Іменем України
24 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/7273/25
провадження № 22-ц/4809/670/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С.М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гулим Андрієм Васильовичем, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року у складі головуючого судді Сердюк Н. В.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №2806927 від 16 жовтня 2019 року в розмірі 23 850 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 жовтня 2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 , укладено Договір про надання кредиту №2806927. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору №2806927 від 16 жовтня 2019 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті Товариства.
За умовами договору відповідачка отримала грошові кошти в сумі 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, втім взяті на себе зобов'язання з повернення коштів не виконала у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед фінансовою установою.
10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 23 850 грн, з яких : 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками.
07 липня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» прийняло належні ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 23 850 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи викладене, у зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про надання кредиту №2806927 від 16 жовтня 2019 року на загальну суму 23 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та 6 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачці грошові кошти, натомість позичальниця взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Суд зазначив про те, що розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка правом на подачу відзиву не скористалася, не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростовувала розрахунку та розміру боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача, отже не довела відсутності вини у порушенні зобов'язання, не спростувала підстав позову. На підставі наведеного, суд вважав встановленим факт порушення відповідачкою умов Договору про надання кредиту №2806927 від 16 жовтня 2019 року на загальну суму 23 850 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гулий Андрій Васильович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 рокута ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування зазначено, що позивачем не надано доказів, які могли б підтвердити факт отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора, при веденні якого вона підтвердила прийняття умов Кредитного договору №2806927 від 16 жовтня 2019 року.
Представник вказав, що позивачем також не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Зауважив, що додана до позовної заяви копія договору про споживчий кредит та інші документи не свідчать про отримання нею кредитних коштів. Відомості про нарахування та погашення за кредитним договором є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Лановий Є. М. заперечив щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Представник вказав, що порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов'язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що позичальниця свідомо погодилась з умовами договору та мала можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину.
Звернув увагу суду, що разом із позовом надано оригінал кредитного договору № 2806927, укладеного в електронній формі. Отже, перед укладенням зазначеного договору, на номер мобільного телефону позичальниці, зареєстрований у її особистому кабінеті в ІКС Товариства, було надіслано одноразовий ідентифікатор - код підтвердження PS2806927, за допомогою якого було здійснено авторизацію та підписання договору між первісним кредитором та ОСОБА_1 .
З урахуванням зазначеного, представник наголошує, що Договір про надання кредиту № 2806927 від 16 жовтня 2019 року з додатками до нього, було підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між нею та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://alexcredit.ua/ за допомогою логіну та паролю до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номеру телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було б укладено.
Поряд з цим, зазначив, що відповідачкою не доведено порушення прав при укладенні кредитного договору № 2806927 від 16 жовтня 2019 року, що є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок
Представник вказав, що лише відповідачка має можливість надати виписку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування/ підтвердження обставини зарахування/не зарахування 16 жовтня 2019 року кредиту в сумі 5 000,00 грн, що є її прямим процесуальним обов'язком (а.с.94-102).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції вважав встановленим, що 16 жовтня 2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №2806927, який останньою підписано електронним підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора PS2806927.
За умовами договору позивач надав позичальниці грошові кошти в сумі 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а вона взяла на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надано на 30 днів, дата надання - 16 жовтня 2019 року, денна процентна ставка за користування позикою становить 1,7%, яка застосовується в межах строку кредитування (а.с.51-53).
Довідкою від 03 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Елаєнс» повідомило ТОВ «Алекскредит» про те, що згідно договору укладеного між товариствами про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, 16 жовтня 2019 року успішно перераховано кошти в сумі 5 000 гривень на номер картки № НОМЕР_2 , банк картки отримувача: PRIVATBANK (а.с.69).
Згідно детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №2806927, станом на 06 червня 2025 року загальна заборгованість становить 10 000 грн (а.с.47).
10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу № АК-10/06/2025, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов'язується відступити ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с.54-60).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 23 850 грн, з яких : 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.46).
07 липня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-07072025.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, за цим договором клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с.61-67).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 23 850 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачці грошові кошти, натомість позичальниця взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. На підставі наведеного, суд вважав встановленим факт порушення відповідачкою умов Договору про надання кредиту №2806927 від 16 жовтня 2019 року на загальну суму 23 850 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 18 850 грн - сума заборгованості за відсотками.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Порядок отримання, використання електронного підпису та накладення його на документи в Україні регулюється Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Основні положення про правовий статус електронних документів та підписів також закріплені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі “логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).
Отже, за змістом норми ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» при використанні одноразового ідентифікатора в якості підпису при укладенні договору у електронній формі позивач має довести в суді, що цей підпис належить (був узгоджено отриманий відповідачем) перед підписанням договору кредиту.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, у тому числі кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов, оформлених однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначав про те, що 16 жовтня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання кредиту №2806927 в електронній формі. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем додано договір про надання кредиту №2806927 від 16 жовтня 2019 року, графік платежів до договору. Позивач зазначав про те, що договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора PS2806927.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачці та введення саме нею одноразового ідентифікатора PS2806927, за допомогою якого було підписано договір про надання кредиту. Відповідно, із цих причин не можна визнати належно підтвердженим факт укладення кредитного договору електронним способом саме за участю відповідачки.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про підтвердження факту укладення кредитного договору, які полягають у тому, що відповідачка здійснила чіткі послідовні дії щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних доводів. Зокрема, представник вказав, що порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов'язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що долучені позивачем до позовної заяви докази не підтверджують факту надсилання позичальниці оферти про укладення кредитного договору та її акцепту, а також не містять доказів того, що сторони обмінялися відповідними електронними документами та що такі документи були підписані у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на те, що позивач всупереч своєму процесуальному обов'язку, передбаченому у ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надав до суду першої інстанції належних доказів на підтвердження заявлених підстав позову: проходження багаторівневої ідентифікації, надання повної та достовірної інформації, обов'язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів констатує, що саме по собі зазначення у тексті договору особистих даних відповідачки (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону) за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі - не є належними і достатніми доказами цих обставин.
Таким чином, саме зазначення персональних даних відповідачки у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, є недостатнім для ідентифікації особи відповідачки для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів належності картки № НОМЕР_2 відповідачці та первинних документів про зарахування на рахунок цієї картки коштів.
На підтвердження надання відповідачці та зарахування на її банківську картку кредитних коштів у розмірі 5 000 грн позивачем надано суду довідку від 03 листопада 2024 року, в якій ТОВ «ФК «Елаєнс» повідомило ТОВ «Алекскредит» про те, що згідно договору укладеного між товариствами про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, 16 жовтня 2019 року успішно перераховано кошти в сумі 5 000 гривень на номер картки № НОМЕР_2 , банк картки отримувача: PRIVATBANK (а.с.69).
Проте ні з наданої позивачем довідки ТОВ «ФК «Елаєнс», ані з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов'язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідачки. Зокрема, неможливо встановити належність картки відповідачці чи зазначення нею такого номера картки під час оформлення кредитного договору.
За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі отримання відповідачкою кредитних коштів, у зв'язку з чим доводи позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.
Посилання позивача на ненадання відповідачкою належних і допустимих доказів належності/неналежності їй карткового рахунку є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування факту укладення договору, перерахування та отримання кредитних коштів покладається на позивача. Вимога до відповідачки доводити факт неотримання коштів є застосовною лише після доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів і за своїм змістом фактично означає покладення обов'язку доказування негативного факту, що суперечить засадам цивільного судочинства та принципу змагальності сторін.
З урахуванням того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт укладення кредитного договору, зарахування кредитних коштів на картку, номер якої зазначено позичальником, належність цієї картки саме відповідачці, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, із позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гулий Андрій Васильович, задовольнити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 24.04.2026.
Судді С. М. Єгорова
С. І. Мурашко
О. І. Чельник