вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"27" квітня 2026 р. Справа№ 910/9704/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Спаських Н.М.
Горбасенка П.В.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення
та
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення
подані за результатами розгляду
апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 (повний текст складено 11.02.2026)
та
апеляційних скарг Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (повний текст складено 16.02.2026)
у справі № 910/9704/25 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа»
2. Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»
про визнання недійсними результатів біржових торгів, визнання протиправним та скасування рішення біржового комітету, стягнення 9 692 748,49 грн.
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (далі відповідач 1) та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі відповідач 2) у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про:
- визнання недійсними результатів біржових торгів ЕР-090625-12 від 09.06.2025 в частині укладення біржової угоди між учасником АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (№учасника 190600, Продавець) та учасником ТОВ «Волиньенергопостач» (номер учасника 240606, Покупець) в обсязі пакету лотів 50 МВ.год. за ціною 46 670,00 за 1 МВт.год. загальною вартістю 1 064 076 000,00 грн., зареєстрованої о 13:27:35:667 за даними Протоколу № 02-EP-090625-12-1-240606 від 09.06.2025;
- визнання протиправним та скасування Рішення Біржового комітету ТОВ «Українська енергетична біржа», оформленого Витягом з Протоколу №1978 від 10.06.2025, про застосування до позивача санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;
- стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 76 608,00 грн. та 3% річних у розмірі 40 140,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Біржового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (ідентифікаційний код 37027819), оформлене Протоколом №1978 від 10.06.2025, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (ідентифікаційний код 44690670) санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;
- стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» гарантійний внесок у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 76 608,00 грн., 3% річних у сумі 37 779,29 грн. та втрати зі сплати судового збору у сумі 116 284,65 грн.;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» втрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25:
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрати на правову допомогу у сумі 37 085,16 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення відмовлено;
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» витрати на правову допомогу у сумі 31 996,80 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, не погоджуючись із вищезазначеними рішенням та додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач», а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Біржового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа», оформленого Протоколом №1978 від 10.06.2025, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» та стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрати у сумі 76 608,00 грн. та 3% річних у сумі 37 779,29 грн., ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрат на правову допомогу в сумі 37 085,16 грн.
Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача 2, змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, стягнути витрати на правову допомогу на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог з відповідача 1 та відповідача 2.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 залишені без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 залишено без змін.
Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.) апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишені без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишено без змін.
07.04.2026 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути:
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 200,00 грн.;
- з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 800,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) раніше визначеному складу суду від 08.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 прийнято до розгляду, ухвалено розгляд заяви здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
13.04.2026 до суду від відповідача 1 надійшли заперечення на клопотання (заяву) позивача стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких заявник просить відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.04.2026 у справі № 910/9704/25 та стягненні витрат, понесених на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в Північному апеляційному господарському суді.
Крім того,13.04.2026 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) раніше визначеному складу суду від 13.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25, ухвалено розгляд вказаної заяви здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали, обєднано заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9704/25 для спільного розгляду у справі № 910/7975/21.
20.04.2026 до суду від відповідача 2 надішли пояснення щодо заяви ТОВ «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач 2 просить зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу, які буде стягнута з відповідача 2 до 2 800,00 грн.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, зава позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1549/25 розглядається у розумний строк.
Дослідивши матеріали заяв про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- позивач у відзивах на апеляційні скарги відповідача 1 та відповідача 2 вказав, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом апеляційної скарги становить 75 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. З заявою про ухвалення додаткового рішення до якої були додані докази понесення витрат позивач звернувся 07.04.2026, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови (07.04.2026) ;
- відповідач 1 у своїй апеляційній спразі вказав, що: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає суму витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000, грн., витрати на правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги, інші докази витрат на правничу допомогу будуть надані у встановлені процесуальним законом строки. В судовому засіданні 31.03.2026 представник відповідача 1 вказав, що докази на підтвердження понесення ним судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення. З заявою про ухвалення додаткового рішення до якої були додані докази понесення витрат відповідач звернувся 13.04.2026, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови, з врахуванням того, що 11.04.2026 та 12.04.2026 є вихідними днями.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем та відповідачем 1, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Під час розгляду справи № 910/9704/25 в суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляв адвокат Кваша Ігор Володимирович на підставі ордеру серії СА № 1153805 від 09.03.2026, який виданий Адвокатським бюро «Ігоря Кваші».
Колегією суддів встановлено, що Кваша Ігор Володимирович є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000767 від 03.07.2017.
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
03.07.2025 між Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» в особі директора Кваші Ігоря Володимировича та позивачем укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір 1).
Відповідно до п. 1.1 Договору 1 предметом цього договору є надання адвокатським бюро (учасником та/або працівниками, адвокатом Квашою І.В.) усіма законними методами та способами правової допомоги позивачу щодо захисту його майнових та немайнових прав, серед іншого, в місцевих, апеляційних судах загальної юрист акції, спеціалізованих судах всіх інстанції, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді.
Згідно з п. 3.4 Договору 1 розмір гонорару виконавця визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 4 200,00 грн. за одну годину роботи.
За змістом п 3.5 Договору 1 вартість послуг виконавця при розгляді справи в судах всіх інстанцій за участь в кожному судовому засіданні складає 4 200,00 грн.
У п. 3.3 Договору 1 сторони погодили, що за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаний, а договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові мотивовані заперечення.
Позивачем та Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» підписано акт №2 виконання робіт (наданих послуг) від 07.04.2026 згідно з яким загальна вартість послуг за даним актом складає 42 000,00 грн.
Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зауважує на тому, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.
Слід зауважити і на тому, що у п. 3 акту №2 виконання робіт (наданих послуг) від 07.04.2026 погоджено, що позивач здійснює оплату послуг за цим актом протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» послуг на заявлену до стягнення суму.
Під час розгляду справи № 910/9704/25 в суді апеляційної інстанції інтереси відповідача 1 представляв адвокат Кареліна Ірина Олегівна на підставі ордеру серії АІ № 2142420 від 03.03.2023, який виданий Адвокатським об'єднанням «Креденс» та адвокат Файнштейн Каріна Михайлівна на підставі ордеру серії АА № 1694131 від 30.03.2026, який виданий Адвокатським об'єднанням «Креденс».
Колегією суддів встановлено, що Кареліна Ірина Олегівна є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11310/10 від 03.11.2023, Файнштейн Каріна Михайлівна є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4514 від 12.09.2012.
Наданими відповідачем 1 документами підтверджено наступне.
23.02.2026 між Адвокатським об'єднанням «Креденс» та відповідачем 1 укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір 2).
Відповідно до п. 1.1 Договору 2 адвокатське об'єднання зобов'язується надати відповідачу 1 правову (правничу) допомогу з питань судового захисту відповідача 1 в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/9704/25 на умовах і в порядку цього договору, а відповідач 1 зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Згідно з п. 3.1 Договору 2 ціна послуг адвокатського об'єднання становить 70 000,00 грн., яку відповідач 1 має оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання не пізніше п'яти календарних днів з моменту виставлення адвокатським об'єднанням рахунку.
Відповідно до п. 3.2 Договору 2 прийом-передача наданих послуг здійснюється на підставі акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підпис відповідачем 1 акту прийому-передачі наданих послуг підтверджує належне надання адвокатським об'єднанням послуг.
Відповідачем 1 та Адвокатським об'єднанням «Креденс» підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2026 з яким загальна вартість послуг за даним актом складає 70 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №ОРР1008 від 04.03.2026 відповідачем 1 сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Креденс» 70 000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу 1 Адвокатським об'єднанням «Креденс» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу позивача та відповідача 1 в суді апеляційної інстанції, слід зазначити таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 3 ст. 237ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
З матеріалів справи слідує, що у Договорі 1 сторонами гонорар визначений у формі погодинної оплати та фіксований гонорар за участь в судових засіданнях, тоді як у Договорі 2 - сторонами погоджено фіксований розмір гонорару.
Так, згідно з наданим позивачем актом № 2 виконаних робіт (наданих послуг), адвокатським бюро було надано наступні послуги:
- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Українська енергетична біржа» у справі № 910/9704/25, 5 годин, 21 000,00 грн.;
- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Філії ВП «ЕнергоатомТрейдинг» АТ «Енергоатом» у справі № 910/9704/25, 3 години, 12 600,00 грн.;
- представництво інтересів клієнта в північному апеляційному господарському суді 31.03.2026 у справі № 910/9704/25 - 4 200,00 грн.;
- представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді 07.04.2026 у справі № 910/9704/25 - 4 200,00 грн.
Згідно з наданим відповідачем 1 актом адвокатським об'єднанням було надано наступні послуги:
- підготовка апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача 2.
- участь у судових засіданнях у справі 31.03.2026 та 07.04.2026.
Відповідач 1 у запереченнях на клопотання (заяву) просив відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.04.2026 у справі № 910/9704/25 та стягненні витрат, понесених на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в Північному апеляційному господарському суді, пославшись на те, що:
- обсяг та ціна визначених в акті витрат на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності;
- заявлена кількість часу, витрачена на підготовку та подання документів в межах даної справи, зазначена в акті, не підтверджена жодними об'єктивними даними щодо фактичного обсягу виконаної роботи і є завищеною;
- сам по собі розрахунок часу, наведений у акті позивача, не є безумовною підставою для відшкодування витрат, якщо такий час не є розумним і необхідним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів та їх якості;
- сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 42 000,00 грн. є завищеною та нерозумною, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції правова позиція позивача не змінювалась, представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі. Тобто, правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, з огляду на доводи апеляційної скарги, суду апеляційної інстанції позивачем не надавалось.
Відповідач 2 у поясненнях щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу просив зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу, які буде стягнута з відповідача 2, до 2 800,00 грн., пославшись на те, що:
- підстав для відшкодування позивачу витрат згідно із актом до Договору 1 не має, оскільки, правова позиція позивача не змінювалася, адвокат підтримував праву позицію, викладену у документах по суті справи, поданих до місцевого суду, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини, документи й доводи, які по суті є тотожними твердженням, викладеним представником позивача в суді першої інстанції, тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн., з яких 16 800,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача 2 є завищеними та нерозумними;
- відповідач 2 вважає, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 2 800,00 грн.
Позивач правом на подання заперечень проти заяви відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення не скористався.
Водночас, колегія суддів вказує про те, що, як було встановлено вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу або за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.
Отже, відсутність відповідних заперечень позивача проти розміру витрат відповідача 1 на професійну правову допомогу не має безумовним наслідком стягнення на користь відповідача 1 витрат на професійну правову допомогу у повному обсязі, адже господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
Як було зазначено, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022.
Як встановлено вище, надані як позивачем, так і відповідачем 1 докази є достатніми для підтвердження факту понесення ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на зазначені ними суми, однак колегія суддів вважає що подані позивачем та відповідачем 1 заяви про ухвалення додаткового рішення підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:
- правова позиція як позивача, так і відповідача 1 не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво їх інтересів здійснювалось тими саме адвокатами, які були обізнані з обставинами даної справи;
- зі змісту наданого відповідачем 1 акту вбачається, що ним до складу витрат на правову допомогу включено витрати, пов'язані з розглядом його скарги на рішення суду першої інстанції, у задоволенні якої було відмовлено, а також відзиву на апеляційну скаргу відповідача 2. Вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з позивача вказаних витрат.
З огляду на ступінь складності справи, надані адвокатом обсяги послуг, затрачений ними час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених як позивачем, так і відповідачем 1 витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем та відповідачем 1 докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлені позивачем та відповідачем 1 до відшкодування розміри судових витрат на правову допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеними, а відтак:
- стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягають витрати у загальній сумі 10 000,00 грн.;
- стягненню з відповідача 2 на користь позивача підлягають витрати у загальній сумі 10 000,00 грн.;
- стягненню з позивача на користь відповідача 1 підлягають витрати у загальній сумі 10 000,00 грн.
Таким чином, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення колегією суддів задовольняються частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, ідентифікаційний код 37027819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (43025, Луцький р-н, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 13 квартира 4, ідентифікаційний код 44690670) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 42041573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (43025, Луцький р-н, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 13 квартира 4, ідентифікаційний код 44690670) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
4. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (43025, Луцький р-н, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 13 квартира 4, ідентифікаційний код 44690670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, ідентифікаційний код 37027819) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
7. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9704/25.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 27.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Н.М. Спаських
П.В. Горбасенко