Справа № 302/349/26
Провадження № 1-кс/302/126/26
(у повному обсязі)
28 квітня 2026 року селище Міжгір'я
Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника транспортних засобів ОСОБА_3 , володільця деревини ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , погоджене з процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,
Слідчий СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , звернувся до слідчого суді з клопотанням, погодженим з процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна вилученого 26.04.2026 під час проведення огляду місця події.
Клопотання обґрунтоване тим, що 12 березня 2026 року о 18:08 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що на блокпосту у с. Торунь Хустського району Закарпатської області було зупинено транспортний засіб марки «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом марки «SCHMITZ CARGOBULL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який перевозив деревину породи «Дуб» у кількості 37 сортиментів загальною кубомасою 18 куб. м, де під час перевірки документів та товарно-транспортної накладної на вантаж, останні викликали сумніви в їх достовірності.
Також 26 квітня 2026 року близько 20:30 год надійшло повідомлення зі служби «102» від начальника СКП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що на блокпосту «Сойми» у с. Сойми Хустського району Закарпатської області було зупинено вантажний автомобіль марки «DAF FT XF», номерний знак НОМЕР_3 , із напівпричепом «KOEGEL», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який перевозив деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук, де під час перевірки документів та товарно-транспортної накладної на вантаж, останні викликали сумніви та невідповідності, а також на цій деревині були відсутні бирки. Як наслідок, виїздом слідчо-оперативної групи на місце події встановлено, що у с. Сойми Хустського району Закарпатської області було зупинено автомобіль марки «DAF FT XF», номерний знак НОМЕР_3 , із напівпричепом «KOEGEL», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який перевозив деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук загальною кубомасою 18,9 куб. м, де під час перевірки деревини встановлено, що на ній відсутні бирки та товарно-транспортна накладна № 0011657 від 25.04.2026, згідно якої здійснювалось перевезення, викликає сумніви в її достовірності.
Дані матеріали приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12026071110000058 від 13.03.2026, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 246 КК України.
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б фактично втратитись або знищитись у зв'язку з невідкладними обставинами пов'язаними із ризиком утрати слідів та інших речових доказів, які можуть указати на особу, що вчинила цей злочин, на підставі ч. 1 ст. 237, ч. 3 ст. 214 КПК України (згідно з яких проведення огляду місця події у невідкладних випадках дозволяється проводити до внесення відомостей у ЄРДР) 26.04.2026 у період часу з 20:00 год по 22:10 год, за письмовою довідкою-згодою наданою водієм транспортного засобу ОСОБА_3 , був проведений огляд місця події за адресою: Закарпатська область Хустський район с. Сойми на блокпосту «Сойми», в ході якого було виявлено та вилучено:
- транспортний засіб марки «DAF FT XF», номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ОСОБА_3 ;
- напівпричіп «KOEGEL», моделі «SNCO 24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 належить ОСОБА_3 ;
- деревина породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 куб. м;
- товарно-транспортну накладну № 001657 від 25.04.2026, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 ;
- завірена копія товарно-транспортної накладної серії ЛАЧ № 880175 від 09.07.2025, автомобільний перевізник водій ОСОБА_8 .
Зазначені вище предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026,
З метою забезпечення кримінального провадження, зокрема, збереження речових доказів, недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, виявлення й фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, в клопотанні висловлено прохання накласти арешт на вказане вище майно.
Слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 подано слідчому судді письмову заяву від 28.04.2026 з проханням про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 на розгляд клопотання у судове засідання не з'явився, проте подав слідчому судді письмову заяву від 27.04.2026, в якій клопотання підтримав і просив його розгляд провести без його участі.
Власник транспортних засобів ОСОБА_3 та володілець деревини ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання слідчого про арешт майна заперечили.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , слідчий суддя доходить висновку, що таке підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, слідчим суддею установлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
На обґрунтування клопотання про арешт майна слідчим надані копії таких документів: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071110000058 від 13.03.2026; протокол огляду місця події від 26.04.2026; дозвіл-згода ОСОБА_3 від 26.04.2026; розписка ОСОБА_9 від 26.04.2026; відомості щодо транспортного засобу і напівпричепу зі свідоцтвами про їх реєстрацію; товарно-транспортні накладні від 09.07.2025, 11.07.2025, 25.04.2026; пояснення ОСОБА_3 ; рапорт помічника чергового ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.04.2026; постанова про визнання предметів речовими доказами від 27.04.2026.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження та арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу приписів ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення про: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь утручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 10 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження доказів.
Частина 3 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На переконання слідчого судді, оскільки є достатні підстави вважати, що вилучені деревина, товарно-транспортні накладні мають відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що установлюються під час кримінального провадження, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, збереження від втрати, знищення чи перетворення вилучених речей, для використання їх у доказових цілях, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання про арешт майна в цій частині.
Водночас учасникам процесу, які не були присутніми під час розгляду даного клопотання, роз'яснюється, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вирішуючи питання обґрунтованості вимог клопотання про арешт на транспортний засіб із напівпричепом до нього, слідчий суддя керується таким.
Як урегульовано ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен урахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні /якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу/; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність /якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу/; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна /якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу/; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою /якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу/; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як регламентовано ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, то суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини /далі - Конвенція/ як джерело права.
Як констатовано у ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, то перша і найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на мирне володіння майном має бути законним.
Верховенство права, як один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Утручання у право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності «легітимна мета», а також утручання в таке право має здійснюватися «згідно з законом» та воно повинне бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Отож, як уже зазначалося вище, то за приписами пункту 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування арешту, як одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження, не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь утручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.
Із клопотання і доданих до нього матеріалів убачається, що транспортний засіб і напівпричіп оглянуті, яких-небудь процесуальних дій щодо цих транспортного засобу та напівпричепу в межах досудового розслідування даного кримінального провадження не передбачається.
Відповідно до ст. 246 КК України, за якою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні, то кримінальна відповідальність настає за незаконну порубку дерев або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу.
За змістом ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.
Отже, на переконання слідчого судді, посилання в клопотанні на правові підстави для арешту транспортного засобу і напівпричепу до нього носять лише формальний характер та слідчим не доведено яким саме чином невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту на них може вплинути на досудове розслідування у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 246 КК України.
З огляду на викладене клопотання слідчого в частині необхідності накладення арешту на транспортний засіб і напівпричіп до нього не є достатньо обґрунтованим, доводи клопотання не підтверджені належними доказами, не доведено необхідність у накладені арешту на зазначене майно та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в цій частині слід відмовити.
Керуючись статями 98, 170-173, 175, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , погоджене з процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на:
- деревину породи «Дуб» у кількості 67 штук різної довжини та діаметру, загальною кубомасою 18,9 куб. м;
- товарно-транспортну накладну № 001657 від 25.04.2026, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 ;
- завірену копію товарно-транспортної накладної серії ЛАЧ № 880175 від 09.07.2025, автомобільний перевізник водій ОСОБА_8 .
Заборонити будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту.
Відмовити у задоволені клопотання в частині накладення арешту на: - транспортний засіб марки «DAF FT XF», номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ОСОБА_3 ; - напівпричіп «KOEGEL», моделі «SNCO 24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 належить ОСОБА_3 ..
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, проте не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в Закарпатський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали складено 28.04.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1