ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/440/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026, ухвалене суддею Ковалєм С.М. м. Миколаїв
по справі №915/440/25
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
про стягнення грошових коштів по суднозаходу 10-11.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-10» у загальній сумі 1320,43 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» про стягнення грошових коштів у сумі 2 722 494,11 грн, із яких: 191 372,17 грн - адміністративний збір, 1 478 784,95 грн - корабельний збір, 35 488,26 грн - санітарний збір, 164 743,19 грн - 3% річних, 852 105,54 грн - інфляційні втрати. Позов заявлено про стягнення портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3 % річних та інфляційних втрат з суден Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», які забезпечували завантаження 36 іноземних суден (в тому числі «BAO RUN», прапор Hong Kong) на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв в період з 01.08.2020 - 31.12.2020.
Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 17.04.2024 відкрив провадження у справі №915/411/24.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 було постановлено роз'єднати позовні вимоги у справі №915/411/24 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» заборгованостей зі сплати портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний) та нараховані на суми цих заборгованостей 3 % річних та інфляційних втрат з баржебуксирних складів суден Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», які забезпечували завантаження 36 іноземних суден в період з 01.08.2020 - 31.12.2020, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, згруповані по баржебуксирним складам суден, які забезпечували завантаження конкретного іноземного судна.
Зокрема, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1 320,43 грн., з яких: 816,53 грн - основний борг; 82,99 грн - 3% річних; 420,91 грн - збитків від інфляції по суднозаходу 10.-11.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-10» виділені у справу №915/440/25.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 справу 915/440/25 прийнято до провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що належні ТОВ СП «НІБУЛОН» судна (буксири, баржі, плавкрани) кваліфікуються ним як вантажні судна (вантажні судна - судна, які не є пасажирськими), які здійснювали на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв вантажно/розвантажувальні роботи (комерційний вантажний рейс), у зв'язку з чим останні були віднесені до суден групи «А», для яких передбачена необхідність сплати портових зборів, а не до портофлоту (група «Е»), які звільнені від сплати портових зборів.
Враховуючи, що відповідачем не оплачено портові збори за вхід на зовнішній рейд Морського порту Миколаїв (далі - порт), який розташований в районі банки Трутаєва та вихід з зовнішнього рейду порту, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення з відповідача грошових коштів по суднозаходу 10-11.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-10» у загальній сумі 1320,43 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що буксир «НІБУЛОН-10», який 10.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-006 по маршруту від «Очаків рейд порту» до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та 11.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-002 у зворотному напрямку (від Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв до «Очаків рейд порту»), не виконував у цих операціях комерційного вантажного рейсу у розумінні ст.909 ЦК України, а забезпечував операції з навантаження/ вивантаження, тобто діяв як судно групи «Е», з яких корабельний, адміністративний, санітарний збори не справляються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 у справі №915/440/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування скарги апелянт вказує, що у каботажному перевезенні вантаж пшениці був ввезений в морський порт Миколаїв на баржах: 10.08.2020 на баржі НБЛ-006 з вантажного терміналу ТОВ СП «Нібулон» у м. Миколаїв, 10.08.2020 на баржі НБЛ-002 - з м. Нова Каховка, 22.08.2020 на баржі НБЛ-002 - з м. Запоріжжя. Апелянт наголошує на тому, що ці баржі перетнули межі морського порту Миколаїв, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів та свідчить про обґрунтованість нарахування позивачем портових зборів за ставками групи «А», яка визначена Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:
25.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вх. №412/26 від 25.02.2026 ПЗАГС).
Відповідач у відзиві вказав, що буксир «НІБУЛОН-10» здійснюючи операції буксирування баржи НБЛ-006 (Квитанція №11988, «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)») та баржи НБЛ-002 (Квитанція №12046, «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту») забезпечував операції з завантаження у межах господарської діяльності відповідного портового оператора, тобто діяв як судно Групи Е (портофлот), які звільнені від сплати корабельного, санітарного, адміністративного збору та не виконував у цих операціях комерційного вантажного рейсу між портами.
Беручи до уваги вище наведене, відповідач просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 по справі №915/440/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) без задоволення.
Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:
30.01.2026 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 по справі №915/440/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі №915/440/25 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 залишено без руху; встановлено апелянту 10 денний строк для усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3609,83 грн з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та відповідні докази надати до суду.
11.02.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 3609,83 грн.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.02.2026 відкрив апеляційне провадження по справі №915/440/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026, запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі надати до Південно-західного апеляційного господарського суду міркування або заперечення щодо клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про витребування доказів; попередив учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України; доручив Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/440/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
27.02.2026 матеріали справи №915/440/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.03.2026, в межах проведених підготовчих дій, виснував про призначення справи №915/440/25 до розгляду.
Разом з цим, частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч.10 цієї статті та ч.2 ст.271 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 7 статті 12 ГПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становить 3328,00 грн.
Ціна позову у справі №915/440/25 складає 1320,43 грн, тобто є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн з 01.01.2026*100 = 332 800, 00 грн).
На підставі вище означеного, судова колегія виснувала здійснювати розгляд справи №915/440/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на означене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Також, звертаючись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою апелянт просив суд витребувати у відповідача докази по кожній партії вантажу на окремій баржі (на баржі НБЛ-006 - 4300,00 т пшениці з терміналу ТОВ СП «Нібулон» у м. Миколаїв; на баржі НБЛ-002 - 4099,34 т пшениці з м. Нова Каховка, 4094,62 т пшениці з м. Запоріжжя) - коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, суднові журнали, які ведуться на кожному буксирі, який перевозив зазначений вантаж пшениці на баржах НБЛ-006 (згідно Квитанцій СРРС №№ 11628, 11695, 11894, 11988, 12041, 12069, 12430, 12593), НБЛ-002 (згідно Квитанцій РРС №№ 11440, 11484, 11943, 11987, 12046, 12144, 12903, 12958) суднові журнали, які ведуться на самохідному крановому судні (плавкрані) (Святий Миколай за 10-11.08.2020, Нібулон Макс за 10-11.08.2020) та зобов'язати відповідача надати відповіді на запитання позивача, викладені на сторінці 64 позовної заяви в порядку письмового опитування.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 судовою колегією було відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», яке міститься у позовній заяві та відмолено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) про зобов'язання відповідача надати відповіді на запитання позивача, які викладені на сторінці 64 позовної заяви в порядку письмового опитування. Процесуально правові підстави відмови у задоволенні означених клопотань позивача викладені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:
Відповідно Підхідного нотису Морського агента - Delta Maritime Agency від 28.07.2020 судно «BAO RUN» (прапор Hong Kong, China) повідомило МФ ДП «АМПУ», що судно прямує на перевантажувальний термінал ТОВ СП «НІБУЛОН» (з подальшим довантаженням на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв) під завантаження приблизно 60 500 мт. зернових (пшениці), прибуття на рейд порту Південний 03.08.2020 з уточненням. Розміри судна: довжина: 199,90 м, ширина: 32,26 м, висота борту: 18,50 м, дедвейт: 63800mt/on 13.30 ssw, кількість трюмів/кришок: 5/5.
30.07.2020 Морським агентом - Delta Maritime Agency була подана Заявка на лоцманське проведення № 976 від 30.07.2020 на забезпечення лоцманського проведення судна «BAO RUN» (прапор Hong Kong). Заявка містить відмітку: «Прийом судна у Морський порт Миколаїв під обробку та інші операції на зовнішньому рейді погоджено, Портовий оператор ТОВ СП «НІБУЛОН».
31.07.2020 ТОВ СП «НІБУЛОН» направлено МФ ДП «АМПУ» «Заявка про терміни готовності вантажних партій під навантаження на т/х «BAO RUN» №510 від 31.07.2020: «ТОВ СП «НІБУЛОН» як портовий оператор на підставі п.5.8 «Зводу звичаїв морського порту Миколаїв» повідомляє про готовність партії зернових для навантаження на судно «BAO RUN». Дата підходу судна : 03.08.2020.
У заявці ТОВ СП «НІБУЛОН» від 31.07.2020 №833 відповідач звернувся до позивача з проханням узгодити прийом суден «BAO RUN» у Миколаївський морський порт під обробку та інші операції на зовнішньому рейді, зокрема із залученням несамохідних барж, плавкранів та буксирів.
На підтвердження факту перебування баржебуксирного складу на Зовнішньому рейді Позивачем долучено Квитанції оператору руху суден філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ», зокрема квитанції, що збігаються з інформацією в рахунку за датою прибуття/ вибуття на Зовнішній рейд:
Квитанція №11988 щодо баржебуксирного складу (буксир «НІБУЛОН-10», з баржею НБЛ-006) по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» з 10.08.2020 14-56 год. по 10.08.2020 18-28 год. Мета переходу - Буксирування. Відносно буксиру «НІБУЛОН-10» запис: Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні.
Квитанція №12046 щодо баржебуксирного складу (буксир «НІБУЛОН-10», з баржею НБЛ-002) по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» з 11.08.2020 13-10 год. по 11.08.2020 15-58 год. Мета переходу - Буксирування. Відносно буксиру «НІБУЛОН-10» запис: Вантаж кількість - буксирування, палубний вантаж - ні.
Також позивачем виставлено рахунок №70361512 за буксир «НІБУЛОН-10» від 11.08.2020 на портові збори: 270,27 грн без ПДВ - корабельний збір (вхід); 270,27 грн без ПДВ - корабельний збір (вихід); 69,95 грн без ПДВ - адміністративний збір; 69,95 грн без ПДВ - санітарний збір. В рахунку також зазначена наступна інформація: судно - «НІБУЛОН-10», дата - 10.08.2020/ 11.08.2020, каботажне плавання, Вихід судна: 11.08.2020, ММП/ Зовнішній рейд, BAO RUN.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача портових зборів по суднозаходу 10-11.08.2020 буксира «НІБУЛОН-10» у загальній сумі 1320,43 грн., з яких: 816,53 грн. основний борг, 82,99 грн. 3% річних; 420,91 грн. - збитків від інфляції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання та адміністрацією цього порту врегульовані як Цивільнім кодексом України, норми якого встановлюють загальні правила щодо надання послуг, виконання робіт, перевезення тощо; так і спеціальними нормами відповідних транспортних кодексів (зокрема, Кодексу торговельного мореплавства України), Закону України «Про морські порти України», що визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України, а також спеціальними нормами, що викладені в окремих підзаконних нормативних актах спеціалізованих міністерств тощо.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про морські порти України» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462.
За умовами п. 1.3 Наказу №316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно п.1.5 Наказу №316 нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Умовний об'єм баржебуксирних складів, караванів та інших складених плавучих споруд для нарахування всіх видів зборів, крім санітарного, дорівнює сумі об'ємів окремих елементів.
З метою справляння портових зборів Додатком 1 до Наказу №316 (Таблиця «Групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори» визначено:
Група «А» - Вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди;
Група «Б» - Пасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані ними;
Група «В» - Ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу «ріка - море», що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки;
Група «Г» - Несамохідні судна (крім барж);
Група «Д» - Судна, що заходять вимушено для зміни екіпажу, постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/ з судноремонтні/ судноремонтних підприємства/підприємств (бази/ баз) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів);
Група «Е» - Інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно -технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій).
Примітки:
1. Під терміном «вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт/морський термінал у зв'язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров'ю членів команди та пасажирів.
2. Судна груп «В» (буксири та баржі), «Д» та «Е», що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.
3. Судна груп «Д» та «Е», що виконують комерційні вантажопасажирські рейси, належать до групи «Б».
При цьому вищенаведеним додатком (з урахуванням приміток до нього) регламентовано порядок віднесення суден до певної групи, а також передбачено зміну категорії суден групи «Е» на судна групи «А» у разі виконання судном, що належить до групи «Е», комерційних вантажних рейсів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що віднесення судна до відповідної групи обумовлюється не типом та технічними характеристиками судна, відомості про які містяться в суднових документах, а комплексом та змістом портових операцій, що вчиняє судно в порту.
Правила маркування суден згідно з Інструкцією про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України №159 від 11.06.2004, також не можуть бути підставою для визначення групи судна у спорі щодо підстав для сплати портових зборів.
Вказана інструкція встановлює вимоги щодо нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, визначає порядок визначення місць на корпусі та суднових конструкціях для нанесення цього номера, а також розмір, формат та засіб постійного нанесення маркування розпізнавального номера, який є ідентифікаційним номером ІМО (Міжнародна морська організація), який, зокрема, використовується на міжнародному рівні для ідентифікації суден з метою підвищення безпеки на морі та запобігання забрудненню, а також надання допомоги для попередження морського шахрайства. Відтак дана інструкція визначає правила маркування суден, з урахуванням, зокрема, відомостей в технічній документації про судно (суднових документах), тобто з урахуванням технічних можливостей і функцій, які допускаються для виконання, а не виконуються цим судном у конкретних правовідносинах та за конкретних обставин.
Пунктом 2.1. Наказу №316 із суден груп «А», «Б» і «Г» корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 2.3. Наказу №316 від сплати корабельного збору звільняються судна груп «Д» та «Е».
За змістом п 7.1. Наказу №316 із суден груп «А», «Б», «В» і «Г» адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт.
Пунктом 7.5. Наказу №316 судна груп «Д» і «Е» звільняються від сплати адміністративного збору.
Згідно п. 8.2. Наказу №316 із суден групи «А» санітарний збір справляється за 1 куб. м умовного об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди за ставками, наведеними у додатку 6 до цього Порядку.
Пунктом 8.3. Наказу №316 судна груп «Б», «В», «Г», «Д» та «Е» звільняються від сплати санітарного збору.
У зв'язку з наведеним, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що ключовим питанням, яке потребує вирішення в межах даного спору, є питання визначення групи (додаток 1 до Наказу № 316), до якої необхідно віднести баржебуксирний склад (до складу якого увійшов буксир «НІБУЛОН-10», заявлений в позові), який був задіяний в операціях із завантаження судна «BAO RUN» (прапор Hong Kong) на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, а саме: до групи «А» або групи «Е».
Для вирішення цього питання необхідним є визначення правової природи та підстав для справляння портового збору, у зв'язку із чим суд звертається до особливостей правового статусу та функціонування морського порту.
У пунктах 2, 6, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» наведені наступні визначення:
-акваторія морського порту (портова акваторія) визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден;
-морський порт визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;
-рейд частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).
У межах морського порту функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту (абзац 1 частини другої статті 18 Закону України «Про морські порти України»).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про морські порти України» унормовано, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів, та інші послуги, передбачені законодавством.
Пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» визначає об'єктами портової інфраструктури, зокрема, рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту тощо.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 та пункту 7 частини другої статті 6 Закону України «Про морські порти України» портовий оператор (стивідорна компанія) суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності; перелік портових операторів вноситься до Реєстру морських портів України.
Аналогічні положення містить також пункт 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013, та пункт 1.5.9 Зводу звичаїв Морського порту Миколаїв, виданого на підставі наказу голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №92 від 25.05.2015.
Колегія суддів вбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» є власником термінала та внесене до переліку портових операторів, операторів терміналів у Реєстрі морських портів України, тобто здійснює діяльність портового оператора (стивідорна компанія)/оператор термінала, для чого використовує судна власного флоту.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач здійснює діяльність: 52.22 - допоміжне обслуговування водного транспорту (цей клас включає: діяльність терміналів, таких як гавані, порти, причали тощо; навантаження та розвантаження суден за допомогою ліхтерів); 52.24 - транспортне оброблення вантажів (даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення тощо).
Відповідно до пункту 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013 (далі Правила надання послуг у морських портах), вантажними операціями є операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу.
Вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів (пункт 3.1 Правил надання послуг у морських портах України).
У пункті 3.2 Правил надання послуг у морських портах України вказано, що портовий оператор або оператор термінала надають послуги з вантажних операцій з вантажами, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним і трубопровідним видами транспорту, а також з інших пов'язаних з цим робіт за замовленням замовника на підставі договорів відповідно до вимог чинного законодавства.
Положеннями пункту 3.3 Правил надання послуг у морських портах України передбачено, що до послуг, пов'язаних з вантажними операціями, які можуть надаватися портовим оператором, оператором термінала, належать, зокрема: навантаження вантажів; вивантаження вантажів; переміщення вантажу; оформлення транспортних (перевізних) документів за заявкою замовника; інші роботи та послуги.
Згідно з підпунктом 3 пункту 7.1 Зводу звичаїв Морського порту Миколаїв, виданого на підставі наказу голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №92 від 25.05.2015, у морському порту Миколаїв надаються послуги з навантаження/вивантаження суден на рейді.
Водночас апеляційний господарський наголошує на необхідності розмежування правової природи та змісту вантажної операції судна портового флоту та комерційного вантажного рейсу цього судна.
Приписами статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Нормами статті 918 Цивільного кодексу України («Завантаження та вивантаження вантажу») закріплено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом наведених норм правовідносини завантаження/вивантаження виникають між суб'єктами за відповідним договором, чим забезпечується здійснення інших правовідносин, що виникають за окремим договором - перевезення вантажу.
Таким чином, сторони, які за договором здійснюють господарську діяльність щодо перевезення вантажу (перевізник, відправник, одержувач), перебувають в правовідносинах як перевезення, так і завантаження/вивантаження. Вказані правовідносини можуть охоплюватись як одним договором, так і окремими договорами (перевезення та завантаження/вивантаження).
Суб'єкт (організація, підприємство транспорту, відправник/одержувач), що надає послуги (виконує роботи) завантаження/вивантаження транспортного засобу перевізника, використовуючи для цього власні транспортні засоби та механізми тощо, та перебуваючи в правовідносинах завантаження/вивантаження, однак не стає при цьому перевізником, який здійснює права/обов'язки з перевезення вантажу і є суб'єктом виконання вантажного комерційного рейсу.
Таким чином, виходячи з наведених положень, якими регламентовані правила надання послуг, пов'язаних з вантажними операціями, що можуть надаватися портовим оператором у морському порті (з навантаження/вивантаження/переміщення вантажів), а також враховуючи викладені висновки щодо відмежування правовідносин з перевезення вантажів (зокрема, і морським видом транспорту) від правовідносин з завантаження/вивантаження, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переміщення суден портового флоту у межах морського порту для здійснення вантажних операцій у межах надання в порту відповідних послуг суднам, що здійснюють вантажні перевезення (комерційні вантажні рейси) - без вчинення суднами портофлоту заходжень в/за межі цього порту, відбуваються у межах правовідносин з завантаження/вивантаження (стаття 918 Цивільного кодексу України), а тому не є комерційним вантажним рейсом, що здійснюється у межах правовідносин з перевезення, в яких згідно з Додатком 1 до Наказу №316 судна портофлоту відносяться до суден групи «А».
В постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №915/400/20 викладена саме така правова позиція про те, що вантажна операція, яка здійснюється суднами портового флоту в межах морського порту, не є тотожною комерційному вантажному рейсу судна, що здійснюється у межах правовідносин з перевезення.
Формування портофлоту, як спеціалізованих засобів портових операторів (стивідорних компаній), пояснюється необхідністю подовжувати «стрілу/рукав» для вантажних операцій. Для морського порту Миколаїв це викликано специфікою географічного розташування морського порту на річці, природне русло якої обмежено в глибинах, що унеможливлює повне завантаження судна у причалів і потребує довантаження на зовнішньому рейді.
Переміщення перевантажувального обладнання та вантажу в портових водах морського порту (з метою завантаження морського іноземного судна на зовнішньому рейді) при виконанні портовим оператором/оператором терміналу характерної діяльності в морському порту та на підходах до нього є технологічними операціями, які, в свою чергу, є проміжним результатом необхідним портовому оператору в технологічному процесі його виробничої діяльності з завантаження морського іноземного судна (міжнародний рейс).
Положення пунктів 2.3, 7.5, 8.3, додатку №1 до наказу Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 не передбачають справляння корабельного, адміністративного, санітарного збору при здійсненні суднами портового флоту вантажних операцій у межах господарської діяльності портового оператора/оператора терміналу, адже у такому разі судна портового флоту належать до суден групи «Е», з яких зазначений збір не справляється.
Як вже зазначалось, матеріали справи містять квитанції філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ», а саме:
Квитанція №11988 щодо баржебуксирного складу (буксир «НІБУЛОН-10», з баржею НБЛ-006) по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» з 10.08.2020 14-56 год. по 10.08.2020 18-28 год. Мета переходу - Буксирування.
Квитанція №12046 щодо баржебуксирного складу (буксир «НІБУЛОН-10», з баржею НБЛ-002) по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» з 11.08.2020 13-10 год. по 11.08.2020 15-58 год. Мета переходу - Буксирування.
З огляду на означене, рейс баржебуксирного складу («НІБУЛОН-10» +НБЛ-006) «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» завершився 10.08.2020 18-28 год. Наступний рейс відбувався в іншому баржебуксирному складі («НІБУЛОН-10»+НБЛ-002) з 11.08.2020 13-10 год. по 11.08.2020 15-58 год.. Кожен рейс фіксувався квитанцією, оскільки про вихід в рейс має бути повідомлено Службі регулювання руху (філія «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ»).
При цьому у квитанціях філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» №11988 та №12046 чітко зазначено, що метою переходу буксиру «НІБУЛОН-10» є «операція буксирування» та відсутній запис «вихід з порту».
Отже, наведене вище свідчить, що переміщення баржебуксирного складу буксир «НІБУЛОН-10» з баржею НБЛ-006 по маршруту «Очаків рейд порту» - «РД ММП (1)» (Квитанція № 11988) та переміщення баржебуксирного складу буксир «НІБУЛОН-10» з баржею НБЛ-002 по маршруту «РД ММП (1)» - «Очаків рейд порту» (Квитанція № 12046) відбувались в порту Миколаїв без заходу до інших портів.
У даній справі ТОВ СП «НІБУЛОН» здійснювало завантаження іноземного морського судна «BAO RUN» (прапор Hong Kong). При цьому переміщення вантажу з метою завантаження іноземного морського судна в морському порту є складовим елементом правовідносин з завантаження/ вивантаження і таке переміщення не стає вантажним комерційним рейсом.
Роботи з завантаження судна «BAO RUN» (прапор Hong Kong) проводились на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, який включено до меж акваторії морського порту Миколаїв, силами та засобами портового оператора/оператора терміналу, у зв'язку з чим, з огляду на діяльність ТОВ СП «НІБУЛОН» у спірних правовідносинах саме в якості портового оператора, сама по собі відсутність окремого договору про перевалку (завантаження/ вивантаження) не зумовлює кваліфікації відповідних операцій з завантаження іноземного судна як комерційного вантажного рейсу.
Судова колегія вказує, що сам по собі факт одночасного здійснення відповідачем декількох видів діяльності жодним чином не спростовує виконання ним у даному випадку операцій з навантаження/вивантаження на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв саме в статусі портового оператора/оператора терміналу. При цьому не логічним виглядало б укладення Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН», як портовим оператором, договору про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з замовником Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «НІБУЛОН». Крім того, з яким би вантажем (власним/стороннім) не здійснювалась перевалка через термінал, суб'єкт, що експлуатує термінал (перевантажувальні механізми) у морському порту для вантажно-розвантажувальних робіт, є портовим оператором (стивідорною компанією) і цей статус чинним законодавством не ставиться в залежність від вантажу або особи вантажовласника (зернотрейдера).
З означеним, беручи до уваги те, що буксир «НІБУЛОН-10», який 10.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-006 по маршруту від «Очаків рейд порту» до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та 11.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-002 у зворотному напрямку (від Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв до «Очаків рейд порту»), не виконував у цих операціях комерційного вантажного рейсу у розумінні ст.909 ЦК України, а забезпечував операції з навантаження/ вивантаження, тобто діяв як судно групи «Е», з яких корабельний, адміністративний, санітарний збори не справляються, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про неправомірне нарахування та заявлення до стягнення позивачем корабельного, адміністративного, санітарного збори буксиру «НІБУЛОН-10» у період 10-11.08.2020, які включені до рахунку ДП «АМПУ» №70361512 від 11.08.2020, а саме грошових коштів у загальній сумі 1320,43 грн., з яких: 816,53 грн. основний борг, 82,99 грн. 3% річних; 420,91 грн. - збитків від інфляці, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного апелянтом в апеляційній скарзі:
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що відповідна справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження з огляду на таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.07.2021 у справі № №910/7610/20 зазначив, що положення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судового адміністрації України від 20.08.2019 № 814, визначають алгоритм дії, зокрема у разі роз'єднання позовів у справі в самостійні провадження. Так, за змістом пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції у разі виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, роз'єднання позовів у справі в самостійні провадження нова судова справа реєструється як така, що надійшла до суду в день постановлення відповідного процесуального документа (постанови, ухвали) суду. Їй присвоюється новий єдиний унікальний номер.
Отже виділене провадження - це нова унікальна справа, яка реєструється як така, що надійшла до суду в день постановлення відповідного процесуального документа (постанови, ухвали) суду.
Предметом спору у справі №915/440/25 після її виділяння зі справи №915/411/24 є матеріальна вимога у загальній сумі 1 320,43 грн., з яких: 816,53 грн - основний борг; 82,99 грн - 3% річних; 420,91 грн - збитків від інфляції.
Відповідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ , справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином оскільки ціна позову у справі №915/440/25 становить 1 320,43 грн, що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (позивача).
Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Південно -західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2026 у справі №915/440/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Постанову складено та підписано 27 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман