, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до долученого ТОВ "ФК "Єврокредит" до позовної заяви розрахунку АТ "Мегабанк" заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед банком станом на 03.09.2024 становила 22 015,05 грн., з яких: 8 869,42 грн. - заборгованість за кредитом; 13 145,63 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 32).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 513-516 ЦК України).
Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Суд встановив, що відповідно до умов договору № GL1N426240 від 03.09.2024 про відступлення прав вимоги АТ "Мегабанк" відступило ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс", зокрема, право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на суму 22 015,05 грн., а саме: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків.
У подальшому згідно з умовами договору від 27.12.2024 № 1/12 про відступлення прав вимоги ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" відступило ТОВ "ФК "Єврокредит", зокрема, право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на суму 22 015,05 грн., а саме: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків.
Отже, у результаті укладення між фінансовими установами договорів про відступлення прав вимоги ТОВ "ФК "Єврокредит" набуло право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 на суму 22 015,05 грн., а саме: 8 869,42 грн. - основного боргу; 13 145,63 грн. - відсотків.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, сформований АТ "Мегабанк" станом на 03.09.2024, в частині тіла кредиту, суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим. Заборгованість ОСОБА_1 перед банком на суму 8 869,42 грн. основного боргу підтверджена банківськими виписками (а.с. 33).
Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 13 145,63 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з умовами договору № TDB.2021.0001.10059 від 14.04.2021 строк кредитування складає 12 місяців, процентна ставка (фіксована) базова складає 56 % річних, у пільговий період 0,0001 % річних.
Таким чином, строк кредитування сплив 14.04.2022.
Матеріали справи не містять підтверджень про наявність умов договору щодо порядку пролонгації строку кредитування.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 .
За викладеного вбачається, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії - до 14.04.2022.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Отже, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 15.04.2022 по 03.09.2024 відсутні.
Крім того, за аналізом долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що станом на 01.11.2021 відповідачем були погашені нараховані банком відсотки, а подальше нарахування відсотків відбувалося з 29.07.2022, тобто поза межами зазначеного вище строку такого нарахування (а.с. 42, на звороті, а.с. 43-44).
З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 13 145,63 грн. задоволенню не підлягає.
При цьому судом враховано, що за частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, судом відхиляються заперечення відповідача стосовно неможливості стягнення заборгованості на користь позивача у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність відповідача, з огляду на таке.
Дійсно, згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Позивач є конкурсним кредитором і зобов'язаний подати заяву про грошові вимоги до боржника у справу про неплатоспроможність.
Однак, неподання заяви з грошовими вимогами конкурсним кредитором не є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення боргу.
Таких підстав для відмови у стягненні заборгованості як незвернення до суду із грошовими вимогами у справі про неплатоспроможність, чинним Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8869,42 грн. - основного боргу (заборгованості за кредитом).
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 975,94 грн.
Також позивач просить відшкодувати йому понесені витрати на правничу допомогу.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Позовна заява ТОВ "ФК "Єврокредит" підписана адвокатом Журавльовим С.Г. У матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги ТОВ "ФК "Єврокредит" серії АЕ № 1414107, виданий адвокатським об'єднанням "Альянс ДЛС" адвокату Журавльову С.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07 (а.с. 20).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений між адвокатським об'єднанням "Альянс ДЛС" та ТОВ "ФК "Єврокредит" договір про надання професійної правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 (а.с.24-27).
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду. Способи та методи надання правничої допомоги обираються об'єднанням на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України з обов'язковим погодженням із клієнтом.
Пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги передбачено, що серед іншого, адвокатське об'єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписання та подання до суду позовних заяв.
Згідно з пунктом 3.1. договору винагорода - сума гонорару за надання правничої допомоги за цим договором, яка складається із:
- гонорару, який сплачується клієнтом об'єднанню за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в пунктах 1.2 цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, та
- гонорару за фактичне стягнення заборгованості.
Відповідно до пункту 3.2. договору сума гонорару за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в пункті 1.2. цього договору) по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в додатку №2 до цього договору, та зазначається об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
Факт наданих послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12125308 від 14.08.2025, підписаним ТОВ "ФК "Єврокредит" та Адвокатським об'єднанням "Альянс ДЛС" (а.с. 49). Підписанням вказаного акту сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту послуги (правничу допомогу по стягненню заборгованості з Бочкарь Олесі Павлівни), а саме:
- проведення юридичного та фінансового аналізу боржника;
- складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника.
Суд зазначає, що з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Разом з цим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховується, що зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за кредитним договором, правовідносини за яким не викликають складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі. Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права; предметом спору була заборгованість про стягнення суми основного боргу, справа не була обтяжена додатковими розрахунками.
Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову, наявність усталеної судової практики та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань, зважаючи на часткове задоволення позову, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову.
За таких обставин суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 5 000,00 грн., які підлягають розподілу між сторонами. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Бочкарь Олесі Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105; ідентифікаційний код 40932411) 8 869,42 грн. - основного боргу за кредитом, 975,94 грн. - витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 28.04.2026.
Суддя Н.М. Камша