вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 920/115/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 15.04.2026,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026
у справі №920/115/26 (суддя Ковтун В.М.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 заяву ОСОБА_2 про неплатоспроможність боржника із доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Остапенко О.М.; Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/115/26 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 до надходження матеріалів справи №920/115/26 до Північного апеляційного господарського суду.
02.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/115/26 в 1-му томі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.04.2026 о 10 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 01.04.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.04.2026.
15.04.2026 у судове засідання представники і учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, заявником надано належні докази врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого в порядку п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки КУзПБ визначено лише, що виплата винагороди не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом, проте, законодавець не обмежив право передбачити у договорі розмір винагороди в меншому розмірі, ніж встановлено Кодексом. Також скаржник зазначив, що суд не врахував, що встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 358791 грн. 34 коп.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 КУзПБ господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.01.2026 залишено без руху заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду:
- належних доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації у розмірі 43593 грн 00 коп.;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- конкретизований список кредиторів, в якому зазначити суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язаннями та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
- актуальну інформацію від фінансових установ щодо наявності залишку непогашеної заборгованості на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- письмові відомості щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банківською установою та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві;
- письмові відомості про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів, що становлять більше 50 відсотків місячних платежів.
Вищевказана ухвала отримана ОСОБА_2 28.01.2026 о 18:14, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, таким чином, строк на усунення недоліків - до 09.02.2026 включно.
09.02.2026 до Господарського суду Сумської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків від 08.02.2026 (вх. № 666 від 09.02.2026).
Дослідивши подану заявником заяву про неплатоспроможність та заяву про усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення заяви про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Згідно з положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3209,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 48135,00 грн ((3 209,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано доказів в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, що становить 48135 грн 00 коп.
Заявником у заяві про усунення недоліків (вх. № 666 від 09.02.2026) зазначено, що до матеріалів заяви про неплатоспроможність боржника ним був долучений Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого. У цьому договорі він взяв на себе зобов'язання виплатити арбітражному керуючому винагороду на умовах, визначених угодою. Заявник стверджує, що між ним та арбітражним керуючим було погоджено інший порядок виплати винагороди, відмінний від авансування
Отже, заявником до заяви про усунення недоліків не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у сумі 48135,00 грн., зазначено лише про раніше поданий Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 16.01.2026, укладений між ОСОБА_2 (сторона-2) та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною (сторона-1).
Щодо наданого Договору, суд вірно зазначив, що відповідно до п.п. 3.2., 3.4., 3.5. означеного договору передбачено, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 24960 грн за весь строк виконання повноважень. Сторона -2 вносить (перераховує) оплату протягом 5 місяців по 4992,00 грн на загальну суму 24960 грн на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі.
Так, пунктом 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/726/20 було зроблено висновок, що:
"37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак, ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначив, що місцевий суд прийняв рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів, та прийняття судом рішення про можливість задоволення заяви боржника.
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Частиною 1 статті 13 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (п. 2 ч. 2 статті).
Відсутність вказаної гарантії може створити для арбітражного керуючого:
- потенційний конфлікт інтересів з боржником у разі отримання оплати з неофіційних джерел Боржника поза межами справи, виражений у наявності в арбітражного керуючого приватного інтересу щодо виконання своїх професійних обов'язків з перевірки декларації про майновий стан боржника, виявлення майна, розробки плану реструктуризації та ін. в інтересах Боржника, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийнятих ним рішень та вчинених чи невчинених дій під час виконання зазначених повноважень;
- наявність обґрунтованих підстав у кредиторів та суду вважати арбітражного керуючого заінтересованою особою щодо боржника у разі фактичної відмови від права на отримання оплати грошової винагороди за рахунок авансованих грошових коштів на рахунок господарського суду та погодження виконання повноважень у справі без перспективи виконання Боржницею грошового зобов'язання, тобто безкоштовно.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 28 КУзПБ розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі, які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Як вірно врахував суд першої інстанції, боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що він на даний час є не працевлаштованим і не отримує доходу. Будь-яких пояснень стосовно джерел фінансування (оплати) послуг та щодо відшкодування витрат керуючого реструктуризацією у справі, відповідно до договору між боржником та арбітражним керуючим, не надано. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_2 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Вказані обставини заяви можуть свідчити про потенційну згоду арбітражного керуючого отримати виконання обов'язку боржника за відповідним договором з неофіційних джерел доходу, про які ОСОБА_2 не зазначає у заяві, або виконувати обов'язки керуючого реструктуризацією боргами (реалізацією майном) без перспективи виконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі, тобто у меншому розмірі ніж встановлено Кодексом з процедур банкрутства, про що вірно зауважив господарський місцевий суд.
Наданий договір складено із порушенням законодавства про банкрутство, а саме, предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п. 1.1. договору закріплено, що його предметом є оплата послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією), та містить розмір оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі 24960 грн, який є меншим ніж передбачено положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (п. 12 ч. 3 ст. 116 та абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ), а саме 43593 грн.
Натомість, згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 КУзПБ.
Крім того, п. 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення", на яку здійснюється посилання боржником, також встановлено гарантування виплати винагороди арбітражному керуючому за виконання покладених на нього обов'язків на умовах, визначених угодою, тоді як нормами КУзПБ не передбачено можливості зменшення розміру оплати за надання послуг арбітражним керуючим.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно не прийняв вищезазначений договір, як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Пунктом 11 частини 3 статті 116 КУзПБ встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Положеннями частини третьої статті 116 КУзПБ встановлено обов'язок боржника надати повну і достовірну інформацію як про власний майновий стан, так і членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до п.п. 8, 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк "-".
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім'ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім'ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім'ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї та і з офіційних джерел, зокрема, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Так, у справі № 910/6639/20 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
З матеріалів заяви вбачається, що боржником долучено до заяви декларації про майновий стан: за 2023-2025.
Відповідно до змісту наданих декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Член сім'ї не надав інформацію", "-".
Господарським судом Сумської області в ухвалі від 28.01.2026 встановлено, що заявником не додано до заяви доказів звернення до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
У заяві про усунення недоліків заявником зазначено, що члени сімї відмовились надавати інформацію, а державою не забезпечено можливість звичайній фізичній особі отримати такі відомості з офіційних джерел, оскільки таких джерел не існує.
Судом першої інстанції вірно враховано, що матеріали справи не містять доказів звернення заявника безпосередньо до членів сім'ї за відповідною інформацією, а також відсутність інших доказів вжиття заявником заходів, спрямованих на отримання відповідної інформації щодо майнового стану членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
В ухвалі від 28.01.2026 суд зазначав про необхідність надання заявником актуальної інформації від фінансових установ щодо наявності залишку непогашеної заборгованості на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та Конкретизований список боржників, в якому зазначити суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язаннями та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
Натомість заявник до заяви про усунення недоліків фактично надав Конкретизований список кредиторів, який надавав і до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (без усунення недоліків, зазначених судом).
Письмових відомостей щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банківською установою та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві та письмових відомостей про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів що становлять більше 50 відсотків місячних платежів заявник взагалі суду не надав.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявником не усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 28.01.2026, що унеможливлює прийняття заяви до розгляду, відтак, заява фізичної особи ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи правомірно повернуті судом заявнику без розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд першої інстанції вірно роз'яснив ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в апеляційній скарзі суду не наведено.
Місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно надав оцінку поданим стороною заяві та доказам у справі у їх сукупності, вірно застосував норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Повний текст постанови підписано у перший робочий день після виходу з лікарняного судді Пантелієнка В.О.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.02.2026 у справі №920/115/26 залишити без змін.
Матеріали справи № 920/115/26 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 27.04.2026
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко