Справа № 751/3851/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/171/26
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
28 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 13 червня 2026 року, включно, із визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 грн.
Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою основний запобіжний захід залишити без змін, проте заставу визначити у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн. Посилається на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст. 182 КПК України щодо визначення розміру застави. Вказує, що ОСОБА_9 вважає розмір застави в сумі 133120 грн. завідомо непомірним для нього. Звертає увагу на те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, із загальною середньою освітою, неодружений.
Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити; прокурора, котрий заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів судового провадження слідує, що 21 травня 2025 року до ЄРДР за № 62025050010017948 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст.361, ч. 5 ст. 407 КК України.
31.03.2026 ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст.361, ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПКУ.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст. 178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, ч. 4 ст.185, ч. 1 ст.361, ч. 5 ст. 407 КК України, одне з яких є тяжким за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, даних про особу підозрюваного, вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих захисних версій; вчинити інше кримінальне правопорушення; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Крім того, всі наведені стороною захисту обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.
Водночас, на переконання колегії суддів, слідчий суддя місцевого суду, згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 182, ч. 3 ст.183 КПК України, зважаючи на дискреційні повноваження слідчого судді щодо не визначення розміру застави; взявши до уваги , що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинено без застосування насильства, а підозрюваний самостійно (без затримання або приводу) з'явився до слідчого судді для участі в розгляді клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення йому застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про непомірний для ОСОБА_9 розмір застави, не заслуговує на увагу, так як слідчий суддя, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України правильно визначив розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч.5 ст.182 на рівні середнього, об'єктивно врахувавши усі обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , дані про його особу, зокрема й майновий стан.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4