27 квітня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022262020001379 від 11.05.2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 лютого 2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженої, яка працює на посаді керівниці проєкту з надання правової допомоги особам без громадянства, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вироком ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 лютого 2026 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави вартість проведення судових експертиз на суму 8 649,60 грн.
Скасовано арешти на майно, накладені ухвалами ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 травня 2022 року.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
ЄУНСС: 714/1458/22 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Провадження №11-кп/822/142/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної школи задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Згідно вироку суду, 01 травня 2022 року о 15.30 год., ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Mazda» моделі «6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в світлу пору доби по проїзній частині асфальтованої автомобільної дороги територіального значення М-19 в адміністративних межах с.Остриця Чернівецького району Чернівецької області в напрямку м.Чернівці, неподалік електроопори №СВ95, порушила п.п.1.5, 2.3 (б,д), 10.3 Правил дорожнього руху України - проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перестроюючись з лівої смуги руху на праву смугу, відділеною від смуги її руху вузькою переривчастою лінією, не надала перевагу автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку вона перестроювалася, марки «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , внаслідок чого своїми діями створила водійці ОСОБА_10 небезпеку для руху, яка в свою чергу, задля уникнення зіткнення керованого нею автомобіля з автомобілем «Mazda» моделі «6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , вимушено звернула вправо та допустила виїзд керованого нею автомобіля за межі проїзної частини дороги з подальшим наїздом на електроопору. Внаслідок зіткнення автомобіля «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з електроопорою, водійка ОСОБА_10 згідно з висновком судово-медичної експертизи №259 екс від 26.05.2022 р. отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Окрім цього, судом встановлено, що обвинувачену ОСОБА_6 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, що мали місце 11 травня 2022 р., зазначений термін давності минув, та враховуючи те, що обвинувачена від слідства та суду не ухилялася, перебіг давності відбувся не з її вини, суд дійшов висновку, що обвинувачену ОСОБА_6 слід звільнити від призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що у вироку суд зазначив, що ОСОБА_6 створила небезпеку для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_10 , внаслідок чого остання звернула вправо та допустила зіткнення автомобіля з електроопорою, отримавши тілесне ушкодження, при цьому суд не встановив та не вказав, які наслідки для потерпілої спричинені діяннями ОСОБА_6 .
Зазначає, що ОСОБА_10 повинна була керуватися п.12.3 ПДР - зменшити швидкість руху автомобіля або безпечно об'їхати перешкоду, про що зазначено у висновку комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи.
Вважає, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є саме невиконання потерпілою вказаного пункту ПДР.
Посилається на те, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 травня 2022 року з додатками не може бути прийнятим до уваги, як доказ вини ОСОБА_6 у порушенні правил дорожнього руху, оскільки в ньому відсутні відомості про розташування транспортних засобів на місці події та відносно проїзної частини, розташування електроопори, дорожньої розмітки.
Також вважає недостовірним доказом відеозапис події ДТП з камери зовнішнього спостереження на автодорозі М-19 в с. Остриця, який отримано в результаті зняття показань технічних приладів від 19 липня 2022 року на підставі постанови слідчого, оскільки у цій постанові не зазначено обставини, які були підставами для прийняття рішення про зняття показань саме з персонального комп'ютера, що знаходиться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вказано мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування, тощо.
Вказує, що висновок експерта підлягає критичній оцінці, оскільки у мотивувальній частині постанови про призначення комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи слідчий виклав обставини дорожньо-транспортної пригоди так, ніби обвинувачена вже винувата в порушенні ПДР, чим порушив принцип презумпції невинуватості та не зазначив обставини, які були підставами для прийняття рішення про призначення експертизи, мотиви прийняття постанови, допустив необґрунтоване припущення, яке суттєво впливає на доведеність вини.
