Справа № 303/2865/26
1-кп/303/242/26
27 квітня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ; прокурора ОСОБА_3 ; обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; законного представника ОСОБА_8 ; потерпілої ОСОБА_9 ; представника потерпілої ОСОБА_10 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів обраних відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 01.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071040000201 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України
Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області проводиться судовий розгляд в кримінальному провадженні, внесеному 01.03.2026 до ЄРДР за №12026071040000201 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 в судовому засіданні подано та підтримано клопотання про продовження строку застосування відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, діючих відносно них запобіжних заходів. Дані клопотання мотивовані фактом обвинувачення останніх у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого, продовженням існування встановлених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів.
ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив щодо продовження домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, просили суду обмежить застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Інші учасники не заперечили щодо продовження діючого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу. При цьому, вважали за можливе змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт.
Вивчивши клопотання та вислухавши думку учасників розгляду, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
З огляду на допит потерпілої ОСОБА_9 , відсутність в останньої претензій до обвинувачених, суд вважає, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик таким, що перестав існувати (в частині впливу на потерпілу).
При цьому, ризик впливу на свідків, з огляду на те, що вони є працівниками поліції, суд вважає малоймовірним.
Таким чином, суд вважає реально доведеним в ході розгляду клопотання продовження існування єдиного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості переховування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від суду, враховуючи тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Разом із цим, практикою ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим, рішення у справі «Власов проти Росії», пункт 104, від 12 червня 2008 року.
ЄСПЛ у низці своїх рішень («Катан про України» від 10 жовтня 2019 року; «Заводський та інші проти України» від 18 червня 2020 року, «Борзих та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Бевз та інші проти України» від 25 червня 2020 року; «Лаврик та інші проти України» від 25 червня 2020 року) вказав на необхідність забезпечення ефективного судового перегляду законності тривалого тримання під вартою, належним чином оцінки фактів щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження та необхідність розгляду можливості застосування інших запобіжних заходів як альтернативу тримання під вартою та необхідність додаткового обґрунтування тривалого тримання під вартою з плином часу.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, не доведе, що обставини, зазначені в частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , судом вивчається можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Наразі виключних обставин для подальшого утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , який є неповнолітнім, студентом КЗ «Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича», перебуває на первинному обліку служби у справах дітей Кольчинської селищної ради як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, раніше не судимий, судом не встановлено.
Входячи з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», згідно якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції, суд вважає можливим змінити ОСОБА_4 діючий запобіжний захід - тримання під вартою з визначеною заставою, на запобіжний у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Діючий відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з огляду на відсутність в сторони захисту заперечень щодо його продовження, а також зважаючи на його дієвість, слід залишити без змін.
Даний запобіжний захід зможе забезпечити виконання як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 покладених на них процесуальних обов'язків та запобігти існуючому ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, гарантуючи при цьому обвинуваченим можливість реалізувати право на освіту.
Керуючись ст.ст. 27, 181, 183, 314, 314-1, 315, 316, 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 20 червня 2026 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступної доби без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі потерпілою та її донькою, свідками, експертами та спеціалістами у кримінальному провадженні 12026071040000201 від 01 березня 2026 року;
- не відвідувати місця проживання та роботи ОСОБА_9 та її доньки;
- здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі наявності.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У задоволенні клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного у виді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 20 червня 2026 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою суду;
- не відлучатися з м. Мукачево без дозволу суду;
- заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступної доби без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі потерпілою та її донькою, свідками, експертами та спеціалістами у кримінальному провадженні 12026071040000201 від 01 березня 2026 року;
- не відвідувати місця проживання та роботи ОСОБА_9 та її доньки;
- здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі наявності.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Мукачівський РУП ГУНП в Закарпатській області.
Обвинуваченого ОСОБА_4 негайно звільнити з під варти.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_11