Справа № 348/1015/26
Провадження № 11-сс/4808/203/26
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
28 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 , що діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №62024080100005711 за ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_10 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено частково, застосовано щодо ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, на строк до 16 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що оскільки кримінальне провадження стосується тяжкого військового злочину то розмір застави слідчим суддею не визначається.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 змінити та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначає, що ухвала слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, від чого підлягає скасуванню.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, характеризуючі дані підзахисного. Також вказує, що прокурор і слідчий у своєму клопотанні, просили суд, в разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати як альтернативний запобіжний захід до ОСОБА_9 , у вигляді застави, однак слідчий суддя, ухвалив рішення без визначення застави, не обґрунтувавши його.
Наголошує, що ОСОБА_9 , підозрюється у самовільному залишення військової частини або місця служби, однак обставин вчинення цього кримінального правопорушення ніхто не встановлював, зокрема наявність умислу, чому він так вчинив, адже він мав контакт на три роки, який завершувався, а його стан, зокрема моральний був виснажений. Однак, суд незважаючи на клопотання слідчого та пояснення прокурора в суді, обрав виключно саме суворий запобіжний захід.
Звертає увагу, що наведені ймовірні ризики, не ґрунтуються на доказах, а є здебільшого перебільшеними та припущеннями які ні чим не підтверджено. В постановленій ухвалі, судом не наведено жодних обґрунтованих підстав, та доказів які б давали можливість говорити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 змінити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи і внесена з порушенням кримінального процесуального законодавства.
Зазначає, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу, прокурор навів декілька ризиків, що давали б підстави вважати, що підозрюваний має намір перешкоджати встановленню істини по справі, вчинити інший злочин, але при цьому просив обрати найсуворіший запобіжний захід - тримання під вартою, але з визначенням розміру застави, тобто сторона обвинувачення при зверненні з клопотанням передбачала , що при застосуванні запобіжного заходу - триманні під вартою з визначенням альтернативного заходу - визначенні розміру застави, та можливому її внесені, цей запобіжний захід буде достатній для запобігання існуючим ризикам.
Наголошує, що підозрюваний раніше не судимий, ніколи до відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, хворіє на тяжке захворювання, що свідчить про наявність міцних та стійких соціальних зв'язків. Підозрюваний, ніяким чином не може впливати на свідків, тому як вони є військовослужбовцями та самі, зі зброєю, відстоюють незалежність держави.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_9 просили задовольнити апеляційні скарги;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Повідомив, що 23 квітня 2026 року підозрюваному ще повідомлено підозру за ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №62024080100005711 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Злочин передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , а саме злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військового кримінального правопорушення), який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 18 квітня 2026 року (а.п. 1-6), повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з додатками (а.п. 9-79), повідомленням про підозру від 17 квітня 2026 року (а.п. 80-90), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 квітня 2026 року (а.п. 97-100), протоколу допиту підозрюваного від 17 квітня 2026 року (а.п. 101-103), протоколу допиту підозрюваного від 17 квітня 2026 року (а.п. 104-106) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_9 .
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вказаний ризик існує, оскільки покарання за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_9 , передбачає можливе позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, а також це можна підтвердити небажанням проходити військову службу, оскільки останнім було здійснено самовільне залишення військової частини декілька разів поспіль, що свідчить про можливість підозрюваного, здійснити спроби уникнути покарання, шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення,у якому підозрюється ОСОБА_9 .
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні трьох епізодів поспіль тяжкого військового злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 , що діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №62024080100005711 за ч. 5 ст. 407 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5