Справа № 715/4325/25
Провадження № 2/715/129/26
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2026 року с. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 липня 2024 року о 22 год. 00 хв в с.Годилів по вул.Центральній, 37, Чернівецького району Чернівецької області, громадянин ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку та самовільно допустили виїзд на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai та Mercedes- Benz , власником якого являється він, чим порушили вимоги п.12.1 ПДР України, та вимоги ст.124 КУпАП. Даний факт підтверджується постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області районного суду Чернівецької області області від 13 лютого 2025 року по справі № 723/528/25, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 . Зазначає, що згідно висновку про визначення матеріального збитку завданого власнику мого автомобіля вартість відновлювального ремонту становить 384825,48 гривень. Враховуючи, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди членам його сім'ї спричинені тілесні ушкодження на лікування ним потрачено кошти в сумі 25000 гривень. 28.05.2025 року страховою компанією йому здійснено страхову виплату по ДТП в сумі 160000,00 грн. У зв'язку з частковим погашенням його матеріальних збитків, сума загального відшкодування матеріальних збитків складає 249825,48 гривень виходячи з розрахунку: 384825,48 + 25000,00 - 160000.
Зазначає, що ОСОБА_2 , як користувач джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати йому витрати, які він мусить зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт. Розв'язати цю дорожньо-транспортну пригоду мирним шляхом на підставі взаємної згоди в оцінці обставин пригоди не вдалося, тобто відповідач від сплатив вартості матеріальних збитків, спричинених його автомобілю відмовився.
Вказує, що дорожньо - транспортна пригода спричинила виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім нього і члени його родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у його родині. Розмір заподіяної йому моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести йому і його родині, та витрати, пов'язані з відновленням його психічного стану. Розмір душевних страждань він оцінюю в 150 000 грн., ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести йому зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою. На підставі викладеного, просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 249825, 48 грн, а також моральної шкоди в розмірі в розмірі 150000 грн, а також судовий збір.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить суд справу розглядати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.02.2025 року постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 , 06 липня 2024 року о 22 год. 00 хв. в с. Годилів по вул. Центральна, 37 Чернівецького району Чернівецької області, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes - Benz», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та самовільно допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Hyundai» номерний знак НОМЕР_2 та марки «Mercedes - Benz», номерний знак НОМЕР_3 , травмованих немає, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
За змістом ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.
Виходячи з формулювання ст.11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в ст.3 ЦК України.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.
З огляду на вказане, закон визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізує право на отримання відшкодування завданої йому шкоди під час експлуатації наземного транспортного засобу, не виконує покладені на нього законом обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки.
Загальний порядок відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначена ст.1166 ЦК України.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч.1 ст.1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон №1961-IV. Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно із ст.3 Закону №1961-IV (чинного на час виникнення страхового випадку) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст.5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV).
Відповідно вимог ст.41 Закону №1961-IVМТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Крім цього слід заначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-ІУ не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Таким чином, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст.1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Як було заначено вище, вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів). При цьому вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості (п. 8.3 Методики).
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 249825, 48 грн., виходячи з наступного розрахунку: 384825, 48 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля) + 25 000 грн. (кошти витрачені на лікування членами його сім'ї тілесних ушкоджень спричинених ДТП) - 160 000 грн. (виплата страховою компанією страхового відшкодування.
Разом з тим, згідно висновку експерта ЧНДЕКЦ від 10.09.2024 № СЕ-19/126-24/8428-АВ, ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С220», номер кузова НОМЕР_4 , 2011 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_5 , станом на 06.07.2024 становить 366503,62 грн. Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автомобіля - 384825, 48 грн., вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ, тобто вартість матеріального збитку, завданого власника автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С220», номер кузова НОМЕР_4 , 2011 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_5 , внаслідок ДТП станом на 06.07.2024 року, становить 366503,62 грн.
Звертаючись до суду з позовом позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався саме на вказаний висновок експерта.
Як вбачається із довідки АТ «ПриватБанк» від 23.03.2026 року, ОСОБА_1 28.05.2025 року отримав страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача різницю між вартістю завданого матеріального збитку та виплаченою сумою страхового відшкодування, а саме 206 503,62 грн. (366 503,62 - 160 000,00).
На підтвердження витрат на лікування тілесних ушкоджень спричинених ДТП у розмірі 25 000, 00 грн., позивачем не надано жодного доказу тобто вона не підтверджена, а тому суд не вбачає підстав для стягнення вказаних витрат.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.
Так, позивач зазначає, що внаслідок ДТП він зазнав душевних та емоційних страждань, зокрема порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я. Разом з тим, достатніх доказів на підтвердження викладеного не надав.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно із вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
Варто також вказати і про те, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, про що вказано у постанові Верховного Суду України № 6- 28008св10 від 13.07.2011 року.
Дійсно, судом може бути констатовано, що сам факт порушення цивільних прав, в даному випадку завдання шкоди, яку позивач тривалий час не спроможний компенсувати у повному обсязі, сам по собі завдає певних моральних страждань. Однак оцінити їх, виразивши у грошовому еквіваленті є неможливим. За таких умов, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд доходить висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у розмірі 10 000 гривень буде справедливою сатисфакцією сторони, яка зазнала шкоди, яка, як наслідок, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із погіршенням психологічного стану позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3998, 25 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282,289, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 206 503 (двісті шість тисяч п'ятсот три) гривні 62 копійок, моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, судові витрати у розмірі 3998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 25 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.