Справа № 345/6413/25
Провадження № 22-ц/4808/684/26
Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.
Суддя-доповідач Томин
27 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Мальцевої Є.Є., Пнівчук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Гапоненка Р.В. в м. Калуші, у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
У листопаді2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. За результатами електронного аукціону від 07.11.2024 переможцем став ФОП ОСОБА_1 , з яким 14.11.2024 укладено акт про придбання майна боржника. Згідно з Додатком № 1 до цього Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором відповідача.
Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з серпня 2019 по квітень 2021 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 1 228,92 грн.
Оскільки відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних втрат, розмір яких склав 121,61 грн, та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 35,95 грн.
Відповідач добровільно вказану заборгованість не погашає, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 1 386,48 грн, яка складається із: 1 228,92 - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 121,61 грн, 3% річних у розмірі 35,95 грн, а також судові витрати у розмірі 7 968,96 грн (968,96 грн - судовий збір, 7 000,00 грн. на професійну правничу допомогу).
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 09.12.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено. Залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як співвідповідачів до участі у справі.
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 386,48 грн, яка складається із 1 228,92 грн - боргу за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2019 року по квітень 2021 року, 121,61 грн - інфляційні втрати, 35,95 грн - 3% річних. Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 242,24 грн з кожного сплаченого судового збору.
23 січня 2026 року представник позивача - ОСОБА_2 звернулася до суду зі заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 277,30 грн.
Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року заяву представника позивача - ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 375,00 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вважає додаткове рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 277,30 грн, на підтвердження яких надано належні й допустимі докази.
Згідно з Договором про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, який був укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , адвокатським бюро була надана правова допомога, яка відображена в Акті № 280 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025.
Виходячи з умов договору про надання професійної правничої допомоги, надані адвокатські послуги спрямовані виключно на забезпечення ефективного вирішення спору ФОП ОСОБА_1 та відповідача. Жодна з наданих послуг не виходила за межі предмета судового розгляду, а всі дії адвоката мали безпосередню мету - захист прав та законних інтересів позивача в межах розгляду цієї справи. Враховуючи реальність адвокатських витрат, розумність їх розміру, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи, розмір заявлений ФОП ОСОБА_1 є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Однак матеріали справи не містять клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Таким чином, суд першої інстанції зменшив судові витрати з власної ініціативи, що суперечить вимогам закону.
Просить змінити додаткове рішення Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 277,30 грн, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно вимог частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову в цій справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевказане, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Додаткове рішення Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року зазначеним вимогам відповідає.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно вимог ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23), від 12 серпня 2025 року у справі № 639/419/24 (провадження № 61-4135св25), від 20 серпня 2025 року у справі № 758/2247/24 та інших вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 277,30 грн представник позивача надала суду копії: Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 1 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Додатку № 2 від 14.07.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025; Акту № 280 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, в якому деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за № 3976, довіреності від 02.09.2025 на представлення інтересів ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 .
В розділі 8 Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 визначено вартість та порядок розрахунків та зазначено, що сума гонорару за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається Додатком № 2 до Договору.
Пунктом 8.4 Договору передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та разом з наданим адвокатським бюро розрахунком є підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).
Згідно з Додатком № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 година праці адвоката складатиме 2000 грн.
Згідно з Актом № 280 від 23.01.2026 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 адвокатським бюро надано, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуг (тривалістю 0,25 год, вартістю 500 грн), підготовка та складання позовної заяви (тривалістю 1,25 год, вартістю 2 500 грн); винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову відповідно до Додатку № 2 до Договору (277,30 грн); підготовка та складання клопотання про витребування доказів, що подається одночасно з позовною заявою, та клопотання про залучення співвідповідачів (тривалістю 1 год, вартістю 2 000 грн).
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України (обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору), правомірно виснував про наявність підстав для зменшення заявленого розміру таких витрат.
Зокрема, суд обґрунтовано зменшив суму витрат до 1 500 грн, з огляду на те, що заявлені витрати у розмірі 5 277,30 грн є завищеними і неспівмірними із предметом даного позову (стягнення заборгованості в розмірі 1 386,48 грн).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті № 280 від 23.01.2026 окремо вказано аналіз документів щодо правовідносин сторін тривалістю 0,25 год. вартістю 500 грн та підготовку позовної заяви тривалістю 1,25 год. вартістю 2 500 грн. Хоча підготовка позову за своєю суттю охоплює аналіз поданих документів. Як і охоплює підготовку та складання клопотання про витребування доказів, що подається одночасно з позовною заявою.
А оплата «гонорару успіху» адвоката не є обов'язковою для суду для стягнення таких витрат.
Також суд зазначає, що адвокат Біжко Ю.О. здійснює представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 у значній кількості однотипних справ щодо стягнення заборгованості. І з урахуванням обсягу доказів, наявності однотипних справ, по яких надавалася позивачу правова допомога та сталої судової практики, підготовка та складання позовної заяви не потребувало від професійних адвокатів значних зусиль та витрат часу.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у цій справі є завищеною, а отже стягненню підлягають витрати на правову професійну допомогу у розмірі 1 500,00 грн порівну з кожного відповідача по 375,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у суду першої інстанції підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, з огляду на неподання відповідачкою відповідної заяви, то такі є безпідставними. Наявність у матеріалах справи доказів не є безумовною підставою для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки такі мають бути доведені, документально підтверджені та відповідати критеріям розумності й реальності з урахуванням обставин справи, що дає право суду оцінити їх та за необхідності зменшити.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни додаткового рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.
Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: Є.Є. Мальцева
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.