Також вважає недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи №259 від 26.05.2022, згідно з якого потерпілій спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, оскільки ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої встановлено з довідки з травмпункту, яка не вилучена в порядку встановленому кримінально-процесуальним законом та не долучена до кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Прокурор та представник потерпілої заперечили проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпіла не з'явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про час і дату апеляційного розгляду, а тому колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без її участі.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, останнє слово обвинуваченої, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказаних вимог при ухваленні вироку дотримано у повній мірі.
На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених у вироку, а також правова кваліфікація її дій за ч.1 ст.286 КК України, ґрунтуються на зібраних у кримінальному провадженні та ретельно досліджених судом доказах, є обґрунтованими та належним чином умотивованими.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_6 під час судового розгляду у судах обох інстанцій не визнавала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, її винуватість за ч.1 ст.268 КК України повністю підтверджується:
- даними протоколу огляду місця ДТП від 11.05.2022 р. з додатками - схемами та фототаблицею, якими установлено, що місцем ДТП є с.Остриця Чернівецького району Чернівецької області, ділянка автодороги М-19, яке відбулось 11 травня 2022 р. у денну пору доби, за участю автомобіля марки «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 (виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги), який знаходиться на місці події та має технічні пошкодження, зафіксовано його розташування;
- даними відеозапису події ДТП з камери зовнішнього спостереження на автодорозі М-19 в с.Остриця Чернівецького району Чернівецької області від 11.05.2022 р., яким зафіксовано момент зміни автомобілем «Mazda» моделі «6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напрямку свого руху та виїзду на праву смугу руху і подальший виїзд автомобіля «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за межі проїзної частини дороги з наїздом на електроопору;
- показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 в частині визнання факту даної ДТП, яка сталась за її участі під час того, як вона керувала 11 травня 2022 р. о 15.30 год. автомобілем марки марки «Mazda» моделі «6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалась ним по проїзній частині асфальтованої автомобільної дороги територіального значення М-19 в адміністративних межах с.Остриця Чернівецького району Чернівецької області в напрямку м.Чернівці, неподалік електроопори №СВ95.
- аналогічними показаннями потерпілої ОСОБА_10 в частині визнання факту даної ДТП, яка сталась за її участі під час того як вона керувала автомобілем марки «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
- показаннями свідка ОСОБА_11 в частині визнання факту даної ДТП.
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи дослідження технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/126-22/3233-ІТ від 24.05.2022 р., відповідно до якого на момент огляду робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина досліджуваного автомобіля «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувають в працездатному стані. Несправностей в робочій гальмовій системі, рульовому керуванні та ходовій частині, які б могли спричинити ДТП не виявлено;
- даними висновку судово-автотехнічної експертизи дослідження технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/126-22/3233-ІТ від 24.05.2022 р., відповідно до якого робоча гальмова система та ходова частина досліджуваного автомобіля «Nissan Note» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду перебувають в працездатному стані, рульове керування в стані часткової відмови. Несправностей в робочій гальмовій системі, рульовому керуванні та ходовій частині, які б могли спричинити ДТП не виявлено;
- даними висновку комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи №КСЕ-19/126-22/5618 від 12.09.2022 р., яким встановлено, що з технічної точки зору причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія автомобіля «Mazda ОСОБА_6 вимогам п.10.3 ПДР України.
- даними висновку судово-медичної експертизи №259 екс від 26.05.2022 р., відповідно до якого ОСОБА_10 отримала закритий косий перелом 4-ї п'ястної кісточки лівої кисті в середній третині з незначним зміщенням, який виник в результаті дії твердих тупих предметів, можливо 11 травня 2022 р. при ДТП, відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Апеляційний суд вважає, що зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені районним судом докази, всупереч доводам сторони захисту, є належними, достовірними та допустимими і у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Безпідставними є доводи та клопотання захисту щодо необхідності повторного дослідження письмових доказів під час апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Тобто, обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження судом першої інстанції, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні.
Колегією суддів встановлено та стороною захисту підтверджено, що письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції за участю сторін, та їм надана відповідна правова оцінка у вироку.
Таким чином, незгода сторони захисту з оцінкою заявлених в апеляційній скарзі доказів не є підставою для їх повторного дослідження. Вказану правову позицію висловлює і Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2020 року у справі №713/559/19.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачена посилається на недопустимість ряду доказів, однак колегія суддів вважає ці доводи безпідставними та такими що не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи недопустимість протоколу огляду місця події від 11 травня 2022 року обвинувачена посилається на те, що в проколі огляду місця події відсутні відомості про розташування транспортних засобів на місці події та відносно проїзної частини, розташування електроопори, дорожньої розмітки, що викликає сумнів у достовірності даних, що містяться у ньому.
Відповідно до ст. 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Судом встановлено, що протоколом від 11 травня 2022 року зафіксовано, що місцем ДТП є с.Остриця Чернівецького району Чернівецької області, ділянка автодороги М-19, яке відбулось 11 травня 2022 р. у денну пору доби, за участю автомобіля марки «Nissan» моделі «Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 (виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги), який знаходиться на місці події та має технічні пошкодження, зафіксовано його розташування, що і не оспорюється учасниками кримінального провадження.
Слідчу дію проведено відповідно до ст. 237 КПК України, в протоколі від 11 травня 2022 року з додатками у вигляді схеми ДТП і фототаблиць містяться відомості про місце ДТП, виявлені сліди і предмети, що стосуються цієї події, з прив'язкою їх місця розташування до об'єктів проїзної частини, протокол підписано всіма учасниками огляду без зауважень. Додаток до протоколу у вигляді фототаблиць підписаний слідчим, який його виготовив. Протокол складено у відповідності до вимог ст. 104 КПК України.
Всупереч доводам апелянта, у вказаному протоколі зафіксовано необхідні дані, а також зроблено фотознімки дорожньої обстановки на місці ДТП у світлу пору доби з метою забезпечення повноти вихідних даних, дані для протоколу отримані з дотриманням процесуальної форми, а зафіксовані у них факти і висновки є достовірними і коректними.
Відсутність, на думку обвинуваченої, певних відомостей для протоколу, яким зафіксована вказана слідча дія, не свідчать про істотне порушення прав та свобод людини або порядку отримання доказу, встановленого КПК. Тому вказаний доказ суд обґрунтовано визнав допустимим.
Також захист посилається на недостовірність та недопустимість доказу - відеозапису події ДТП, обґрунтовуючи це недотримання форми постанови про зняття показань технічних приладів і технічних засобів.
Однак такі доводи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що на маршруті руху автомобілів, де трапилась ДТП, наявна відеокамера із відеозаписом місця події, яка належить ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому слідчим 19 липня 2022 року було винесено постанову про зняття показань технічних приладів та технічних засобів і знято показання з технічного приладу, що підтверджується протоколом від 19 липня 2022 року ( т.1 а.к.п.114-115).
На даному відеозаписі, який був досліджений судом першої інстанції, зафіксовано момент зміни автомобілем «Mazda» моделі «6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , напрямку свого руху та виїзду на праву смугу руху і подальший виїзд автомобіля «Nissan» моделі «Note» реєстраційний номер НОМЕР_2 , за межі проїзної частини дороги з наїздом на електроопору.
Колегія суддів зауважує, що сама по собі постанова про зняття показань технічних засобів є процесуальним документом, який фіксує рішення слідчого щодо отримання інформації з відповідного джерела, однак вона не є носієм доказової інформації. Джерелом доказу у даному випадку є безпосередньо відеозапис, отриманий із технічного пристрою, який об'єктивно зафіксував обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи захисту про недостовірність відеозапису через зазначення невірної дати на ньому, нечіткість реєстраційних номерів та траєкторій руху, є неспроможними, оскільки оглядом відеозапису встановлено саме подію, яка трапилась 11 травня 2022 року за участю автомобілів «Mazda» моделі «6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та «Nissan» моделі «Note» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що обвинувачена визнала і не заперечувала.
Посилання сторони захисту на недопустимість висновку комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи через недостовірні дані у постанові слідчого про призначення даної експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки джерелом доказів у відповідності ч.2 ст.84 КПК України є саме висновок експерта, а постанова в даному випадку є процесуальним документом, який фіксує рішення слідчого щодо призначення експертизи і не є носієм доказової інформації по суті обставин кримінального правопорушення, а відтак сама по собі не може визначати допустимість чи недопустимість висновку експерта.
Колегія суддів також звертає увагу, що при проведенні експертизи експерт використовує не лише відомості, зазначені у постанові про її призначення, а весь обсяг наданих йому матеріалів кримінального провадження, які мають значення для дослідження. У даному випадку на дослідження експерту були надані необхідні вихідні дані, що містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема матеріали огляду місця події, фототаблиці, відеозапис, схему ДТП, технічні характеристики транспортних засобів, а також інші документи, що дозволили провести повний, всебічний та об'єктивний аналіз обставин події.
Доводи захисту про недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 259 від 25.02.2022 року, згідно з якого потерпілій спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості з підстав не проведення експертом дослідження медичної документації потерпілої, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення експертизи експерт досліджував довідку з травмпункту ЛШМД від 11.05.2022 р. на ім'я ОСОБА_10 , 1988 р.н., в якій вказано діагноз та заключення рентгенолога, які остання сама надала.
В судовому засідання експерт ОСОБА_12 , допитана під присягою, підтримала свій висновок та вказала, що цих документів було достатньо для проведення експертизи та якби їх не вистачало, вона б запросила інші документи.
Отже, довідка з травмпункту ЛШМД від 11.05.2022 р. на ім'я ОСОБА_10 , 1988 р.н., в якій вказано діагноз та заключення рентгенолога, були безпосередньо використані експертом як вихідні дані для формування висновку.
Таким чином, посилання захисту на те, що експерт не проводив дослідження медичної документації потерпілої, є безпідставними.
Твердження апелянта, що у дослідницькій частині висновку експерта прямо не зазначено про дослідження заключення рентгенолога чи проведення особистого медичного обстеження потерпілої, не можуть бути підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом.
Формальні особливості викладення дослідницької частини не спростовують факту використання експертом відповідних медичних документів, що підтверджується як змістом самого висновку, де заначено, що було проведена рентгенографія в ЛШМД та огляд потерпілої, так і показаннями експерта в судовому засіданні.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що процесуальним джерелом доказів відповідно до вимог кримінального процесуального закону є саме висновок експерта, а не окремі матеріали, які були об'єктом експертного дослідження. Відсутність у матеріалах кримінального провадження повного обсягу медичної документації, використаної експертом, сама по собі не свідчить про недопустимість висновку експерта, оскільки сторона захисту не клопотала про надання доступу до медичних документів під час відкриття їй матеріалів кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України та при здійсненні судового розгляду кримінального провадження.
Даний висновок узгоджується з позицією, викладеною у постанові ОП ККС ВС від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17.
Доводи захисту про те, що слідчим не було витребувано у передбаченому законом порядку жодних медичних документів з медичного закладу чи отримано дозвіл слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які були використані судовими експертами, є безпідставними.
Як встановлено, медичні документи для проведення експертизи потерпіла ОСОБА_10 надала сама, що підтвердила і експерт ОСОБА_12 та вказала, що наданих документів було достатньо для проведення експертизи.
Слід звернути увагу на те, що, враховуючи вимоги ч.2 ст.93 КПК України, медична документація може бути надана безпосередньо потерпілою особою або на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
Враховуючи те, що в даному провадженні потерпілою було добровільно надано медичну документацію, а саме: довідку з травмпункту ЛШМД від 11.05.2022 р. та заключення рентгенолога, дозвіл суду на отримання цієї документації, як про це зазначає в апеляційній скарзі захист, не є обов'язковим.
Посилання ж обвинуваченої на порушення порядку надання медичних документів, а відтак - на недопустимість висновку експерта, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм кримінального процесуального закону.
Відповідно до статей 3, 56 КПК України потерпілий є учасником кримінального провадження та наділений правом, зокрема, подавати докази як слідчому, так і безпосередньо суду.
Як встановлено матеріалами провадження, слідчим у встановленому законом порядку було призначено судово-медичну експертизу та направлено потерпілу для її проведення.
Під час проведення експертизи потерпіла надала експерту наявні у неї медичні документи, що стосуються отриманих тілесних ушкоджень.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення процедури надання медичних документів через те, що вони мали бути надані виключно слідчому, а не безпосередньо експерту, оскільки закон не встановлює заборони для експерта приймати та досліджувати документи, надані безпосередньо учасниками провадження, зокрема потерпілим, якщо такі документи стосуються предмета експертного дослідження.
Отже, сам по собі факт надання потерпілою медичних документів безпосередньо експерту не свідчить про порушення порядку призначення чи проведення експертизи та не впливає на достовірність і допустимість висновку експерта.
Наведені доводи захисту є формальними та не містять об'єктивних підстав для визнання такого висновку недопустимим доказом.
При цьому судом встановлено, що експерт дослідив надані матеріали, зазначив їх у висновку, обґрунтував свої висновки, а під час судового розгляду був допитаний, підтвердив правильність проведеного дослідження та пояснив достатність використаних вихідних даних.
Колегія суддів також звертає увагу на неузгодженість позицій сторони захисту - обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , висловлених у ході апеляційного розгляду.
Так, обвинувачена ОСОБА_6 категорично заперечує свою вину у порушенні Правил дорожнього руху, що могли призвести до дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас захисник ОСОБА_7 , не заперечуючи обставин, викладених у матеріалах справи, фактично обґрунтовує позицію захисту необхідністю визнання ОСОБА_6 невинуватою з підстав недопустимості доказів, покладених в основу обвинувачення.
Така розбіжність у позиціях між обвинуваченою та її захисником свідчить про відсутність узгодженої лінії захисту, що дає підстави для критичної оцінки доводів сторони захисту.
Таким чином, проаналізувавши апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що незгода обвинуваченої та її захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, з метою уникнення останньою відповідальності за скоєне.
Доводи обвинуваченої про те, що причиною даної ДТП є саме недотримання потерпілою ОСОБА_10 п.12.3 ПДР, спростовуються висновком комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи №КСЕ-19/126-22/5618 від 12.09.2022 р згідно з якого з технічної точки зору причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія автомобіля «Mazda» ОСОБА_6 вимогам п.10.3 ПДР України.
При цьому в діях ОСОБА_10 не вбачається невідповідності вимог п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору, могли б перебувати в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Окрім цього, у своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 зазначила, що перед тим, як перестроїтись з лівої смуги руху у праву, вона увімкнула покажчик повороту, при цьому вона бачила автомобіль «Nissan» у попутному напрямку, проте вирішила здійснити маневр перестроювання, оскільки вважала відстань до нього достатньою для здійснення маневру.
Попри невизнання своєї вини, пояснення ОСОБА_6 фактично підтверджують порушення нею вимог Правил дорожнього руху та свідчать про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи наявність іншого учасника руху, легковажно розраховувала на успішне завершення маневру, проте не встигла його безпечно виконати, чим створила перешкоду для руху автомобілю «Nissan», порушивши п. 10.3 ПДР України.
Таким чином, пояснення ОСОБА_6 в сукупності з іншими доказами не лише не спростовують, а навпаки - підкріплюють висновок про наявність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисту про те, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_6 та наслідками для потерпілої.
Як вбачається з матеріалів провадження та оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, дослідивши докази, показання потерпілої, свідків і самої обвинуваченої, встановив і описав у вироку дії ОСОБА_6 - які саме порушення ПДР з її боку призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження.
Окрім цього, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні підстави для застосування положень 5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки подія даного кримінального правопорушення мала місце 11 травня 2022 року.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку.
Вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не виявлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
28.04.2026
(дата засвідчення копії)