Справа № 734/171/26
Провадження № 1-кп/734/177/26
іменем України
28 квітня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку судову справу - кримінальне провадження № 62026100150000004, відомості про яке 08 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялта Автономної Республіки Крим, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України,
із участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
13 січня 2026 року до Козелецького районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026100150000004, відомості про яке 08 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України.
За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року вказане кримінальне провадження призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
За ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року кримінальне провадження № 62026100150000004, відомості про яке 08 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, призначене до судового розгляду.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч. 4 ст. 402 КК України, - непокора, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану; ч. 4 ст. 409 КК України, - відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.
28 квітня 2026 року між керівником Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 , укладена Угода про визнання винуватості на підставі правових норм ст. 472 КПК України. Згідно з указаною угодою сторони кримінального провадження дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України та істотних для кримінального провадження обставин. Обвинувачений ОСОБА_3 визнав винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України. За вказаною угодою обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене покарання: за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) місяців. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, узгоджено призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. У змісті вказаної угоди зазначено, що кримінальними правопорушеннями шкоди не завдано. Обвинувачений ОСОБА_3 добровільно, без примусу та тиску, беззастережно і в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, зобов'язався співпрацювати зі стороною обвинувачення та підтвердити раніше надані ним показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень шляхом надання правдивих, повних, викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження. В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав вимоги угоди про визнання винуватості. Обвинувачений ОСОБА_3 і захисник-адвокат ОСОБА_5 вважають, що вказана угода підлягає затвердженню.
Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що повністю розуміє свої права та обов'язки, характер обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, суть узгодженого покарання та інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 також пояснив, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним і керівником Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 добровільно, без застосування до нього будь-якого насильства, примусу чи погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: 1)ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2)характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4)наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, суд вважає, що у затвердженні укладеної 28 квітня 2026 року між керівником Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 , Угоди про визнання винуватості необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У відповідності до п.п. 1 і 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства. У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.
Суспільство є окремим суб'єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами владних повноважень (суб'єктами публічної адміністрації). Це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.
Інтереси суспільства - це загальні, життєво важливі потреби суспільства у безпеці, стабільності, порядку, захисті прав та благ усіх його членів від кримінальних посягань, що виступають як основа для кримінального закону і кримінального процесу, відрізняючись від інтересів окремої особи чи групи, і часто реалізуються державою для забезпечення загального добробуту. Інтереси суспільства - це фундаментальні засади, які визначають необхідність ефективного функціонування правоохоронної та судової систем для забезпечення безпеки, справедливості та дотримання прав кожного члена суспільства.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, у вчиненні яких органами досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, відносяться до кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), у час збройної агресії російської федерації проти України є злочинами із підвищеною суспільною небезпекою. Узгоджене сторонами кримінального провадження покарання за ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , не відповідає інтересам суспільства, може викликати сумніви у невідворотності справедливого покарання, і як наслідок, - сприяти вчиненню кримінальних правопорушень, і тому правові підстави для затвердження такої угоди про визнання винуватості відсутні.
Керуючись ст.ст. 468-476 КПК України, суд
у затвердженні Угоди про визнання винуватості, що укладена 28 квітня 2026 року між керівником Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника-адвоката ОСОБА_5 , - відмовити.
Судове провадження у кримінальному провадженні № 62026100150000004, відомості про яке 08 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, здійснювати у загальному порядку.
Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя