Провадження № 33/803/1283/26 Справа № 208/203/26 Суддя у 1-й інстанції - Токарєв А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
21 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Кам'янського від 24 березня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у сумі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2025 року о 13:00 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Хюндай Елантра д.н.з. НОМЕР_1 по пр. Свободи в м. Кам'янське, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, не дотримався безпечної дистанції в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем який знаходився попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що постанова суду є незаконною та такою що винесена з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що судовий розгляд було проведено формально, суд не взяв до уваги доводи сторони захисту з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в протоколі не зазначено з яким автомобілем та під чиїм керування відбулось зіткнення транспортних засобів.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що автомобіль «Хюндай Санта Фе» д.н.з. НОМЕР_2 був припаркований напроти будівлі супермаркету «Dmart» в порушення вимог п. 10.9 ПДР, та не переконавшись у безпечності почав здійснювати маневр. При цьому вказав, що постановою суду ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 вказав, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що в схемі ДТП відсутні дані про його швидкість, не наведено даних про гальмівний шлях.
Також, апелянт зазначив, що відповідно до схеми місця ДТП обидва автомобіля знаходяться у правій смузі дороги, що не відповідає дійсності. З фото вбачається, що значна частина автомобіля Хюндай Санта Фе, знаходячись у лівій смузі дороги, перешкоджав нормальному руху.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з'явився, про місце, дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, його неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, про що не заперечував особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, просив розглядати справу за його відсутності.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу положень ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався в повній мірі, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи.
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху, сталася дана дорожньо-транспортна пригода, яка призвела до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Суд, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 послався на відомості, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №554849 від 30.12.2025 року;
- схемі ДТП;
- фототаблиці до протоколу;
- письмових пояснень ОСОБА_2 ;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 .
Суд, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, п. 13.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Водночас апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду в повному обсязі, з огляду на таке.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги щодо складання та змісту протоколу про адміністративне правопорушення, що є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, визначає стаття 256 КУпАП.
Згідно з положеннями цієї статті у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, відповідно до положень статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Зазначене дає підстави вважати, що діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах “адміністративного обвинувачення», яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами, не може бути беззаперечним, тобто достатнім, доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, а також достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Відповідно до протоколу та постанови суду першої інстанції, 30 грудня 2025 року о 13:00 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Хюндай Елантра д.н.з. НОМЕР_1 по пр. Свободи в м. Кам'янське, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем який знаходився попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Отже, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху.
При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення не містяться дані про іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, зокрема не зазначено його анкетні дані, не визначено транспортний засіб, з яким відбулося зіткнення, а також відсутні відомості щодо належності такого транспортного засобу та особи, яка ним керувала на момент події.
Крім того, у протоколі не конкретизовано, які саме транспортні засоби отримали механічні пошкодження, їх характер та обсяг, що має істотне значення для встановлення обставин правопорушення та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та наслідками у вигляді матеріальної шкоди.
Такі недоліки протоколу є істотними, оскільки вони унеможливлюють повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, а також позбавляють особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості належним чином реалізувати своє право на захист, зокрема розуміти суть інкримінованого правопорушення та заперечувати проти нього.
Крім того, схема місця дорожньо-транспортної пригоди не містить належної конкретизації пошкоджень транспортних засобів, оскільки в ній зазначено лише узагальнене формулювання «пошкодження лівої частини транспортного засобу та правої частини транспортного засобу відповідно», без визначення їх характеру, обсягу та точної локалізації.
За відсутності таких відомостей схема ДТП не дає можливості достовірно встановити механізм зіткнення транспортних засобів, напрямок їх руху, взаємне розташування у момент контакту, а також перевірити відповідність викладених у протоколі обставин фактичним даним.
Вказані недоліки свідчать про неналежність та недостатність цього доказу, що унеможливлює його використання як обґрунтованої підстави для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не відповідає інкримінованому ОСОБА_1 порушенню пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки не містить належної конкретизації фактичних обставин події, необхідних для встановлення складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин відсутність у протоколі відомостей про іншого учасника ДТП, невизначеність транспортного засобу, з яким відбулося зіткнення, а також неконкретизованість характеру та обсягу пошкоджень унеможливлюють встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками, що настали, яка є обов'язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що надані у справі докази є неналежними та недостатніми для підтвердження вини особи, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є передчасними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні обставин справи.
У матеріалах справи наявна постанова суду першої інстанції, якою іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 - притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що зазначена постанова не має наперед встановленої доказової сили у даній справі та не звільняє суд від обов'язку самостійно, на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями кожного з її учасників і наслідками, що настали.
Більш того, сам факт притягнення до адміністративної відповідальності іншого учасника цієї ж дорожньо-транспортної пригоди свідчить про відсутність однозначності у встановленні механізму події та ролі кожного з її учасників, що, у свою чергу, зумовлює необхідність особливо ретельного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наявних у ній доказів. За таких умов покладення в основу висновку про винуватість особи неповних або суперечливих доказів є неприпустимим.
За таких обставин встановлення вини конкретної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є можливим лише за умови чіткого визначення, яке саме порушення Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням шкідливих наслідків.
Пункт 12.1 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен керувати транспортним засобом з урахуванням дорожньої обстановки, особливостей транспортного засобу та стану покриття, обираючи безпечну швидкість, яка дає змогу постійно контролювати його рух.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що обрана ОСОБА_1 швидкість руху не відповідала дорожній обстановці або не забезпечувала можливість контролю за рухом транспортного засобу.
Пункт 13.1 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки повинен дотримувати безпечної дистанції до транспортного засобу, який рухається попереду, з метою уникнення зіткнення.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних об'єктивних даних, які б давали можливість встановити недотримання ОСОБА_1 безпечної дистанції, зокрема відсутні відомості про швидкість руху транспортних засобів, фактичну дистанцію між ними, інтенсивність руху, дорожню обстановку, а також дані щодо гальмівного шляху чи моменту виникнення небезпеки для руху.
За відсутності таких відомостей неможливо встановити, чи мав водій технічну можливість уникнути зіткнення шляхом дотримання іншої дистанції, а також чи перебувають його дії у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній рухався по крайній правій смузі руху головної дороги зі швидкістю орієнтовно 10-20 км/год, тобто з урахуванням дорожньої обстановки та з дотриманням вимог безпеки дорожнього руху.
Водночас дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптового початку руху іншого транспортного засобу «Хюндай Санта Фе» д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у припаркованому стані під керуванням ОСОБА_2 та почав здійснювати рух заднім ходом, перетинаючи смугу руху ОСОБА_1 , що об'єктивно створило перешкоду для його руху.
За таких обставин небезпечна ситуація виникла раптово та була обумовлена діями іншого учасника дорожнього руху, а не діями ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній був обмежений у можливості своєчасно відреагувати та уникнути зіткнення, навіть за умови дотримання безпечної швидкості та дистанції.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому обов'язок доказування наявності складу адміністративного правопорушення покладається на орган (посадову особу), який склав протокол.
Сам по собі факт зіткнення транспортних засобів не є безумовним доказом недотримання водієм безпечної дистанції.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху є необґрунтованим та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Однак, з огляду на істотні недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, відсутність у ньому необхідної конкретизації обставин події, а також неналежність і недостатність інших доказів, що містяться у матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість достовірного встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди та ролі кожного з її учасників у її спричиненні, що породжує обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини особи.
За таких умов висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин : відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, не перевірив належним чином доводи сторони захисту, не встановив наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про його винуватість.
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Кам'янського від 24 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко