15 квітня 2026 року
м. Чернівці
справа № 720/57/26
провадження № 22-ц/822/424/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Височанська Н. К., Лисака І. Н.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ДНІПРОФІНАНСГРУП», Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА»
апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Бігусяк Михайло Васильович, на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року
головуючий у суді першої інстанції суддя Ляху Г. О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2025 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі.
Просило суд замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчих листах у справі № 720/1867/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «КБ «НАДРА» суми кредитної заборгованості за кредитним договором № 788833 від 13 березня 2008 року.
Заява обґрунтовано тим, що 11 листопада 2015 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області було видано виконавчі листи № 720/1867/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» суму кредитної заборгованості за кредитним договором № 788833 від 13 березня 2008 року.
Відповідно до договорів відступлення прав вимоги від 05 серпня 2020 року укладеного між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», та від 30 вересня 2020 року укладеного між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» право вимоги за кредитним договором № 788833 від 13 березня 2008 року перейшло до заявника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року заяву ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача у виконавчому листі задоволено.
Ухвала суду мотивована тим, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можливе на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа. Така заміна учасника провадження відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що права та обов'язки ПАТ «КБ «НАДРА» за кредитним договором № 788833 від 13 березня 2008 року перейшли до кінцевого правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», у зв'язку із чим заяву останнього задовольнив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача у виконавчому листі відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував усіх істотних обставин справи.
Вказує, що висновок суду про задоволення заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача є необґрунтованим, оскільки ця заява була подана у 2025 році, тобто через значний проміжок часу після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зазначає, що новий кредитор не подавав клопотання про поновлення цього строку та не навів обґрунтованих причин його пропуску.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив матеріальне правонаступництво з процесуальним, не врахувавши, що заміна стягувача за відсутності відкритого виконавчого провадження та за умови спливу строків пред'явлення виконавчого документу до виконання позбавлена процесуальної мети.
Апелянт наголошує, що судом не було застосовано до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, згідно з якими заміна сторони після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання без вирішення питання про поновлення такого строку порушує принцип правової визначеності.
Наголошує, що за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Узагальненні доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та постановлена із повним і всебічним з'ясуванням обставин справи.
Вказує, що підставою для процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, яке у даній справі відбулося внаслідок відступлення права вимоги за кредитним договором. Зазначає, що заміна сторони її правонаступником може відбуватися на будь-якій стадії процесу - як при відкритому виконавчому провадженні, так і за його відсутності, оскільки особа набуває статусу стягувача безпосередньо з моменту видачі виконавчого документа.
Зазначає, що заміна стягувача саме у виконавчому листі допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема і до відкриття виконавчого провадження, незалежно від того, чи пред'явлений він до примусового виконання. ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» наголошує, що навіть закінчення виконавчого провадження не перешкоджає заміні стягувача у виконавчому листі.
Також наголошує, що доводи апелянта є необґрунтованими та спрямовані виключно на ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на неї судовим рішенням, яке є обов'язковим до виконання.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанцій
11 листопада 2015 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області було видано виконавчий лист у справі № 720/1867/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ НАДРА» кредитної заборгованості за кредитним договором № 788833 від 13 березня 2008 року в сумі 40 037 доларів США 56 центів, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 15 липня 2015 року становило 880 639 гривень 94 копійок.
З відповідей Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області № 41587 та № 41589 від 02 грудня 2025 року вбачається, що у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів виданих 30 листопада 2015 року Новоселицьким районним судом у справі № 720/1867/15-ц, про стягнення боргу (а. с. 36, 38).
Зокрема, у виконавчому провадженні № 52374814 щодо боржника ОСОБА_2 виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з постановою від 31 жовтня 2018 року (а. с. 37).
Аналогічно, у виконавчому провадженні № 52374626 щодо боржника ОСОБА_1 виконавчий документ було повернуто стягувачу з тієї ж правової підстави згідно з постановою від 29 листопада 2018 року (а. с. 39).
05 серпня 2020 року ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» уклали договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank, відповідного до якого ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло статусу нового кредитора у зобов'язаннях, які виникли на підставі кредитного договору № 788833 від 13 березня 2008 року та договору поруки до цього кредитного договору від 17 жовтня 2013 року (а. с. 6 - 11).
30 вересня 2020 року ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» уклали договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_blank_01, відповідного до якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло статусу нового кредитора у зобов'язаннях, які виникли на підставі вказаних вище кредитного договору та договору поруки (а. с. 11 - 17).
З витягів про результати пошуку виконавчих проваджень у Автоматизованій системі виконавчих проваджень від 16 березня 2026 року вбачається, що після повернення виконавчих документів стягувачу у виконавчих провадженнях № 52374814 та № 52374626, первісний та нові кредитори повторно виконавчі листи по справі № 720/1867/15-ц до виконання не пред'являли.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалу суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги та підстави заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а також доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перед колегією суддів у даній справі постало питання щодо можливості заміни стягувача у виконавчому листі, якщо останній був повернутий стягувачу без виконання, з цього моменту минуло більше трьох років, а заявником не порушується питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
За обставин цієї справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строки пред'явлення виконавчого документу до виконання заявником пропущені, а тому разом із питанням процесуального правонаступництва заявник повинен був звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки таке питання заявником перед судом не ставилось - то у даному випадку суд був позбавлений можливості вирішити питання про процесуальне правонаступництво останнього.
Щодо вирішення скарги по суті
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначила, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але, разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов'язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред'явлення виконавчого документа до виконання, пов'язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
У справі, що переглядається, судами встановлено, що виконавчі листи щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були повернуті первісному стягувачу (ПАТ «КБ «НАДРА») на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з постановами державних виконавців від 31 жовтня 2018 року та 29 листопада 2018 року відповідно.
З огляду на положення частини першої, п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII, трирічний строк пред'явлення цих виконавчих документів до виконання (з урахуванням переривання строку) сплив у жовтні та листопаді 2021 року відповідно. Проте, як вбачається з матеріалів справи та відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ані первісний кредитор, ані його правонаступники (ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») у межах встановленого законом трирічного строку повторно виконавчі листи до виконання не пред'являли.
Звернувшись у жовтні 2025 року до суду із вказаною заявою, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просило замінити сторону стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» з виконання рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2015 року у справі № 720/1867/15-ц на його правонаступника - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ». Разом із тим, вимогу про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання товариство не заявляло.
Оскільки станом на момент звернення до суду строк пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив, а питання про його поновлення не ставилося і, відповідно, судом не вирішувалося, заміна стягувача за таких обставин позбавлена процесуальної мети, оскільки не призведе до можливості реального виконання судового рішення.
Отже, за відсутності доказів непропущення строку пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання, неподання товариством заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанцій формально підійшов до вирішення питання про заміну сторони у виконавчому документі, не врахував завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про можливість заміни сторони у виконавчих листах у цій справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».
Зазначене у повній мірі відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 686/18944/15 (провадження № 61-3338св25) та від 05 лютого 2025 року у справі № 2-3843/11 (провадження № 61-5403св24).
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції у разі звернення з апеляційною скаргою одним з відповідачів, на яких судовим рішенням покладено солідарний обов'язок
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року N 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У порядку статті 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов'язання.
За вимогами частин першої, другої 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
При цьому, згідно із статтею 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Божники пов'язані солідарним обов'язком перед кредитором, заявлені останнім вимоги є нерозривно пов'язаними між собою.
Ухвала в частині заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відносно ОСОБА_1 як солідарних боржників зачіпає інтереси ОСОБА_2 , оскільки виконання рішення суду одним із солідарних боржників припиняє обов'язок інших боржників перед кредитором (стаття 543 ЦК України). Відтак, правомірність визначення особи стягувача, який має право приймати виконання та в подальшому пред'являти вимоги до будь-кого із солідарних боржників, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов'язків кожного з них (близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19, провадження № 61-17278св21).
Про те, якщо відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком перед позивачем, то і заявлені вимоги є нерозривно пов'язаними між собою, виснувала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).
Таким чином, ухвала Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року в частині заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відносно ОСОБА_1 стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 , а тому підстав для відмови у перегляді в апеляційному порядку ухвали суду в зазначеній частині в апеляційного суду відсутні.
Обмеження такого права суперечило б вимогам цивільного процесуального законодавства, а також гарантіям, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя, що є недопустимим.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 15 травня 2024 року у справі № 523/4415/14-ц.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції від 09 грудня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому її слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача у виконавчих листах - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія ВИСОЧАНСЬКА
Ігор ЛИСАК