Справа № 127/11859/25
Провадження № 33/801/390/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
27 квітня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б., за участю секретаря судового засідання Кахно О. А.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасове проживання в Україні: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 Митного кодексу України,
встановив:
Відповідно до протоколу про порушення митних правил від 17.03.2025 за №0103/UA401000/2025, 17.03.2025 близько 08 год. 55 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Могилів-Подільський - Отач» відділу митного оформлення № 2, 5-7, митного поста «Дністер» Вінницької митниці Держмитслужби, в напрямку «виїзд з України», заїхав транспортний засіб особистого користування марки «MERCEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина Азербайджану ОСОБА_3 , який слідував з України до Р. Молдова, в якості пасажира в даному транспортному засобі слідував громадянин Азербайджану ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ).
За результатами здійснення митних процедур системою АСУР АСМО «Інспектор» було згенеровано обов'язкові митні формальності, а саме «Присутні невивезені авто» внаслідок чого встановлено, що згідно інформації, наявній в електронній базі даних, громадянином Азербайджану ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) через пункт пропуску «Ужгород - Вишнє-Нємецьке», митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці ввезено на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «MAZDA 626», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , країна реєстрації CZ (Чехія), 03.07.2016 року о 22:45:59 год, ввезений на митну територію України в режимі тимчасове ввезення до 1 року.
До митних органів із заявою про продовження терміну вивезення вказаного транспортного засобу громадянин не звертався.
Таким чином, громадянин Азербайджану ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України легкового автомобіля марки «MAZDA 626», ідентифікаційний номep кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , країна реєстрації CZ (Чехія), більше ніж тридцять діб.
Зазначені дії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч.6 ст. 481 Митного кодексу України.
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу - «MAZDA 626», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , країна реєстрації CZ (Чехія), та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень на користь держави.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, у зв'язку із за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки зібраним доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. На цій підставі апелянт вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В свою чергу апелянт зазначає, що станом на момент ввезення транспортного засобу на митну територію України 03 липня 2016 року - діяла редакція ст. 481 Митного кодексу України, яка передбачала відповідальність за перевищення встановленого строку тимчасового ввезення товарів загалом, однак не містила спеціальної норми щодо відповідальності за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів більш ніж на 30 діб. Аналогічна правова ситуація, на його думку, існувала і станом на 03 серпня 2017 року, який він визначає як дату вчинення правопорушення.
Апелянт наголошує, що лише 22 серпня 2019 року набрали чинності зміни до ст. 481 Митного кодексу України, внесені Законом України № 2612-VIII із подальшими змінами, якими цю статтю було доповнено, зокрема, частиною шостою. Саме цією нормою, на його переконання, вперше встановлено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більш ніж на 30 діб.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України суперечить конституційному принципу незворотності дії закону в часі, відповідно до якого особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за діяння, яке на момент його вчинення не визнавалося правопорушенням.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вжиття митними органами заходів, передбачених ч. 5 та ч. 7 ст. 558 Митного кодексу України, які, на його думку, спрямовані на своєчасне виявлення та припинення порушень митних правил. На переконання апелянта, відсутність таких відомостей свідчить про неналежне виконання митними органами своїх повноважень та ставить під сумнів доведеність факту правопорушення, а також правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, апелянт вважає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість постанови суду першої інстанції, що є підставою для її скасування.
Також апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції була ухвалена за його відсутності, а про неї він дізнався лише 02 березня 2026 року після надходження відповіді на адвокатський запит з органів державної виконавчої служби. Після цього, 07 березня 2026 року, він вперше подав апеляційну скаргу, яка була повернута постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2026 року, оскільки адвокатом до апеляційної скарги не додано засвідчений підписами сторін витяг з договору, який обов'язково додається до ордера. У зв'язку з наведеним апелянт вважає причини пропуску строку поважними.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови, а згідно з ч. 2 ст. 289 КУпАП пропущений з поважних причин строк підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції ухвалена за відсутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, а докази її своєчасного вручення відсутні. Зазначені обставини свідчать про об'єктивну неможливість своєчасного подання апеляційної скарги та підтверджують поважність причин пропуску строку.
З урахуванням наведеного, а також положення Конституції України щодо права на апеляційне оскарження судових рішень, а також усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Мельник проти України», «Пономарьов проти України»), де підкреслено необхідність забезпечення реального та ефективного доступу до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвокат Афадєєв В. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника Вінницької митниці Державної митної служби України, та захисника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Афадєєва В. В., вивчивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 489 МК України при розгляді справи суд зобов'язаний встановити: чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, на суд покладається обов'язок активного дослідження доказів і перевірки всіх доводів сторін, а не лише формального їх сприйняття.
Частина перша статті 495 МК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, які дозволяють у встановленому законом порядку зробити висновок про наявність або відсутність правопорушення, винність особи та інші істотні обставини. Такими доказами, зокрема, є протокол про порушення митних правил, письмові документи, відомості з електронних баз даних, пояснення особи, свідків, інші матеріали. Отже, оцінка доказів має здійснюватися судом за внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Аналізуючи зазначені норми у їх сукупності, суд апеляційної інстанції виходить з того, що законність притягнення особи до адміністративної відповідальності залежить від належного встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, громадянин Азербайджану ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), який відповідно до підпункту «в» пункту 33 статті 4 МК України відноситься до категорії нерезидентів, 03 липня 2016 року ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «MAZDA 626», ідентифікаційний номep кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 у митному режимі тимчасового ввезення.
Відповідно до ч. 6 ст. 481 МК України законом передбачено адміністративну відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Відповідно до статті 103 МК України митний режим тимчасового ввезення передбачає, що транспортні засоби допускаються на митну територію України з обов'язковою умовою їх подальшого реекспорту у встановлений строк без зміни їх стану, за винятком природного зносу. Такий режим є пільговим, оскільки допускає використання транспортного засобу без сплати митних платежів, однак водночас покладає на особу чітко визначений обов'язок дотримання строків та умов його застосування.
Частиною першою статті 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення транспортних засобів особистого користування громадянами-нерезидентами допускається на строк до одного року. При цьому продовження такого строку можливе лише у виняткових випадках - за наявності обставин непереборної сили або інших особистих обставин, підтверджених належними доказами, і не більше ніж на 60 днів.
Частина шоста статті 380 МК України прямо зобов'язує особу, яка ввезла транспортний засіб, вивезти його за межі митної території України у встановлений строк або здійснити його митне оформлення в інший режим із дотриманням вимог законодавства.
Таким чином, обов'язок дотримання строку тимчасового ввезення є безумовним та покладається виключно на особу, яка здійснила ввезення.
Як убачається з матеріалів справи, легковий автомобіль марки «MAZDA 626», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 після спливу встановленого строку - тобто станом на 12.03.2025 не був вивезений за межі митної території України, не був оформлений у інший митний режим, а також відсутні будь-які дані про звернення особи до митних органів із заявами про продовження строку тимчасового ввезення.
Крім того, ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин непереборної сили або інших поважних причин, що об'єктивно перешкоджали виконанню ним обов'язку щодо вивезення транспортного засобу.
Більше того, з матеріалів справи встановлено, що раніше, постановою начальника Вінницької митниці ДФС від 14 вересня 2018, відносно гр. Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було застосовано адміністративне стягнення за ч.3 ст.481 МК України у виді штрафу в розмірі 17000 грн, за фактом не вивезення ним за межі митної території України транспортного засобу - автомобіля марки «MAZDA 626», ідентифікаційний номep кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , ввезеного ним на митну територію України 03 липня 2016 року, більше ніж на 10 діб.
Тобто, ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) вже притягувався до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 481 МК України за перевищення строку тимчасового ввезення цього ж транспортного засобу.
Зазначена обставина свідчить про те, що особа була належним чином обізнана з вимогами митного законодавства та усвідомлювала обов'язок щодо своєчасного вивезення транспортного засобу, однак свідомо його не виконала.
Відповідно до частини шостої статті 481 МК України адміністративна відповідальність настає за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів більше ніж на тридцять діб.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та підтверджені дослідженими у суді апеляційної інстанції доказами, свідчать про те, що строк перевищення тимчасового ввезення транспортного засобу у даному випадку становить не лише понад тридцять діб, як це передбачено диспозицією частини шостої статті 481 Митний кодекс України, а обчислюється значним проміжком часу - роками, що саме по собі беззаперечно підтверджує наявність об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.
Як убачається із законодавчого регулювання, 22 серпня 2019 року набрали чинності зміни до Митного кодексу України, внесені Законом України № 2612-VIII від 08 листопада 2018 року (з урахуванням положень Закону України № 2725-VIII від 16 травня 2019 року), якими, зокрема, статтю 481 МК України було доповнено частиною шостою. Вказаною нормою встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановленого статтею 380 МК України строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а також за втрату таких транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Разом з тим, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо неможливості застосування вказаної норми до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції виходить із правової природи інкримінованого правопорушення.
За своїм змістом порушення митних правил, яке полягає у невиконанні обов'язку щодо своєчасного вивезення тимчасово ввезеного транспортного засобу за межі митної території України, є триваючим правопорушенням. Під триваючим правопорушенням у теорії права та усталеній судовій практиці розуміється протиправне діяння, яке пов'язане з тривалим, безперервним невиконанням встановленого законом обов'язку. Його характерною ознакою є те, що особа, вчинивши певну дію або допустивши бездіяльність, продовжує перебувати у стані порушення закону протягом певного часу, не припиняючи таку протиправну поведінку.
Тобто у випадку триваючого правопорушення протиправний стан не обмежується одноразовим актом поведінки, а характеризується безперервністю, яка триває до моменту виконання відповідного обов'язку або до моменту припинення дії правової норми. Саме тому триваюче правопорушення вважається закінченим не з моменту первинного порушення встановленого строку, а з моменту його припинення або виявлення уповноваженим органом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, у якій зроблено висновок про те, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Отже, навіть у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, це не припиняє самого обов'язку, покладеного на особу, зокрема щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України. Невиконання такого обов'язку і надалі утворює триваюче правопорушення, яке існує до моменту фактичного виконання обов'язку або його припинення з інших підстав.
Як установлено під час апеляційного розгляду, станом як на момент складання протоколу про порушення митних правил, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, транспортний засіб марки «MAZDA 626» скаржником не вивезений за межі митної території України та не оформлений у інший митний режим.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ввізши 03 липня 2016 року транспортний засіб у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року», відповідно до частини першої статті 380 МК України, був зобов'язаний вивезти його за межі митної території України у встановлений строк. Однак, не виконавши цього обов'язку, він перебуває у стані триваючого порушення митних правил, яке розпочалося після спливу встановленого строку та триває до моменту його виявлення або припинення.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зауважити, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) вчинював триваючі дії по не вивезенню транспортного засобу за межі митної території України, починаючи з часу ввезення його на митну територію України 03.07.2016 по час виявлення вчинення ним порушення митних правил.
Після застосування відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 481 МК України (постанова начальника Вінницької митниці ДФС від 14.09.2018) останній не припинив протиправну поведінку, а продовжував вчиняти дії по не вивезенню транспортного засобу за межі митної території України, що свідчить про безперервність такого правопорушення.
Станом на 12 березня 2025 року транспортний засіб за межі митної території України не вивезений, що підтверджує факт тривалого порушення вимог митного законодавства.
Відповідно до статей 458, 459 МК України, а також статей 2 та 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа підлягає адміністративній відповідальності на підставі закону, що діє на час і за місцем вчинення правопорушення.
З урахуванням триваючого характеру правопорушення, таким часом є момент його виявлення.
Оскільки станом на 12 березня 2025 року ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) не виконав обов'язку щодо вивезення транспортного засобу, а з моменту набрання чинності частиною шостою статті 481 МК України 22 серпня 2019 року минуло значно більше ніж тридцять діб, у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною шостою статті 481 МК України.
Доводи апелянта про те, що застосування цієї норми порушує принцип незворотності дії закону в часі, є безпідставними. Як зазначено вище, правопорушення має триваючий характер, а тому відповідальність застосовується за законом, чинним на момент його виявлення, а не на момент початкового виникнення обов'язку.
У зв'язку з цим положення частини шостої статті 481 МК України не мають зворотної дії у часі, а застосовуються до правовідносин, які фактично існували на момент дії цієї норми.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення з підстав недоведеності факту його вчинення, а також у зв'язку з нібито невжиттям митними органами заходів, передбачених частинами п'ятою та сьомою статті 558 МК України.
Зазначені доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки обов'язок дотримання митних правил, у тому числі щодо строків тимчасового ввезення транспортних засобів, покладається безпосередньо на особу, яка здійснила їх ввезення. Невиконання митними органами певних контрольних функцій, навіть якщо б таке мало місце, не звільняє особу від обов'язку дотримання вимог закону та не виключає наявності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що станом на момент ввезення транспортного засобу діяла інша редакція статті 481 МК України, яка не передбачала відповідальності за перевищення строку більше ніж на 30 діб, є юридично неспроможними, оскільки ґрунтуються на неправильному визначенні моменту вчинення правопорушення та ігнорують його триваючий характер.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги суд зазначає, що вони фактично зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права. Натомість матеріали справи містять достатній обсяг належних і допустимих доказів, які у своїй сукупності підтверджують як факт порушення строків тимчасового ввезення, так і винність особи у його вчиненні.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення: об'єкт - встановлений порядок митного контролю; об'єктивна сторона, це перевищення строку тимчасового ввезення транспортного засобу; суб'єкт - фізична особа-нерезидент та суб'єктивна сторона - вина у формі щонайменше необережності, яка в даному випадку набуває ознак умисної бездіяльності.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, вірно застосував норми матеріального права, зокрема частину шосту статті 481 МК України, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості прийнятого рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 Митного кодексу України залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко