Справа № 638/13019/25 Головуючий суддя І інстанції Смирнов В. А.
Провадження № 33/818/958/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
20 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - адвоката Савченка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Савченка В.А. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в у розмірі 1000 (одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 665 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 21 червня 2025 року об 19 год. 37 хв. в м. Ізюм, вул. Спортивна, 4 гр. ОСОБА_1 керував електроскутером Suzuki Let S 2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУПАП. Відмова зафіксована на бодікамеру 62.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Савченко В.А. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, матеріали справи не містять відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Разом з тим, сторона захисту вважає, що процесуальні дії провадились стосовно іншої особи. Крім того, апелянт вважає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду, оскільки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було повідомлено які саме ознаки сп'яніння було виявлено. Разом з тим, захисник вважає, що працівники поліції взагалі не мали права провадити процесуальних дій стосовно водія-військовослужбовця. Також, сторона захисту вважає, що у цій справі було порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки працівниками поліції ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП роз'яснено не було.
В судовому засіданні захисник Савченко В. А. підтримав подану апеляційну скаргу. В обгрунтування поданої апеляційної скарги надавав аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення.
Крім того, в судовому засіданні, до початку апеляційного розгляду, захисник просив суд апеляційної інстанції зупинити адміністративне провадження у цій справі у зв'язку з тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є діючим військовослужбовцем та перебуває у зоні виконання бойових дій.
Стосовно цього клопотання суд зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду.
Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 та ст. 294 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Разом з тим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана професійним захисником - адвокатом Савченком В.А., який приймав участь як у суді першої інстанції, так і здійснював професійний захист у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує зміст апеляційної скарги, який вочевидь свідчить про ретельну підготовку апелянта до апеляційного розгляду, а також про узгодженість правової позиції сторони захисту.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 належить відмовити, а апеляційний розгляд провадити в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням пояснень захисника - адвоката Савченка В.А. та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Савченка В.А. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№368883 від 21.06.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 21.062025 року об 19 год. 37 хв. в м. Ізюм, вул. Спортивна, 4 гр. ОСОБА_1 електроскутером Suzuki Let S 2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУПАП. Відмова зафіксована на бодікамеру 62.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «відмова» що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, яким ОСОБА_1 не скористався.
Відомостями довідки інспектора САП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Р. Спорник встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а також протягом року не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою.
З відомостей Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія.
З відомостей рапорту поліцейського вбачається, що 21.06.2025 під час чергування близько 19 год 37 хв за адресою м.Ізюм, вул. Спортивна 4, було зупинено скутер Сузукі Летс без реєстрації під керуванням ОСОБА_1 , який рухався без застебнутого мотошолома. Під час проведення процесуальних дій було встановлено, що водій не має посвідчення водія, а також виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а також надавати власний підпис у матеріалах справи. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, а також стосовно ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 .
Копією постанови ЕНА№5037139 від 21.06.2025 встановлено, що 21.062025 року об 19 год. 37 хв. в м. Ізюм, вул. Спортивна, 4 гр. ОСОБА_1 електроскутером Suzuki Let S б.н., , який не зареєстрований в підрозділах МВС, без застебнутого мотошолому та без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування таким транспортним засобом чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Відомостями копії паспорту ОСОБА_1 , завіреною Начальником САП Ізюмського РУП Р.О. Споником встановлено дійсні анкетні відомості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що транспортний засіб скутер рухається дорогою загального користування та був зупинений працівниками поліції за керування мопедом без мотошолома. Після зупинки, водій транспортного засобу почав тікати від працівників поліції. Спроба втечі була невдала, водія було затримано. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомив працівників поліції про те, що тікав у зв'язку з тим що не має посвідчення водія з метою уникнути за це відповідальності. Під час проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Водій від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров'я відмовився. При цьому, з відеозапису вбачається, що водій під час спілкування представився іншим ім'ям, а саме ОСОБА_4 , однак перед цим обмовився, зазначивши справжнє прізвище - ОСОБА_5 (файл 0000062_00006220250621194003_0008 00хв 25 с - 00 хв 33 с). Крім того, в ході проведення процесуальних дій особа, яка притягається до адміністративної відповідальності час від часу зазначала свої правдиві анкетні відмості, зокрема день, місяць та рік народження, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (файл 0000062_00006220250621194003_0008 01 хв 15 с - 01 хв 45 с), хоча і намагалась ввести в плутанину працівників поліції називаючи хибні відомості. При цьому, під час проведення огляду, ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції уникнути відповідальності шляхом надання неправомірної вигоди, як він зазначав «домовитись» за що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було попереджено про кримінальну відповідальність. Крім того, ОСОБА_1 також зазначав про відсутність будь-яких документів, які посвідчують його особу. На місце події прибув безпосередній командир ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, про що повідомив працівників поліції, обравши при цьому способом свого захисту повідомлення працівникам поліції хибних анкетних відомостей. Водночас, у суду апеляційної інстанції, не виникає жодного сумніву щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки на відеозаписі, доданому до протоколу, та копії паспорту ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи відображена одна і та ж особа. Більш того, відомості відеозапису в частині повідомлення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності своїх анкетних відомостей, а саме прізвища, а також числа, місяця та року народження, відображених на фрагментах відеозапису (файл 0000062_00006220250621194003_0008 00 хв 25 с - 00 хв 33 с.; 01 хв 15 с - 01 хв 45 с) - відповідають дійсності, що підтверджується відомостями копії паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , яка долучена до матеріалів цієї справи (а.с. 5).
За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом, не зареєстрованим у встановленому законом порядку та без застебнутого мотошолому, не маючи посвідчення водія, а також порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відомостях цієї справи факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими, суб'єктивними та спростовуються відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі.
З відомостей дослідженого в цій частині відеозапису (файл 0000062_00006220250621193715_0006) вбачається, що транспортний засіб - мопед рухається дорогою загального користування та після зупинки водій намагається втікти від працівників поліції. Відомостями відезапису (файл 0000062_00006220250621194003_0008) у його нерозривному взаємозв'язку із копією паспорту громадянина України, встановлено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електроскутером Suzuki Let S б.н., який не зареєстрований в підрозділах МВС.
Доводи апеляційної скарги про те, що відомості відеозапису не можуть бути оцінені у цій справі, оскільки відеозапис не є безперервним є необґрунтованими та суб'єктивними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник вважали за необхідне до них долучити.
Зокрема неспростовані відомості протоколів про адміністративне правопорушення, а також відеозапису та інших долучених до матеріалів справи доказів, у своїй сукупності свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що, з урахуванням наведеним вище обставинах, спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно виявлення ознак алкогольного сп'яніння працівниками поліції апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння належить до його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, та у долучених до нього доказах. Зазначене відповідає вимогам ст. 252 КУпАП відповідно до яких, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.
Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить врахувати, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував мопедом, а метою його поїздки була покупка у магазині пляшки пива, про що він повідомляв працівникам поліції під час проведення процесуальних дій. Тобто, водій-військовослужбовець під час події вочевидь не виконував будь-якого бойового завдання чи розпорядження, а знаходився на відпочинку.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було роз'яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, як на підставу для закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З відомостей графи 13 протоколу про адміністративне правопорушення, а також відомостей долученого до протоколу рапорту працівника поліції, у їх невід'ємному взаємозв'язку, вбачається, що ОСОБА_1 , відмовився від підпису у процесуальних документах, зокрема і у протоколі, що свідчить про те, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи відомості усіх доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
У задоволенні клопотання захисника Савченка В.А. про зупинення апеляційного провадження у справі про адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника Савченка В.А. - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков