Постанова від 15.04.2026 по справі 917/814/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2026 р. Справа№ 917/814/16 (917/905/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 15.04.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025

у справі №917/814/16(917/905/22) (суддя Яковенко А. В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз"

до ОСОБА_1

про стягнення 33955,20 грн

в межах справи №917/814/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16 (917/905/22) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16 (917/905/22) позов Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" - задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" заборгованість за договором у розмірі 33955,20 грн, судовий збір у розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням та ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив "Прийняти до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 про відкриття провадження у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, відкрити апеляційне провадження у справі №917/814/16(917/905/22); ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 про відкриття провадження у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати - скасувати; рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати - скасувати; ухвалити у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати нове рішення, яким провадження у справі закрити; судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження покласти на позивача".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Крижний О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №917/814/16(917/905/22), пов'язані з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №917/814/16(917/905/22) за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" до ОСОБА_1 про стягнення 33955,20 грн; розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16(917/905/22) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №917/814/16(917/905/22).

05.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/814/16(917/905/22) у 1-му томі.

У зв'язку з перебуванням судді Крижного О.М. з 16.03.2026 на навчанні в Національній школі суддів України, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №917/814/16(917/905/22) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16(917/905/22) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.04.2026 об 11 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 01.04.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.04.2026.

19.03.2026 через систему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» відмовити у повному обсязі, з огляду на наступне. Першочергово, позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача було подано до Господарського суду Полтавської області, що також зазначається і відповідачем в апеляційній скарзі. Відтак, ордер на ведення справи було видано саме для відповідної установи - Господарського суду Полтавської області. В подальшому, справу було передано до Господарського суду м. Києва у рамках виключної підсудності, у зв'язку з перебуванням в провадженні Господарського суду м. Києва справи про банкрутство АТ «АвтоКрАЗ». Порядок передачі справ з одного суду до іншого встановлюється ст. 31 ГПК України, відповідно до змісту ч. 7 якої, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. За час розгляду справи в суді, крім позовної заяви, від Позивача не було подано інших документів. АТ «АвтоКрАЗ» підтримує позовні вимоги в повній мірі та повноваження представника на звернення до суду, а зміна підсудності справи не має обмежувати чи впливати на право Товариства захищати свої права та інтереси. Відповідно судом перевірено подані матеріали та встановлено всі необхідні обставини для винесення ухвали про відкриття провадження по справі, яка є законною. Позивач зазначає, що дійсно справа про банкрутство була закрита на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду 02.07.2025. Проте, закриття провадження у справі про банкрутство не передбачає автоматичної передачі усіх справ, що розглядалися в межах справи про банкрутство, до розгляду інших судів. Вказане підтверджується положеннями ч.2 ст.31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду. Закриття справи про банкрутство не мало своїм наслідком виникнення виключної підсудності справи іншому суду, а відтак, продовження розгляду справи Господарським судом м.Києва є більш, ніж виправданим та процесуально вірним. Щодо доводів апеляційної скарги, що у зв'язку з введенням військового стану та отриманням АТ «АвтоКрАЗ» статусу оператора критичної інфраструктури, Товариство заборонило допуск на територію заводу, у зв'язку з чим, об'єкт оренди не використовувався за призначенням, то апелянтом не додається доказів вказаної заборони. У свою чергу, Акт здачі-приймання майна було підписано сторонами 08.06.2022 без будь-яких застережень зі сторони відповідача. Аналогічно, Товариство не отримувало жодних листів з проханнями про розірвання договору або підпис актів здачі-приймання раніше, або іншими вимогами, що суперечить позиції відповідача стосовно того, що його протиправно не допускали до орендованого майна. Зі своєї сторони, АТ «АвтоКрАЗ» зазначає, що статус оператора критичної інфраструктури було отримано у 2024, через два роки після припинення договірних відносин між сторонами, а відтак, посилання на вказаний статус є нічим іншим, ніж перекручуванням фактів та намаганням ввести суд в оману.

09.04.2026 через систему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника.

15.04.2026 у судове засідання представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника та здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що постановляючи ухвалу від 08.04.2025 про відкриття провадження у даній справі, судом не було враховано, що матеріали позову від імені позивача Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» підписано 05.08.2022 адвокатом Плескач-Сидоренко Мариною Сергіївною. На підтвердження повноважності представника позивача до матеріалів справи надано ордер серії ВІ № 1098874 від 05.08.2022, у відповідності до якого, адвокат Плескач-Сидоренко Марина Сергіївна на підставі договору від 01.06.2022 № 1/06 уповноважена представляти інтереси Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» у Господарському суді Полтавської області. Відтак, станом на момент відкриття провадження у справі, у матеріалах справи були відсутні відповідні, достатні та допустимі докази того, що позов підписаний уповноваженим представником позивача. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент прийняття оскаржуваного судового рішенння, провадження у справі № 917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство закрито.

На думку скаржника, з урахуванням тієї обставини, що провадження у справі про банкрутство закрито, а відповідач є фізичною особою, суд повинен був на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Також скаржник зазначає, що суд не врахував, що у відповідності до умов п. 5.1 договору орендна плата за останній місяць користування об'єктом оренди була сплачена Відповідачем у відповідності до умов п. 5.1 Договору, тому аванс суд безпідставно стягнув з Відповідача за травень 2022. Крім того, судом не враховано, що ПрАТ «АвтоКрАЗ» віднесено до об'єктів критичної інфраструктури, відтак, внаслідок здійснення військового стану доступ Відповідача до об'єкта оренди був неможливим, об'єкт оренди з 01.03.2022 Відповідачем не використовувався з незалежних відповідальностей Відповідача щодо об'єктів, що у відповідності до приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення Відповідача (Наймача) від сплати орендної плати за період з 01.03.2022.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16(917/905/22) слід залишити без змін. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16(917/905/22) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство.

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 32 400,00 грн та заборгованості з оплати комунальних послуг в розмірі 1 555,20 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.02.2022 позовні матеріали, яким за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи 917/905/22 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства " АвтоКрАз " до ОСОБА_1 про стягнення 33 955,2 грн - передано до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято до свого провадження позовну заяву Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" до ОСОБА_1 про стягнення 33 955,20 грн до розгляду в межах справи № 917/814/16 про банкрутство.

Вищевказана ухвала є законною, у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.

Позовну заяву про стягнення заборгованості первісно було подано до Господарського суду Полтавської області, що визнається і самим скаржником в апеляційній скарзі. Відповідно, ордер на представництво інтересів було оформлено саме для цього суду. Надалі справа була передана до Господарського суду міста Києва на підставі правил виключної підсудності, у зв'язку з розглядом у цьому суді справи про банкрутство АТ «АвтоКрАЗ». Згідно з положеннями статті 31 Господарського процесуального кодексу України, зокрема частини сьомої, суд, якому передано справу, зобов'язаний прийняти її до провадження без повторного вирішення питання щодо відповідності поданих матеріалів вимогам процесуального закону. Таким чином, передача справи відбулася у встановленому законом порядку і не передбачала необхідності повторної перевірки підстав для залишення позовної заяви без руху. Крім того, упродовж розгляду справи позивач не подавав жодних нових документів, окрім первісної позовної заяви, що виключає можливість виникнення нових підстав для застосування процесуальних наслідків, на які посилається скаржник. Отже, твердження про обов'язок суду залишити позовну заяву без руху є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.

14.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить закрити провадження у справі № 917/814/16 (917/905/22), мотивуючи це тим, що на момент укладення Договору від 01.08.2021 № 119/21, державна реєстрація відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності була скасована 25.03.2021.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, які виникли під час здійснення такої діяльності, а фізична особа відповідає за такими зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, сам по собі факт припинення державної реєстрації фізичної особи як підприємця не впливає на юрисдикцію спору та не є підставою для закриття провадження у справі.

Тому суд вірно зазначив, що справа за вказаним позовом підлягає розгляду в межах провадження у справі № 917/814/16 (917/905/22) про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у зв'язку із виключною підсудністю справи.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16 (917/905/22) позов Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" - задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" заборгованість за договором у розмірі 33955,20 грн, судовий збір у розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

01.08.2021 між Приватним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" (далі - позивач, Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач, Орендар) було укладено Договір №119/21 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування частину складу збуту (в подальшому Об'єкт оренди) площею 130,0 м2, яке належить Орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: м. Кременчук, АДРЕСА_1 (інвентарний №310), для використання з метою виставкового центру автомобілів.

Відповідно до положень 3.1.2. п.3.1.Договору №119/21 Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду Об'єкт оренди та прийняти з оренди Об'єкт оренди по акту здачі- приймання.

Шляхом укладання Акту здачі-приймання від 01.08.2021 згідно з договором оренди від 01.08.2021 №119/21, відповідачем було прийнято Об'єкт оренди і зазначено, що він знаходиться в задовільному стані.

Відповідно до положень Додаткової угоди від 12.08.2021 №1 до договору від 01.08.2021 №119/21 Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування частину складу збуту (в подальшому Об'єкт оренди) площею 140,0 м2, яке належить Орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: м. Кременчук, АДРЕСА_1 (інвентарний № 310) для використання з метою виставкового центру автомобілів.

27.01.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору №119/21 стосовно строку дії Договору та закріплено, що даний Договір набуває чинності 01.08.2021 та діє до 30.04.2022.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендна плата за другий і наступний місяць, крім останнього місяці оренди, сплачується Орендарем щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, шляхом внесення орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Згідно з пунктом 5.2 Договору розмір орендної плати становить 10 000,00 грн з урахуванням ПДВ на місяць. Орендна плата підлягає індексації згідно чинного законодавства.

Пункт 6.1. Договору передбачає, що в орендну плату не включається вартість спожитих Орендарем комунальних та інших послуг, а саме: водопостачання, водовідведення та послуги із забезпечення водопостачання та водовідведення, електропостачання та послуги із забезпеченні електропостачання, теплопостачання та послуги із забезпечення теплопостачання, вивезення та захоронення побутових відходів, участь в утриманні будинку та прибудинкової території житлової експлуатаційною організацією, надалі все разом - Послуги.

08.06.2022 сторонами було підписано Акт здачі-приймання згідно з договором оренди від 01.08.2021 №119/21 за адресою: м. Кременчук, АДРЕСА_1 частина складу збуту площею 140,0 м2 у зв'язку із закінченням строку оренди.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, фактичне користування відповідачем об'єктом оренди після спливу строку дії договору підтверджується актом здачі-приймання від 08.06.2022, що відповідно до статей 763, 764 Цивільного кодексу України свідчить про продовження користування майном та обов'язок його оплати.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме, майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі об'єкту в оренду / з оренди підтверджується користування за Договором ОСОБА_1 з 01.08.2021 по 08.05.2022 нерухомим майном за адресою: м. Кременчук, АДРЕСА_1 (інвентарний №310) частина складу збуту площею 140,0м2.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 5.2 Договору розмір орендної плати становить 10 000,00 грн з урахуванням ПДВ на місяць. Орендна плата підлягає індексації згідно чинного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з проханням оплатити заборгованість з орендної плати та комунальних платежів, яка виникла під час дії Договору, проте, відповідач відмовився сплати борг у добровільному порядку, у зв'язку з чим 14.06.2022 на адресу відповідача було направлено пакет документів, зокрема:

- Лист від 10.06.2022№70-55 про рахунки за послуги згідно з договором від 01.08.2021 № 119/21 за березень- травень 2022 та комунальні послуги за лютий 2022.

- Рахунок-фактура від 28.02.2022 №70424; акти про виконання робіт від 28.02.2022 №70424 щодо відшкодування вартості спожитих послуг за електроенергію за лютий 2022 у сумі 1 555,20 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 20 коп.).

- Рахунок-фактура від 31.03.2022 №070373; акти про виконання робіт від 31.03.2022 №070373 щодо оплати послуг оренди приміщення за березень 2022 у сумі 10 800, 00 грн. (десять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

- Рахунок-фактура від 30.04.2022 №70474; акти про виконання робіт від 30.04.2022 №70474 щодо оплати послуг оренди приміщення за квітень 2022 у сумі 10 800, 00 грн. (десять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

- Рахунок-фактура від 31.05.2022 №70591; акти про виконання робіт від 31.05.2022 №70591 щодо оплати послуг оренди приміщення за травень 2022 у сумі 10 800, 00 грн, (десять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Лист не був отриманий відповідачем, відповідні рахунки добровільно не були сплачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до пункту 5.1 Договору орендна плата за другий і кожний наступний місяць оренди, крім останнього місяця, сплачується Орендарем у порядку попередньої оплати не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку відповідного місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Отже, умовами Договору передбачено, що: орендна плата за березень 2022 мала бути сплачена не пізніше 18.02.2022; орендна плата за квітень 2022 - не пізніше 21.03.2022; орендна плата за травень 2022 - не пізніше 20.04.2022.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що вартість спожитих Орендарем комунальних послуг не включається до складу орендної плати та підлягає окремому відшкодуванню на підставі виставлених Орендодавцем рахунків та актів наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість комунальних послуг за лютий 2022 була визначена актом та рахунком-фактурою від 28.02.2022 №70424, відтак, підлягала оплаті відповідачем у строк, визначений договором та загальними засадами виконання грошових зобов'язань, тобто у розумний строк після отримання відповідних розрахункових документів.

Відповідач, всупереч умовам Договору, не здійснив оплату орендної плати у визначені строки, а також не відшкодував вартість спожитих комунальних послуг, унаслідок чого допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням визначених Договором строків оплати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача у сумі 33 955,20 грн є простроченою, належним чином підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає стягненню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що з огляду на закриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ», а також з урахуванням того, що відповідач є фізичною особою, суд першої інстанції мав закрити провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Судова колегія зауважує, що відповідно до частини другої статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі її розгляду вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа передана та прийнята до провадження Господарським судом міста Києва з дотриманням правил виключної підсудності у зв'язку з розглядом справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ». Відтак, на момент прийняття справи до провадження юрисдикція господарського суду була визначена правомірно та відповідала вимогам процесуального закону.

Сам по собі факт подальшого закриття провадження у справі про банкрутство не змінює вже визначеної юрисдикції спору та не є підставою для закриття провадження у цій справі, оскільки чинне процесуальне законодавство не передбачає такої правової підстави.

Крім того, характер спірних правовідносин (вимоги про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з господарською діяльністю) зумовлює їх розгляд саме в порядку господарського судочинства незалежно від подальшого статусу відповідача як фізичної особи.

Отже, посилання скаржника на пункт 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та таким, що не підлягає застосуванню у даному випадку.

З огляду на викладене, підстави для закриття провадження у справі відсутні, а доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Також судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував положення пункту 5.1 Договору та безпідставно стягнув з відповідача орендну плату (аванс) за травень 2022, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати відповідачем авансового платежу в рахунок останнього місяця користування об'єктом оренди. Саме лише посилання на умови договору не є доказом виконання грошового зобов'язання. Крім того, судова колегія звертає увагу, що травень 2022 не був останнім місяцем користування орендованим майном, а отже, навіть за умови наявності авансового платежу, доводи скаржника не спростовують правомірності нарахування орендної плати за вказаний період. За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення орендної плати за травень 2022 є обґрунтованими, а доводи скаржника в цій частині - безпідставними.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував обставини, пов'язані з віднесенням ПрАТ «АвтоКрАЗ» до об'єктів критичної інфраструктури, а також неможливістю доступу відповідача до об'єкта оренди у зв'язку із запровадженням воєнного стану, що, на його думку, відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами.

При цьому акт здачі-приймання майна було підписано сторонами 08.06.2022 без будь-яких зауважень або застережень з боку відповідача, що свідчить про відсутність претензій щодо користування майном на момент припинення договірних відносин.

Крім того, відповідач не звертався до позивача з листами щодо дострокового розірвання договору, обмеження доступу до майна або необхідності підписання акту приймання-передачі в інші строки, що суперечить його доводам про існування перешкод у користуванні об'єктом оренди. Водночас, АТ «АвтоКрАЗ» отримало статус оператора критичної інфраструктури лише у 2024 році, тобто вже після припинення спірних договірних правовідносин між сторонами.

З огляду на викладене, доводи апелянта про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки вищевказані витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідають як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат, є такими, що у повній мірі відповідають принципам справедливості, розумності, реальності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваного судового рішення, норм чинного законодавства, якими обґрунтовано рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16(917/905/22) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16(917/905/22) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Повний текст постанови підписано у перший робочий день після виходу з лікарняного судді Пантелієнка В.О.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №917/814/16(917/905/22) залишити без змін.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №917/814/16(917/905/22) залишити без змін.

Матеріали справи № 917/814/16(917/905/22) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 27.04.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко