Справа № 742/564/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/300/26
Категорія - ч.1 ст. 286 КК України. Доповідач ОСОБА_2
27 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_8
його захисника - адвоката ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
його представника - адвоката ОСОБА_11
прокурора ОСОБА_12
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференцій і обвинуваченим та захисником, з потерпілим та його представником з використанням їх власних технічних засобів, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42024272210000052 від 17 серпня 2024 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року,
щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, інваліда другої групи, одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_8 був залишений без розгляду.
Автомобіль марки «ВАЗ» 217230 д.н.з. НОМЕР_1 , який був залишений на зберіганні ОСОБА_8 , повернутий власнику.
Електровелосипед марки «Партнер», номер рами НОМЕР_2 , який зберігається на території Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, повернутий власнику ОСОБА_10 .
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на суму 17 509,80 грн. віднесені на рахунок держави.
ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 26 травня 2024 року, близько 20 год., керуючи автомобілем марки ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Київська у м. Прилуки в напрямку перехрестя вулиць Київська - Вокзальна, неподалік буд. 174, розташованого по вул. Київська у м. Прилуки, здійснюючи маневр повороту праворуч, у бік автостоянки, розміщеної біля вищевказаного будинку, діючи необережно, проявив неуважність, кримінальну протиправну недбалість не передбачив настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, неправильно оцінив дорожню обстановку, як склалась, тим самим створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, не переконався в безпечності виконуваного маневру повороту, у результаті чого на проїзній частині вул. Київська відбулось зіткнення між автомобілем марки ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 та електровелосипедом марки «Партнер» номер рами 324822305010153 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався проїзною частиною вул. Київська в напрямку перехрестя вулиць Київська - Вокзальна.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій електровелосипеда марки «Партнер» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; закритого уламкового перелому лівої клубової, закритого перелому лівої лобкової кісток зі зміщенням уламків, закритого лінійного перелому тіла лівої сідничної кістки, закритого перелому гілки лівої сідничної кістки, закритого уламкового перелому вертлюжної впадини зліва, що ускладнилось іфлеботромбозом малогомілкової вени лівої нижньої кінцівки: садна лівого стегна, передпліччя, волосистої частини голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 322 від 12.12.2024 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий що спричинив тривалий розлад здоров?я більше 21 дня.
У даній дорожній обстановці ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Порушення водієм ОСОБА_8 п.10.1 та п.10.4 Правил дорожнього руху, перебуває в прямому причинному зв"язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції, оцінивши досліджені у провадженні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, не прийняв до уваги відомості, отримані в результаті слідчого експерименту від 25. 11.2024, проведеного за участі потерпілого ОСОБА_10 , а також висновки судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-24/15907-ІТ, як докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , при тому, що жодним учасником кримінального провадження не заявлялось клопотання про призначення повторної чи додаткової експертиз чи допит експерта та прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не було доведено в судовому засіданні, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить допитати обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_14 , дослідити докази у кримінальному провадженні, характеризуючі дані на обвинуваченого ОСОБА_8 та за результатами апеляційного перегляду вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону, який підлягав застосуванню та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалити обвинувальний вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 тисяч гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Процесуальні витрати за проведення судових експертиз, що складають 17 509 грн. 80 коп. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 . Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задовольнити повністю. Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Ухвалюючи виправдовувальний вирок, суд вказав, що не приймає до уваги показання потерпілого, так як останній під час слідчого експерименту надавав неправдиві відомості. Проте, на думку прокурора, саме суд невірно виклав пояснення ОСОБА_10 , який під час судового розгляду, в ході досудового розслідування та під час слідчого експерименту вказував, що їхав за автомобілем ВАЗ по заду, який рухався ближче до лівої сторони смуги свого руху, і відстань його електровелосипеда до автомобіля була 6 метрів, а інтервал 1, 5 метри був не до припаркованих на стоянці автомобілів, а до автомобіля ВАЗ з яким відбулося зіткнення. При цьому, потерпілий постійно вказував, що його рух був ближче до правої сторони смуги руху, тобто до припаркованих на автостоянці автомобілів. При цьому, ОСОБА_10 вказував, що рухаючись ближче до лівого краю смуги руху, водій автомобіля ВАЗ різко розпочав маневр управо на паркувальний майданчик, чим перегородив йому рух, при цьому, покажчик повороту увімкнений не був.
Вважає, що судом також невірно оцінені показання потерпілого ОСОБА_10 щодо його руху по відношенню до сторони проїзної частини та вчинення об'їзду автомобіля ВАЗ з метою уникнення зіткнення.
Під час слідчого експерименту та в судовому засіданні ОСОБА_10 вказував, що рухався ближче до правої сторони своєї смуги руху з інтервалом близько 1, 2 метри від уявної лінії початку автостоянки. Автомобіль ВАЗ до виконання маневру праворуч на автостоянку, рухався ближче до лівої сторони своєї смуги руху. Тобто, з цього слідує, що ОСОБА_10 їхав не прямолінійно на відстані 6 метрів від автомобіля ВАЗ, а по діагоналі (в шахматному порядку). Як під час слідчого експерименту, так і під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_10 вказував, що намагався уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування, а не об'їзду автомобіля ВАЗ, як констатує суд у мотивувальній частині вироку.
Вважає, що суд невірно оцінив схему ДТП, не взявши до уваги місце розташування транспортних засобів та заміри, які проводилися слідчим під час огляду місця події. Зокрема, суд не звернув уваги на заміри, які були виконані слідчим від передніх та задніх коліс автомобіля ВАЗ, а саме на схемі визначено, що відстань від передніх коліс до бордюру паркувального майданчику становить 4, 6 метри, від задніх - 6, 2 метри, а розмір стоянки автомобілів від уявної лінії до бордюру паркувального майданчику становить 4, 45 метри. Отже, зіткнення відбулося не на автостоянці, а на проїзній частині дороги.
Під час слідчого експерименту із самим ОСОБА_8 було встановлено, що зіткнення відбулося на відстані 0,25 метра до уявної лінії паркувального майданчика, що підтверджується і фототаблицею до протоколу огляду місця події від 26 травня 2024 року, де чітко видно, що автомобіль ВАЗ після зіткнення не перетнув уявну лінію автостоянки і перебуває на проїзній частині дороги, під кутом близько 35° відносно напрямку автодороги.
Отже, автомобіль ВАЗ, повертаючи на автостоянку, аж ніяк не міг рухатися до правого краю проїзної частини так як заднє праве колесо після дорожньо-транспортної пригоди та зупинки зафіксоване на відстані 6,2 метри від бордюру автостоянки, а ліве заднє - ще далі, тому показання потерпілого про рух автомобіля ВАЗ ближче до лівої смуги свого руху є достовірними.
Прокурор також вважає, що суд надав неправильну оцінку і висновку судового експерта № СЕ-19/125-24/11668-ІТ від 05.11.2024 в частині визначення місця розташування транспортних засобів у момент зіткнення, у якому експерт зазначив, що в момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю велосипеда по відношенню до повздовжньої осі кузова автомобіля ВАЗ на опорну поверхню становить 35 -+%, в горизонтальній площині, що розкритий у напрямку ліворуч від повздовжньої осі кузова автомобіля ВАЗ на опорну поверхню. Тобто, автомобіль ВАЗ не міг рухатися ближче до правої сторони дороги і електровелосипедист також не міг рухатися за ним в одній лінії, так як кут зіткнення був би набагато меншим. Крім того, кут вивороту коліс у автомобіля ВАЗ становить 30-+%.
Даний висновок експерта повністю узгоджується з протоколом огляду місця події від 26 травня 2024 року зі схемою та фототаблицею до нього, протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим та його показаннями, а також висновком судового експерта № СЕ-19/125-24/15907-ІТ.
Вказує на неправильне застосування судом положення правових норм, а саме Правил дорожнього руху. Так, суд взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який вказував, що рухався правовою стороною автомобіля ВАЗ на відстані 2 метрів від правої сторони уявної лінії автостоянки, а потерпілий ОСОБА_10 на відстані 5,9 метрів. Також, суд констатував, що електровелосипед під керуванням ОСОБА_10 у момент виникнення небезпеки, застосував екстрене гальмування і змістився юзом у праву сторону.
Таке твердження суду, на думку апелянта, повністю суперечить протоколу огляду місця події, показанням потерпілого ОСОБА_10 , який вказував, що після зіткнення місце розташування електровелосипед було не паралельно напрямку руху автомобіля ВАЗ після ДТП, а на 3, 6 метра далі напрямку свого руху із деяким незначним зміщенням в бік автостоянки. З показань потерпілого та обвинуваченого убачається, що після зіткнення з автомобілем потерпілий від удару відлетів через капот автомобіля, що вказує на те, що рух велосипедиста був прямолінійним.
Помилковим, на думку апелянта, є твердження суду і про те, що потерпілий ОСОБА_10 недотримався безпечної дистанції до автомобіля ВАЗ, тобто порушив вимоги п. 13.1ПДР, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, адже у даному випадку у водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 не було ні раптового гальмування, ні раптової зупинки, а лише раптова зміна напрямку свого руху, що є грубим порушенням п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, тому судовий експерт і не зазначає у своєму висновку про безпечну дистанцію.
Також суд не виконав вимоги п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», на які сам і посилається, та безпідставно встановив, що причиною ДТП та наслідками, які настали, є недотримання правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_10 . При тому, що рішення суду не містить висновків про те, хто з водіїв допустив порушення ПДР першим і чи мали можливість водії транспортних засобів уникнути зіткнення, хто з водіїв створив аварійну ситуацію.
Не маючи спеціальних автотехнічних знань, суд також дійшов помилкового висновку про причини виникнення ДТП та наслідків, які настали, зробив самостійні розрахунки, які безпідставно визнав правильними, а розрахунки, зазначені у протоколі огляду місця події від 26 травня 2024 року, у протоколі слідчого експерименту та у висновку судового експерта від 23.12.2024 вважав такими, що не є доказами вини ОСОБА_8 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Дійсно, жодним учасником кримінального провадження не ініціювався виклик експерта для допиту та не ставилось питання про призначення додаткової чи повторної експертизи, адже під час судового розгляду у сторони обвинувачення не виникало жодного сумніву у необґрунтованості висновку судового експерта та його правильності, в той час як стороною захисту також не вказувалось на необгрунтованість висновку експерта, а лише зазначалось про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 26 травня 2024 року.
Якщо показання потерпілого ОСОБА_10 суперечили б іншим матеріалам кримінального провадження і вони проведені за технічно не спроможними даними, як вказує головуючий, судовий експерт, який досліджував матеріали кримінального провадження і встановлював причинний зв'язок з ДТП, про це б зазначив і не проводив дослідження з технічно неспроможними даними.
При розгляді справ суди не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим. Коли в цій стадії з'ясується, що за обставинами справи проведення експертизи є необхідним, суд має викликати в судове засідання експерта для проведення додаткової або повторної експертизи чи для роз'яснення окремих положень висновку.
Якщо суд помилково вважав, що висновок експерта не є доказом, а його розрахунки проведені по технічно неспроможним даним, то він не мав права проводити свої розрахунки, так як не володіє спеціальними знаннями у інженерно-технічній галузі, а мав призначити експертизу.
Безпідставно, на думку апелянта, суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 , який самого зіткнення не бачив, а бачив як на автостоянці стояли припарковані автомобілі та буси, які частково перебували на проїзній частині дороги. Однак, такі показання нічим не підтверджені, оскільки під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 та його захисника, останні не вказували про наявність на автостоянці автомобілів, габарити яких заважали водію автомобіля ВАЗ під час руху.
З приводу вказівки на те, що свідок ОСОБА_14 бачив увімкнений правий покажчик повороту на автомобілі ВАЗ після ДТП, то таке твердження суду є помилковим, адже свідок вказував, що бачив лише праву сторону автомобіля і чи це був увімкнений правий покажчик повороту чи увімкнені аварійні покажчики повідомити не зміг, оскільки ліву сторону автомобіля не бачив.
Судом докази були проаналізовані частково та вибірково, які не дають однозначної відповіді про те, дії кого із водіїв призвели до настання ДТП. При цьому, поза увагою суду залишені ті докази, які беззаперечно вказують, що у причинному зв'язку з виникненням ДТП (умова, причина та наслідки що настали) є невиконання Правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 .
Приймаючи рішення, суд у порушення ст. 94 КПК України однобічно оцінив показання обвинуваченого, свідка, потерпілого та вибірково надав оцінку доказам, які начебто спростовували винуватість ОСОБА_8 . Допущені судом порушення прокурор вважає істотними, такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вирок підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати та ухвалити обвинувальний вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 39 110,93 грн. матеріальної шкоди та 500 000 гривень матеріальної шкоди, завданих в результаті вчиненого кримінального правопорушення.
Оскільки доводи апеляційної скарги представника потерпілого у частині обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та спростування висновків суду першої інстанції є повністю ідентичними доводам апеляційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів не вбачає необхідності у їх повторному викладі.
На обґрунтування розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_10 , апелянтка вказує на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження, з приводу яких проходив лікування, відповідно поніс значні матеріальні витрати, в тому числі й транспортні витрати на те, щоб дістатися лікувальних закладів, оскільки не міг вільно пересуватися. Сума матеріальних витрат підтверджується квитанціями, які були долучені до цивільного позову, на суму 39 110,93 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Окрім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого потерпілому також було завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями. Зокрема, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 , потерпілому було завдану моральну шкоду,яка полягає у тому,що ОСОБА_10 чотири роки проходив військову службу, з яких вісім місяців перебував «на нулі», після звільнення з військової служби за сімейними обставинами він планував з родиною поїхати на відпочинок, однак своїми неправомірними діями обвинувачений прикув потерпілого до ліжка в лікарні на увесь літньо-осінній період.
Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений прийшов і лікарню до потерпілого та почав його знімати на відео, за наслідком чого долучив відео до матеріалів кримінального провадження, чим проявив свою неповагу до особи, якій завдав шкоди здоров'ю.
Звертає увагу, що ОСОБА_10 був звільнений з військової служби через необхідність здійснювати догляд за своїм батьком, який є інвалідом 2 групи, однак, у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю він був вимушений наймати працівника для надання соціальної послуги батьку.
У той же час, втрата працездатності потерпілого унаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинила систематичні побутові сварки, оскільки єдиним матеріальним джерелом доходу сім'ї на період лікування була заробітна плата дружини, а отримані ним ушкодження обмежували ОСОБА_10 у виконанні більшості побутових обов'язків.
За таких обставин, потерпілий оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого, потерпілого та його представника, які підтримали доводи апеляційних скарг про ухвалення обвинувального вироку та про стягнення матеріальної та моральної шкоди,обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти аргументів прокурора та представника потерпілого, допитавши обвинуваченого і потерпілого, про обставини зіткнення велосипеда з автомобілем, повторно дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого задовольнити частково.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Проте, таких засад судом першої інстанції дотримано не було.
Вказуючи у вироку, що сторони у кримінальному провадженні не наполягали на виклику експерта для надання роз'яснень щодо проведених досліджень, суд першої інстанції фактично підтвердив той факт, що ті експертизи, які були проведені органом досудового розслідування були недостатніми та не об'єктивними та фактично позбавляли суд можливості прийти до однозначного та беззаперечного висновку про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
Допитавши учасників кримінального провадження, повторно дослідивши матеріали кримінального провадження та зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновку суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки такий висновок ґрунтується на недостатньо встановлених відомостях та експертних дослідженнях, в основу яких покладені неповні вихідні відомості.
Аналіз змісту показань обвинуваченого ОСОБА_8 дає підстави стверджувати, що під час слідчого експерименту, слідчим не були дотримані правила проведення такої слідчої дії, не враховані пояснення водія щодо відстаней та інтервалів, не прийнято до уваги його показання про перебування на паркувальному майданчику габаритного транспортного засобу (мікроавтобусу). При тому, що завданням слідчого експерименту є дослідження саме тих обставин,які повідомляюся учасником цієї слідчої дії.
При цьому, заперечуючи той факт, що водій автомобіля увімкнув покажчик повороту перед здійсненням маневру для паркування та зміни напрямку руху, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що це не підтверджується об'єктивними даними та показаннями потерпілого і свідків. В той же час, на фототаблиці до місця огляду місця дорожньо-транспортної пригоди чітко видно, що автомобіль ВАЗ зафіксований на місці пригоди з увімкненими покажчиками повороту, а не з увімкненими аварійними сигналами, як про це наголошується в суді апеляційної інстанції.
Фактично завданням органу досудового розслідування було перевірити всі можливі версії, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, проте, слідчий вдався до перевірки власної версії, а для експертизи надав недостовірні та неправильні вихідні дані, що мав проаналізувати суд першої інстанції та встановивши цю неточність вжити всіх можливих заходів з метою усунення цих неточностей, для ухвалення обґрунтованого судового рішення.
Обвинувачений ОСОБА_8 вказував на те, що 26.05.2024 о 20.00 годині він разом з дружиною їхав на автомобілі ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі сторони міської лікарні по вул. Київській у м. Прилуки. На перехресті вулиць Київської та Коптєва він зупинився на сигнал червоного світлофора, заздалегідь зайнявши праве положення на проїжджій частині. Дана ділянка дороги має по одній смузі руху в кожному напрямку. При увімкненні зеленого сигналу світлофора розпочав рух та після перетину перехрестя заздалегідь увімкнув правий покажчик повороту і шукав вільне паркомісце, щоб заїхати на парковку праворуч від дороги. Так, як був вихідний день, вечірній час, автостоянка біля магазину «Еva» та ресторану «LaTorre» була зайнята, автомобілі на стоянці були припарковані під прямим кутом до проїжджої частини, при цьому задня частина деяких автомобілів виступала на проїжджу частину. З цієї причини він був змушений об'їжджати припарковані автомобілі, щоб дотриматися безпечного інтервалу руху. На парковці були припарковані різні транспортні засоби, зокрема автомобілі Toyota Camry, джипи, а також два автомобілі типу Sprinter. Довжина автомобіля Sprinter становить приблизно 6 метрів. Він рухався з малою швидкістю максимально близько до припаркованих транспортних засобів, майже не змінюючи траєкторію руху. Правий покажчик повороту був увімкнений постійно, з метою здійснення паркування під кутом. Також він бачив у дзеркалі заднього виду на достатній відстані велосипедиста, який рухався за ним приблизно посередині автомобіля. Він вважав, що велосипедист бачить увімкнений правий покажчик повороту та, відповідно до Правил дорожнього руху, буде здійснювати маневр обгону з лівого боку. Однак, коли він почав здійснювати маневр паркування праворуч, заїжджаючи на парковку, велосипедист почав обганяти його з правого боку, внаслідок чого відбулося зіткнення. Фактично в цей час його автомобіль перебував під кутом.
Наявні у матеріалах кримінального провадження протокол огляду місця події та фототаблиця до нього, не суперечать показанням обвинуваченого.
У той же час, під час проведення слідчого експерименту не всі повідомлені обвинуваченим були зафіксовані, відтворені та відповідно відображені у схемі та протоколі слідчої дії.
Потерпілий ОСОБА_10 вказував про те, що 26.05.2024 після 20 год. він рухався на електровелосипеді зі швидкістю до 30-35 км/год. по вулиці Київській у м Прилуки в напрямку вулиці Вокзальна з вулиці Козача. Після сигналу зеленого світлофора, на перехресті вулиць Київської та Незалежності, він поїхав прямо, рухався у потоці за автомобілями.
При цьому, потерпілий не заперечував, що бачив попереду себе автомобіль, який увімкнув правий покажчик повороту одразу після світлофора та шукав паркомісце, але не знайшов його. Між ним та автомобілем була дистанція близько 6 метрів. Він рухався за автомобілем по центру смуги руху, щоб не заважати іншим водіям, дотримуючись інтервалу 1,5 метра від припаркованих автомобілів. Після цього водій автомобіля зайняв положення приблизно за півтора метра від розділової лінії дороги від центру та почав рухатися прямо, без увімкненого покажчика повороту. Машина продовжила рух прямо, зміщуючись ліворуч.
Вказав про те, що припаркованих мікроавтобусів він не бачив.
Згодом обвинувачений побачив вільне паркомісце та почав виконувати маневр паркування. Раптово, без увімкненого покажчика повороту, автомобіль різко почав заїжджати на парковку. У цей момент, коли водій автомобіля почав повертати на парковку, відстань між ними була незначною. Автомобіль різко почав пригальмовувати та вивертати праворуч. Коли автомобіль почав пригальмовувати, ОСОБА_10 намагався уникнути зіткнення, застосувавши екстрене гальмування та намагався зміститися праворуч. Він встиг загальмувати, але не встиг повністю зупинитися. Лівою стороною тіла, боком тазу, він в'їхав у крило автомобіля, після чого по інерції перекинувся через капот і впав на голову та лікті на землю. Велосипед відлетів на паркову.
Аналіз показань потерпілого дає підстави стверджувати, що він фактично усвідомлював, що автомобіль має намір припаркуватися, мав достатньо часу щоб визначити, що водій автомобіля визначив для себе місце для парковки, проте, не збільшив дистанцію між транспортними засобами (рухався від автомобіля на незначній відстані), не зайняв крайнє ліве положення, адже розумів, що автомобіль має намір припаркуватися (саме ці показання надавав потерпілий в судовому засіданні).
У той же час, під час проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-24/1590-ІТ від 23.12.2024 експертом були взяті за основу виключно ті вихідні дані, які зазначені у постанові про призначення експертизи, проте, не взято до уваги показання обох водіїв, в тому числі й тих, які надавались ними під час проведення слідчих експериментів за їх участі.
У той же час, експерту на вирішення не ставилось питання про спроможність версій, як водія ОСОБА_8 , так і велосипедиста ОСОБА_10 , хоча повідомлені ними вихідні дані суттєво відрізняються, проте, це залишилось поза увагою органу досудового розслідування та прокурора, не зважаючи на те, що водій наполягав на тому, що покажчик повороту ним був увімкнений, що об'єктивно підтверджується й фототаблицею до протоколу огляду місця події. Однак, на вирішення експерту не ставилось питання, як мав діяти водій велосипеда у разі, коли виявив, що транспортний засіб, який рухається попереду має намір здійснювати маневр праворуч (паркування), в той час, як сам велосипедист не заперечував той факт, що водій автомобіля знайшов місце для парковки та мав намір припаркуватись, то чому ж водій велосипеда продовжував рух прямо.
За таких обставин, наявні у показаннях обвинуваченого та потерпілого суперечності мали бути усунуті експертним шляхом та не можуть бути усунуті виключно їх допитом в судовому засіданні. Для цього, слідчі експерименти мають бути проведені за участі обох учасників дорожнього руху та з повним відтворенням повідомлених ними обставин, з урахуванням зафіксованих під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди елементів та обставин після зіткнення, та з урахуванням показань учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Ці суперечності не можуть бути усунуті під час апеляційного перегляду, що й зумовили колегію суддів прийти до висновку про призначення нового судового розгляду, під час якого суд має надати окреме доручення органу досудового розслідування з метою встановлення об'єктивних вихідних даних, після чого вирішити питання про призначення всіх необхідних експертиз, на вирішення яких поставити питання з метою визначення того порушення правил дорожнього руху та дії якого з водіїв призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Судове доручення органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії дає змогу подолати формальну заборону виконання окремих процесуальних дій упродовж судового розгляду шляхом делегування повноважень у цій частині іншому суб'єкту кримінального провадження, що діє за інших процесуальних умов. Це нормативно встановлений інструмент збирання і перевірки доказів поряд з іншими визначеними кримінальним процесуальними законом засобами доказування у стадії судового розгляду.
Утім, норми цього підінституту можуть бути застосовані судом як виняток. Про це свідчать визначені підстави та умови для доручення органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії.
У ч. 3 ст. 333 КПК України закріплені дві фактичні підстави для ухвалення судового рішення доручити органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії: 1) необхідність у встановленні обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження; 2) необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження.
При цьому обидві підстави пов'язані єдиною умовою - такі обставини не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом.
Перша фактична підстава зумовлює збирання, а друга - перевірку доказів у стадії судового розгляду. Проте в обох випадках матиме місце відступ від вимоги про безпосереднє дослідження показань, речей і документів судом (ст. 23 КПК України). Це пояснюється тим, що слідчі (розшукові) дії проводитиме орган досудового розслідування, а не суд спільно з учасниками судового провадження. Останні під час судового розгляду мають можливість лише дослідити протокол уже проведеної процесуальної дії з додатками.
При цьому, такий відступ не впливатиме на обґрунтованість судового рішення та результати судового розгляду, а навпаки сприятиме тому, щоб суд ухвалив законне та вмотивоване судове рішення, забезпечивши дотримання прав усіх учасників кримінального провадження.
Наведене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції під час судового розгляду, тобто суд допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог ч.1 ст. 412 КПК є підставою для його скасування.
Водночас такі порушення перешкоджають суду апеляційної інстанції дійти безспірного висновку про правильність чи неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, це питання має вирішити місцевий суд за наслідками нового розгляду, а тому апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового судового розгляду.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно належним чином перевірити показання обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, допитавши їх в судовому засіданні, після чого вирішити питання про необхідність проведення слідчих експериментів за участі обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, шляхом надання окремого доручення органу досудового розслідування, після чого вирішити питання про призначення необхідних експертиз для вирішення хто із учасників дорожнього руху першим допустив порушення правил безпеки руху, які стали умовою та причиною зіткнення велосипеда з автомобілем та призвело до травмування велосипедиста.
У разі виникнення необхідності в рамках судового розгляду перевірити й інші обставини, які будуть виявлені в ході розгляду, адже на даний час, здобутих під час досудового розслідування доказів недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом судити про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 412, 424 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17