Номер провадження: 22-ц/813/2518/26
Справа № 947/15460/22
Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
08.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: прокурора Місюрко Г.А., представника ОСОБА_1 - адвоката Воронцова В.Г., представника СТ «АЛЬТАЇР 3» - адвоката Тимчука О.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «АЛЬТАЇР 3» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -
20 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «АЛЬТАЇР 3» (-далі СТ «АЛЬТАЇР 3») про розірвання договору та стягнення грошових коштів, у якому просив суд розірвати договір асоційованого членства в СТ «АЛЬТАЇР 3» №8/1-О-ВЦ від 26.02.2019 з усіма додатковими угодами до цього, укладеними між СТ «АЛЬТАЇР 3» та ОСОБА_1 , та стягнути з СТ «АЛЬТАЇР 3» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 431 999 997,00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що між ним та відповідачем 26.02.2019 укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №8/1-О-ВЦ.
Відповідно до п. 1.2. Договору Пайовик ( ОСОБА_1 ) зобов'язується прийняти участь у реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі
своєї частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску як частини витрат пов'язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань на умовах цього Договору, а Товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові закріплений за ним об'єкт.
Позивачем зазначено, що ним у повному обсязі, за договором асоційованого членства в споживчому товаристві, сплачена сума у розмірі 1 600 000,00 доларів США, але
відповідачем не виконанні взятті на себе зобов'язання щодо передачі об'єкту будівництва за актом приймання-передачі в строк до І кварталу 2020 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі.
Під час розгляду справи сторонами по справі надано до суду мирову угоду, укладену 08 серпня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СТ «АЛЬТАЇР 3» в особі Голови Новак Лілії Анатоліївни, яка діє на підставі Статуту.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року затверджено мирову угоду від укладену 08 серпня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СТ «АЛЬТАЇР 3» в особі Голови Новак Л.А., яка діє на підставі Статуту, на наступних умовах:
1. СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬТАЇР 3», код за ЄДРПОУ 41769260, місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Осипова, 25 та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.10.2010 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дійшли згоди про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 8/1-О-ВЦ від 26 лютого 2019 року з усіма додатковими угодами до нього; укладеними між СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬТАЇР 3», код ЄДРПОУ 41769260, та громадянином України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
2. Сторони домовились, що Позивач не стягує з Відповідача грошову суму у розмірі 43 199 997,00 (сорок три мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок, та інші будь-які грошові суми, прямі або опосередковані збитки, санкції, витрати, тощо.
3. Сторони підтверджують, що частка, яка внесена ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.10.2010 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором асоційованого членства в споживчому товаристві №8/1-О-ВЦ від 26 лютого 2019 року, становить 37 489 275,00 (тридцять сім мільйонів чотириста вісімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн.
4. Мовіс Шаді, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.10.2010 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язується сплатити на користь СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬТАЇР 3», код ЄДРПОУ 41769260, до 31 січня 2023 року 5 710 722,00 (п'ять мільйонів сімсот десять тисяч сімсот двадцять дві) грн.
5. Сторони погодили, що СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬТАЇР 3», код за ЄДРПОУ 41769260, місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: 65012, Одеська області, м. Одеса, вул. Осипова, 25 передає ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.10.2010 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , завершені будівельно-монтажні роботи по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) орієнтовно загальною площею 2 190,5 м2 за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Об'єкт), що передбачає будівництво будівлі торгівельно-виставкового центру, а відповідно до проектної документації - нежитлового приміщення № КН1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2 088,5 кв.м, що складається з підвалу: коридору - 18, 2 кв.м, коридору - 93, 4 кв.м, основне 11,3 кв.м, електрощитової - 12,8 кв.м, приміщення персоналу -35,4 кв.м, туалету -4,2 кв.м, душової - 4,5 кв.м, комори - 5,4 кв.м, тех. коридору - 11,1 кв.м, основне - 82,8 кв.м, основне - 61,9 кв. м, основне - 61,9 кв.м, основне 98,7 кв.м, основне - 75,0 кв.м, загрузочної - 28, 7 кв.м, шахти ліфту 5,5 кв.м, насосної - 14,5 кв.м, першого поверху: основне - 384,7 кв.м, загрузочної -104, 3 кв.м, тех. коридору - 35, 9 кв.м., основне - 14, 2 кв.м., сходової клітини - 19,6 кв.м., адмін. приміщення - 11,7 кв.м., приміщення персоналу -7,9 кв.м., санвузлу - 4,3 кв.м., тамбуру - 5,0 кв.м., санвузлу -3,3 кв.м, санвузлу - 3,3 кв.м, коридору -6,4 кв.м, підсобне -9,9 кв.м, шахта ліфту - 5,4 кв.м, сходової клітини - 5,7 кв.м, другого поверху: сходової клітини - 15,7 кв.м, основне - 581,1 кв.м, тех. коридор -31,6 кв.м, загрузочної - 16,0 кв.м, основне - 14,0 кв.м, сходової клітини - 20,4 кв.м, основне-11,8 кв.м, коридору - 6,0 кв.м, приміщення персоналу - 9,3 кв.м, санвузлу - 3,3 кв.м, санвузлу-3,8 кв.м, комори - 7,2 кв.м, технічного поверху: сходової клітини - 20,4 кв.м, тех. коридору -13,1 кв.м, тамбуру - 4,4 кв.м, операторської - 10,8 кв.м, санвузлу - 5,4 кв.м, котельного залу - 27,7 кв.м, основне - 39,6 кв.м, що має 100 відсотків готовності та відповідає нормам ДБН згідно норм чинного законодавства шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.10.2010 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на нежитлове приміщення №КН1, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2 088,5 кв.м.
6. Дана мирова угода є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на окремий об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення №КН1, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2 088,5 кв.м, що складається з підвалу: коридору - 18,2 кв.м, коридору - 93,4 кв.м, основне 11,3 кв.м, електрощитової - 12,8 кв.м, приміщення персоналу -35,4 кв.м, туалету -4,2 кв.м, душової - 4,5 кв.м, комори - 5,4 кв.м, тех. коридору -11,1 кв.м, основне - 82,8 кв.м, основне - 61,9 кв.м, основне - 61,9 кв.м, основне 98,7 кв.м, основне - 75,0 кв.м, загрузочної - 28,7 кв.м, шахти ліфту 5,5 кв.м, насосної - 14,5 кв.м, першого поверху: основне - 384,7 кв.м, загрузочної -104,3 кв.м, тех. коридору - 35, 9 кв.м, основне - 14,2 кв.м, сходової клітини - 19,6 кв.м, адмін. приміщення - 11,7 кв.м, приміщення персоналу -7,9 кв.м, санвузлу - 4,3 кв.м, тамбуру - 5,0 кв.м, санвузлу -3,3 кв.м, санвузлу - 3,3 кв.м, коридору -6,4 кв.м, підсобне -9,9 кв.м, шахта ліфту - 5,4 кв.м, сходової клітини - 5,7 кв.м, другого поверху: сходової клітини - 15,7 кв.м, основне - 581,1 кв.м, тех. коридор -31,6 кв.м, загрузочної - 16,0 кв.м, основне - 14,0 кв.м, сходової клітини - 20,4 кв.м, основне-11,8 кв.м, коридору - 6,0 кв.м, приміщення персоналу - 9,3 кв.м, санвузлу - 3,3 кв.м, санвузлу -3,8 кв.м, комори - 7,2 кв.м, технічного поверху: сходової клітини - 20,4 кв.м, тех. коридору -13,1 кв.м, тамбуру - 4,4 кв.м, операторської - 10,8 кв.м, санвузлу - 5,4 кв.м, котельного залу - 27, 7 кв.м, основне - 39,6 кв.м.
30 квітня 2025 року Одеська обласна прокуратура звернулась до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року, у які просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вказаною ухвалою суду порушуються права прокуратури, як постійного користувача земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, площею 3,9605 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - через знаходження на її місці збудованої відповідачем споруди (нежитлове приміщення №КН1, загальною площею 2 088,5 кв.м). Прокуратура вважає, що скасування вказаної ухвали, яка є підставою для здійснення державної реєстрації права власності Мовіс Шаді на вказане нерухоме майно, призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів прокуратури. Тому, ухвала суду стосується прав та обов'язків прокуратури та постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19) дійшов наступного правового висновку: «відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України».
За таких правових підстав ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2025 року поновлено Одеській обласні прокуратурі строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року.
28 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронцов Віктор Геннадійович, надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що в обґрунтування доводів апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів, які б з достатнім ступенем переконливості могли свідчити про те, що належне на даний момент ОСОБА_2 приміщення розташоване саме на будь-якій із земельних ділянок, які надані апелянту у постійне користування або у власність. Так, надані в обґрунтування апеляційної скарги матеріали, зокрема - зазначене вище рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 та інформаційна довідка №420315090 свідчать виключно про інформацію, яка опосередковує земельні ділянки за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, площею 3,4605 га, та за кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, площею 3,9605 га. Водночас, відповідно до інформації, яка вбачається з Інформаційної довідки №420315090 від 31.03.2025, не вбачається розташування на ній будь-яких об'єктів нерухомого майна - зокрема, і приміщення №КН1, загальною площею 2 088,5 га. Не вбачається взаємопов'язаності зазначених вище земельних ділянок з нежилим приміщенням №КН1 і з інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Єдине, що може пов'язувати зазначені вище земельні ділянки та нежитлове приміщення №КН1 - зазначена адреса місця розташування вказаних об'єктів ( АДРЕСА_3 ). При цьому, необхідно враховувати також щільність забудови та кількість об'єктів нерухомості, які розташовані за вказаною адресою. Тобто, одне лише посилання на юридичну адресу об'єкта нерухомого майна, яка, у свою чергу, також може змінюватися - є очевидно недостатнім для ототожнення знаходження приміщення №КН1 та земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, площею 3,9605 га. Вказане свідчить про недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Одеської обласної прокуратури ухвалою, постановленою у рамках справи №947/15460/22 від 09.08.2022. Крім того, задоволення апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури призведе до порушення охоронюваних законом інтересів добросовісних набувачів приміщення №КН1, а саме - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка набула права власності на спірне приміщення за договором купівлі-продажу від 04.10.2022, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стефан-М».
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, додані Одеською обласною прокуратурою документи, перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, у відзиві позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронцов Віктор Геннадійович на апеляційну скаргу та письмові пояснення Одеської обласної прокуратури на відзив позивача на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури є неприйнятною, а провадження за апеляційною скаргою підлягає закриттю за таких підстав.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов'язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.
Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У відповідності до статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов'язків (частини 2 статті 11 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоди сторони можуть вийти за межи предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторона мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією є ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Умови мирової угоди викладені сторонами на окремому аркуші та підписані з однієї сторони позивачем, з другої сторони відповідачем, в зв'язку з укладенням мирової угоди судом роз'яснені наслідки такого рішення передбачені ст. 256 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Враховуючи, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують нічиїх прав, свобод чи інтересів, суд вважав за можливе закрити провадження у справі та затвердити дану мирову угоду.
Відповідно до вимог ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
В оцінці доводів заявника суд апеляційної інстанції виходить з того, що у процесуальному законі передбачається визначення певного розумного за тривалістю проміжку часу, протягом якого за звичайних умов учасник розгляду справи матиме можливість скласти скаргу на певне судове рішення; такий строк визнається об'єктивно необхідним для вчинення такої процесуальної дії, якщо сторона діє добросовісно та зважено.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»), яка з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява №24465/04). У разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (дивитись справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
У справі «Желтяков проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що після остаточного вирішення судами питання їхнє рішення не повинно ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також наголосив, що суд повинен з'ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або з метою виправлення помилок правосуддя.
У справі «Трегубенко проти України», розглядаючи доводи Уряду про виправдання втручання у майнові права заявника з посиланням на те, що таке втручання було спрямоване на правильне застосування законодавства, Європейський Суд з прав людини зробив висновок про те, що, хоча правильне застосування законодавства беззаперечно становить «суспільний інтерес», але, виходячи із обставин справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової визначеності та доступу до суду.
У Доповіді щодо верховенства права Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, зазначено, що правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2-1678/05 (провадження №14-262цс19).
У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури, особи, яка не брала участі у цій справі, є з'ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішив суд оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки вказаної особи.
У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Документ сформований в системі законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 зазначено, що «порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову».
В обґрунтування апеляційної скарги додані документи: рішення Одеської міської ради №1483-УІІ від 07 грудня 2016 року, рішення Одеської міської ради №2320 -УІІ від 26 липня 2017 року, рішення Одеської міської ради №3147-УІІ від 21 березня 2018 року та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав нерухомого майна №420315090 від 31 березня 2025 року, як містять виключно інформацію про земельні ділянки за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, площею 3,4605 га та за кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, площею 3,9605 га, які передані у постійне користування Одеської обласної прокуратури та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа ТОВ «ФПГ «Будова» за вих. №11-19/01 від 04.11.2019, ТОВ «ФПГ «Будова» повідомляє, що починаючи з 01.11.2019 у Прокуратури Одеської області згідно чинного законодавства України, виникло право на виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та наземними гаражами (1-ша, 2-га, 3-тя, 4-та та 5-та черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_3 », а дозвіл вважається виданим на підставі ч. 5, ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також на підставі ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 28.12.2017 за №63-Л, КП «Будова» надане право на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками. Тобто, КП «Будова» має право, надане спеціально уповноваженим на це органом, на провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єктів нерухомого майна, зазначених у заголовку Переліку та здійснення робіт, зазначених у ньому.
За змістом договорів про дольову участь у будівництві №1Д від 26.06.2017 та №2Д від 26.09.2017 слідує, що відповідно до їх предмета, Сторони у особі ТОВ «ФПГ «Будова» та прокуратури Одеської області (правонаступником якої є апелянт, Одеська обласна прокуратура) в договірному порядку встановили права та обов'язки Сторін по будівництву Об'єкта на Земельній ділянці з метою отримання кожною зі Сторін своєї частини в збудованому Об'єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених в Договорі (п. 1.1. Договорів). Визначенню «Об'єкт», відповідно до змісту Договорів, відповідають:
житловий будинок по АДРЕСА_2 (Договір №1Д від 26.06.2017) та житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземним гаражем за адресою: АДРЕСА_4 (Договір №2Д від 26.09.2017).
Визначенню «Земельна ділянка», відповідно до змісту Договорів, відповідають: земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0055 (Договір №1Д від 26.06.2017) та земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0055 (Договір №2Д від 26.09.2017).
З метою забезпечення виконання умов даного Договору Сторона-2 має право залучати третіх осіб (субпідрядні організації) до виконання даного Договору, у тому числі до розробки Проектної документації та Будівництва Об'єкта, а також в якості спів інвесторів, передаючи їм свої права та зобов'язання за Договором частково або в повному обсязі, зокрема, шляхом укладення договору про спільну діяльність без участі Сторони-1 (Прокуратури Одеської області). При цьому Сторона-2 (ТОВ «ФПГ «Будова») несе повну відповідальність перед Стороною-1 (Прокуратурою Одеської області) за дії субпідрядних організацій (п. п. 2.3.2. п. 2.3. Договору №1Д від 26.06.2017 та Договору №2Д від 26.09.2017).
У свою чергу, ТОВ «ФПГ «Будова» за вказаними Договорами має право укладати правочини необхідні для Будівництва Об'єкта (за якою виступає самостійною стороною, тобто від власного імені, на власний ризик), включаючи залучення до участі у даних Договорах третіх осіб (п.п. 2.3.5. п. 2.3. Договору №1Д від 26.06.2017 та Договору №2Д від 26.09.2017). Зі змісту Договору про спільну діяльність №1/Ж-54 від 02.04.2018 слідує те, що ТОВ «ФПГ «Будова» в договірному порядку домовилося з СТ «Альтаїр 3» про здійснення спільної господарської діяльності з метою будівництва житлових будинків з вбудовано-добудованими приміщеннями орієнтовно загальною площею: квартир АДРЕСА_5 (п.п. 1.1. п. 1 Договору) (а.с. 32-36, 37-41 т. 2).
З огляду на викладене - вбачається, що СТ «Альтаїр 3» є належним суб'єктом здійснення будівництва Об'єктів за Договором №1Д від 26.06.2017 та Договором №2Д від 26.09.2017, які укладені між ТОВ «ФПГ «Будова'та Прокуратурою Одеської області.
Щодо доводів апеляційної скарги про передання у власність приміщення КН1 позивачу ОСОБА_1 , як об'єкта самочинного будівництва - яке не прийнято в експлуатацію відповідно до технічних норм, слід зазначити наступне.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ «ФПГ «Будова» задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №420/1418/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким: визнано протиправною та скасовано оформлену Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у формі листа від 30.12.2020 №01-11/3929 відмову у присвоєнні адреси об'єкту будівництва "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та наземними гаражами" (1-ша, 2-га, 3-тя, 4-та та 5-та черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради видати рішення про присвоєння адреси об'єкту будівництва "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та наземними гаражами" (1-ша, 2-га, 3-тя, 4-та та 5-та черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті рішення про присвоєння адреси об'єкту будівництва, та внести інформацію про присвоєння адреси об'єкту до Реєстру будівельної діяльності (а.с. 50-56 т. 2).
Отже апеляційний суд прийшов до висновку про наявність у ТОВ «ФПГ «Будова» всіх передбачених законом підстав для здійснення будівництва вказаних об'єктів. У свою чергу, матеріали справи містять достатньо інформації для здійснення державної реєстрації права власності Мовіс Шаді на приміщення нежитлового приміщення КН1, серед яких: копія Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №8/1-О-ВЦ від 26.02.2019 та Додатки до нього; копія Додаткової угоди від 30.09.2020 до Договору №8/1-О-ВЦ від 26.02.2019; копія Акту взаєморозрахунків між СТ «АЛЬТАЇР 3» та Пайовиком (Мовіс Шаді) від 30.09.2020.
Крім того, наявними є технічні документи щодо нежитлового приміщення №КН1, зміст яких свідчить про можливість експлуатації вказаного об'єкта, зокрема: копія Технічного паспорту на групу нежитлових приміщень №КН1 від 27.07.2022; копія Технічного звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, інженерних мереж та об'єкта в цілому, щодо можливості безпечної експлуатації нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення КН1; Тобто, вказані документи окремо є підставою для здійснення державної реєстрації права Мовіс Шаді на приміщення №КН1. При цьому, як вбачається з ДРРП, підставою для такої реєстрації є ухвала Київського районного суду м. Одеси у справі №947/15460/22 від 09.08.2022. З огляду на викладене, належним способом захисту суб'єкта, чиї права порушуються реєстрацією права власності на ОСОБА_3 , є визнання дій державного реєстратора незаконними та зобов'язання внести зміни до ДРРП. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що Одеською обласною прокуратурою не доведено належним чином порушення прав та охоронюваних законом інтересів прокуратури, як користувача земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:18:017:0055 та 5110136900:18:017:0058, ухвалою, постановленою у рамках справи №947/15460/22 від 09.08.2022.
Таким чином, ухвалене судове рішення не завдає Одеській обласній прокуратурі шкоди, що виражається у несприятливих для неї наслідках, не залучення її до участі у справі не порушує її право на доступ до суду, тому суд першої інстанції не вирішив питання про права та обов'язки вказаної особи та у неї відсутнє право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, й перегляд остаточного рішення судом першої інстанції за вказаною апеляційною скаргою було би грубим та непропорційним втручанням у принцип res judicata.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку провадження за вказаною апеляційною скаргою підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 352, 362, 367, 368 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «АЛЬТАЇР 3» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 23 квітня 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда