вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. Справа№ 927/822/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 22.10.2025 (повний текст складено та підписано 27.10.2025)
у справі №927/822/25 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УА Брухт"
до Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод"
про стягнення 469 280,45 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "УА Брухт" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" про стягнення заборгованості за отриманий товар - брухт чорних металів вид 26, згідно Договору поставки брухту та відходів чорних металів № 19/08 від 19.08.2024 в сумі 469 280,46 грн з яких: 348 400,00 грн сума основної заборгованості, 60 772,45 грн - пеня, 10 656,00 грн - 3% річних та 49 452,00 грн - збитки від інфляції.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по договору № 19/08 поставки брухту та відходів чорних металів від 19.08.20024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УА Брухт" заборгованість в сумі 348 400,00 грн, пеню в сумі 45 500,94 грн, 3% річних в сумі 10 656,00 грн, інфляційні нарахування в сумі 49 452,00 грн, судовий збір в сумі 5 448,10 грн.
В решті позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, його заборгованість перед позивачем становить 348 400,00 грн, відтак, вимога позивача про стягнення 348 400,00 грн боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що з нього на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 45 550,94 грн, інфляційні нарахування в розмірі 49 452,00 грн та 3% річних в розмірі 10 874,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 20.06.2025 у справі №927/822/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та зменшити розмір 3% річних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте місцевим судом при неповному з'ясування обставин, що мають значення справи. При цьому скаржник наголошує, що враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків у позивача від несвоєчасної виконання зобов'язання, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, наявні підстави для зменшення розміру санкцій на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. З ст. 551 ЦК України.
Крім того, апелянт посилається на те, що судом не враховано висновки Великої палати Верховного суду, що викладені у постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 яка дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
23.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи, викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач наголошує, що рішення від 20.06.2025 у справі №927/822/25 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта не містять належного обгрунтування та доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 апеляційну скаргу у справі №927/822/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2025 у справі №927/822/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №927/822/25 з Господарського суду Чернігівської області.
04.12.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2025 у справі №927/822/25. Судове засідання призначено на 27.01.2026.
30.12.2025 матеріали справи №927/822/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розгляд справи відкладено на 17.02.2026.
17.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відстуності його представника.
Розгляд справи відкладено на 17.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. з 16.03.2026 по 27.03.2026 у відпустці, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2025 у справі №927/822/25 призначено на 14.04.2026.
У судовому засіданні 14.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 14.04.представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 09.03.2026. До того ж позивач просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" за відсутності представників позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
19.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УА Брухт" (далі "Продавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" (далі - "Покупець") укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 19/08 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів (далі по тексту - Товар) згідно ДСТУ 4121-2022.
п. 2.4. Право власності на Товар від Продавця до Покупця за цим Договором переходить з моменту прийняття Товару Покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми №19 або №69 на території цехів та дільниць Покупця, що зазначені у додатковій угоді до цього Договору.
п. 3.3. Оплата за Товар проводиться Покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів за формами № 19 або № 69 на протязі 5-ти (п'яти) банківських днів з дати отримання товару.
п. 4.3. У випадку прострочення Покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений Товар, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійного облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочки, від вартості неоплаченого Товару.
п. 7.6. Термін дії цього Договору встановлюється з дати його підписання до 31.12.2026. Якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) днів до завершення терміну дії Договору в письмовій формі не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то термін його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік.
Відповідно до видаткової накладної № 41 від 20.08.2024 позивач передав, а відповідач отримав брухт чорних металів в кількості 68 т на загальну суму 598400,00 грн.
В доказ передачі позивачем і отримання відповідачем Товару до матеріалів справи додані Акт приймання металів чорних (вторинних) № 20/08-1 від 20.08.2024, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 22,324 т брухту на суму 196451,20 грн (без ПДВ), Акт приймання металів чорних (вторинних) № 20/08-2 від 20.08.2024, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 22,599 т брухту на суму 198871,20 грн без ПДВ, Акт приймання металів чорних (вторинних) № 20/08-3 від 20.08.2024, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 23,077 т брухту на суму 203077,60 грн без ПДВ.
Видаткова накладна та Акти № 20/08-1, № 20/08-2, №20/08-3 від 20.08.2024 підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками сторін.
Крім того, у матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні № 20/08-1 від 20.08.2024, №20/08-2 від 20.08.2024, № 20/08-3 від 20.08.2024, які надані позивачем на підтвердження поставки Товару відповідачу.
З урахуванням умов Договору (п. 3.3.) строк оплаті Товару - до 27.08.2024.
Відповідно до виписки по рахунку відповідачем здійснено часткову оплату вартості Товару, а саме: 01.10.2024 сплачено 50000 грн, 17.10.2024 - 50000 грн, 29.11.2024 - 50000 грн, 18.12.2024 - 50000 грн, 30.12.2024 - 50000 грн. Всього відповідачем сплачено 250000 грн.
21.02.2025 між сторонами підписано Акт звірки розрахунків, відповідно до якого сторони підтвердили, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 348400,00 грн.
03.06.2025 позивач претензією звернувся до відповідача з вимогою №03/06 про сплату боргу в сумі 348 400 грн, яка отримана відповідачем 17.06.2025, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції №5402003397083. Відповідач відповіді на претензію не надав.
Докази сплати 348 400,00 грн боргу відповідачем не надано.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданого Товару, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 60 772,45 грн пені за період прострочення з 28.08.2024 по 14.07.2025, 10 656,00 грн 3% річних за період з 28.08.2024 по 14.07.2025 та 49 452,00 грн інфляційних нарахувань за період з вересня 2024 по червень 2025 року.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Рішення суду першої інстанції від 22.10.2025 оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" на користь ТОВ "УА Брухт" 45 500,94 грн - пені та 10 656,00 грн - 3% річних.
В решті рішення суду не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод" свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем Товару у визначені договором № 19/08 від 19.08.2025 строки не виконало, з огляду на що ТОВ "УА Брухт" пред'явлено до стягнення 60 772,45 грн пені за період прострочення з 28.08.2024 по 14.07.2025, 10 656,00 грн 3% річних за період з 28.08.2024 по 14.07.2025, 49 452,00 грн інфляційних нарахувань за період з вересня 2024 по червень 2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 10 656,00 грн 3% річних підлягають задоволенню в цій частині.
Також, розглядаючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат, та у цій частині апелянтом рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.3. договору визначено, що у випадку прострочення Покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений Товар, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочки, від вартості неоплаченого Товару.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, що за перерахунком суду становить 45 500,94 грн.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі фактично стосуються того, що місцевим судом не було зменшено розмір пені та 3% річних.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" зазначає про те, що у зв'язку з введенням військового стану положення відповідача погіршило господарську діяльність; місто Ніжин у Чернігівській області, де зареєстровано Товариство, дедалі частіше зазнає обстрілів з боку РФ.
Враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан відповідача, відсутність доказів негативних наслідків у позивача від несвоєчасної виконання зобов'язання, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач вважає за можливе зменшити розмір пені та 3% річних.
Стосовно доцільності посилання скаржника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо вирішення питання про зменшення розміру 3% річних, колегія суддів зазначає таке.
У постанові, на яку посилається апелянт, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №927/822/25, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних апеляційним судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв'язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних у повному обсязі.
Апеляційний суд зазначає, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, належне виконання якого стало неможливим через настання зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Зазначений лист не є офіційним сертифікатом, виданим безпосередньо на ім'я відповідача, який засвідчує форс-мажорні обставини, стосовно виконання умов конкретного договору №19/08 від 19.08.2024.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом штрафних санкцій, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов'язання за правилами частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої пені у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення штрафних санкцій у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру пені у спірних правовідносинах.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 22.10.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2025 у справі №927/822/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідністю "Ніжинський дослідно-механічний завод".
Матеріали справи №927/822/25 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга