Іменем України
24 квітня 2026 року
м. Харків
справа № 643/7189/24
провадження № 22-ц/818/1837/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Люшні А.І.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скарги ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року, постановлене суддею Харченко А.М.,
У липні 2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 49 202, 41 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.05.2015 позивач уклав шлюб із відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_5 , який проживає разом з позивачем. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2020 (справі № 643/8294/20). Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 (справа № 643/9780/21) було припинено стягнення аліментів з 21.03.2020 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 аліментів у розмірі частки заробітку щомісяця з 01.06.2021 до повноліття дитини. 21.09.2023 відповідач змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 у зв'язку з укладенням нового шлюбу. Станом на 01.06.2024 заборгованість зі сплати аліментів за вказаним рішенням становить 105 785,75 грн., аліменти жодного разу ОСОБА_6 сплачені не були. Згідно з повідомленням УПСЗН Московського району ХМР, ОСОБА_1 отримує державну допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. З урахуванням того, що постановою державного виконавця від 06.06.2024 на відповідача було накладено штраф у розмірі 52 892,88 грн., остаточний розмір його позовних вимог становить 102 095,29 грн. - 52 892,88 грн., тобто 49 202,41 грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 49 202 (сорок дев'ять тисяч двісті дві) грн. 41 коп. станом на 01.06.2024.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи, зокрема наявна необхідність у детальному дослідженні розміру заборгованості, пред'явленої до стягнення, з урахуванням того, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, 09.10.2023 року було вже постановлено рішення Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за несплату аліментів на сина, ОСОБА_5 , в період з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року в розмірі 18 403,75 грн. Тобто, фактично за один і той же самий період відбулося подвійне стягнення пені. Вказує, що доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок умисних дій (бездіяльності) Відповідача, Позивачем суду надано не було. Окрім цього, не знаходять свого обґрунтування підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.06.2021 року по 25.08.2021 року (день ухвалення рішення про стягнення аліментів), оскільки до ухвалення рішення Московського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 643/9780/21, у відповідача був відсутній законодавчий обов'язок сплачувати аліменти, оскільки ще не був визначений їх точний розмір.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що Відповідачка не надала до суду першої інстанції жодного доказу, який би свідчив про поважність несплати аліментів на утримання її дитини. Більш того, апеляційна скарга також не містить жодних аргументів, які б спростовували вину відповідачки щодо несплати аліментів. Позивач вважає за необхідне наголосити, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 року (справа № 643/9780/21) було припинено стягнення аліментів з 21.03.2020 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку щомісяця з 01.06.2021 року до повноліття дитини. Про зазначене рішення відповідачка була повідомлена, станом на 01.06.2024 року заборгованість зі сплати аліментів за вказаним рішенням становить 105 785,75 грн, аліменти жодного разу ОСОБА_4 сплачені не були, що випливає із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.06.2024 р., який було зроблено державним виконавцем (було додано до позовної заяви). Державний виконавець неодноразово повідомляв ОСОБА_4 про зазначене виконавче провадження та необхідність сплати аліментів. У контексті тверджень про відсутність вини відповідачки щодо несплати аліментів додатково повідомляє суд, що Салтівським районним судом м. Харкова розглядається кримінальна справа № 643/5156/25 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України (несплата аліментів). До апеляційної скарги додані нові письмові докази, проте відповідачка не порушує питання про їх прийняття. У даному випадку апелянт не наводить жодних переконливих доводів щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції. Фактично, відповідачка проігнорувала судовий розгляд у місцевому суді, а зараз ставить питання про розгляд справи по суті в повному обсязі, що не відповідає призначенню стадії апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2015 позивач уклав шлюб із відповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_5 , який проживає разом з позивачем.
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2020 (справі № 643/8294/20).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.08.2021 (справа № 643/9780/21) було припинено стягнення аліментів з 21.03.2020 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 аліментів у розмірі частки заробітку щомісяця з 01.06.2021 до повноліття дитини.
21.09.2023 відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » у зв'язку з укладенням нового шлюбу.
Згідно з повідомленням УПСЗН Московського району ХМР, ОСОБА_1 отримує державну допомогу сім'ям з дітьми, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.
Згідно з Розрахунком Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.06.2024, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 01.06.2024 складає 105 785,75 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком пені за період з 01.06.2021 року по 31.05.2024 за заборгованістю ОСОБА_2 по аліментах на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.06.2024, пеня складає 102 095, 29 грн.
З урахуванням того, що постановою державного виконавця від 06.06.2024 на відповідача було накладено штраф у розмірі 52 892,88 грн., остаточний розмір заборгованості становить 49 202,41 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Отже неустойка, визначена у частині першій статті 196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 при розгляді цієї справи не надала жодного доказу того, що вона вжила залежних від неї заходів щодо зобов'язання зі сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
При цьому заборгованість за кожен місяць взято з розрахунку заборгованості державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.06.2024, який на час розгляду справи не визнаний необґрунтованим.
Визначаючи розмір пені по аліментам позивач навів власний розрахунок, з яким суд першої інстанції погодився, та враховуючи постанову державного виконавця від 06.06.2024, якою на відповідача було накладено штраф у розмірі 52 892,88 грн., зазначив остаточний розмір його позовних вимог у сумі 49 202,41 грн. (102 095,29 грн. - 52 892,88 грн.) за період з червня 2021 року по 01 червня 2024 року.
При цьому, апелянтом до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою надано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09.10.2023 року, згідно якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів на сина ОСОБА_5 за період з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року в розмірі 18 403,75 грн., вказане судове рішення набрало законної сили 09.11.2023 року.
Згідно положень статті 129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
З аналізу наведених вище правових положень процесуального законодавства випливає, що законодавцем з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, встановлено певні правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому суді.
Таким чином, вищенаведеними нормами встановлений імперативний обов'язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.
Наведене свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року.
Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Колегія суддів наголошує, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі за період з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року були предметом судового розгляду у справі № 643/2524/22, в якій прийнято відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині періоду , відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Стосовно доводів представника позивача про те, що апелянт не наводить жодних переконливих доводів щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції, оскільки вона фактично проігнорувала судовий розгляд у місцевому суді, колегія суддів зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2024 року відкрито провадження у справи, вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Копія вказаної ухвали направлялась на адресу ОСОБА_2 , між тим на адресу суду повернулась із зазначенням «за закінченням терміну зберігання», отже про наявність вказаної справи відповідач повідомлена не була та не мала можливості надати свої заперечення та докази.
Отже, стягненню з ОСОБА_9 ( ОСОБА_6 ) на користь ОСОБА_1 підлягає пеня в розмірі 30798,66 грн. (49202,41 грн. -18403,75 грн.)
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись статтями 255, 367, 369, 374, 377, 379- 383, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року - скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.06.2021 року по 01.11.2021 року в розмірі 18 403,75 грн. - закрити.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів за період з 02.11.2021 по 31.05.2024 року в розмірі 30798,66 грн. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
А.І. Люшня