27.04.26 Справа №469/504/25
2-а/469/15/26
21 квітня 2026 року селище Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Тавлуя В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Надич В.В.,
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився,
представник позивача адвокат Тарасенко В.І. - не з'явилась,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Березанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач 01.05.2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з даним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №243 від 27.02.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачені кошти ОСОБА_1 на виконання штрафу у розмірі 37 750 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17 лютого 2025 року, інструктором ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшим сержантом ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_1 було складено протокол №60 про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210 КУпАП.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 17 лютого 2025 року о 11.30 під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено, що позивач на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП в період дії особливого періоду.
При складанні протоколу інструктор ІНФОРМАЦІЯ_3 посилається на Закон України «Про оборону України» та Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року. У зв'язку із цим, у протоколі №60 зазначено, що позивач всупереч наведеним нормативно-правовим актам, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.
Позивач з вказаним протоколом не був згодний, адже повістку про прибуття до ТЦК та СП він не отримував та не знав про її існування, про що зазначив в самому протоколі.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вчасно оновив свої облікові дані, відповідно до військово-облікового документа від 16.07.2024 року адреса проживання зазначена як АДРЕСА_2 , ця ж адреса зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення №60 від 17.02.2025 року та в постанові по справі про адміністративне правопорушення №243 від 27.02.2025 року.
За місцем свого постійного проживання, за місцем реєстрації та місцем роботи повістки ніколи не отримував, має додаток Резерв+, відповідно до якого дані оновлені вчасно.
27 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову №243 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 17000,00 грн.
На розгляді справи позивач не був, так як у протоколі надав свої пояснення, а також працівники ТЦК та СП зазначили, що повідомлять про результати розгляду справи.
22 квітня 2025 року позивач дізнався про те, що його усі рахунки заблоковано, тому він звернувся до Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), де йому було роз'яснено, що на його рахунки було накладено арешт на підставі Постанови №243 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесеної ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ознайомлення із вказаною постановою 22 квітня 2025 року підтверджується копією оскаржуваної постанови, на якій проставлено дату та печатку Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Березанським відділом державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження і заблоковано банківські рахунки позивача. Тому для розблокування рахунків у нього не було іншого виходу, аніж сплатити штраф і оскаржувати його у встановленому порядку. У зв'язку із тим, що позивач є головою Фермерського господарства «АМГ-Агро-24», після накладення арешту на рахунки, не міг проводити свою господарську діяльність, тому був вимушений сплатити штраф, хоча його не визнає і вважає, що він є неправомірним, так як в його діях не має складу адміністративного правопорушення.
Тому, 22 квітня 2025 року позивачем було сплачено штраф у подвійному розмірі 34 000 грн., а також виконавчий збір у розмірі 3 750 грн., тобто позивач сплатив штраф у розмірі 37 750 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 22.04.2025 року.
Вважає, що протокол, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, був складений з низкою порушень та невідповідності чинному законодавству, оскільки, По-перше, у протоколі про адміністративне правопорушення №60 не має посилання на наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого діє уповноважена особа, що склала протокол, адже, особа яка склала протокол працює на посаді інструктор та має звання молодший сержант, тобто з протоколу не зрозуміло чи мав повноваження інструктор ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодший сержант ОСОБА_4 , на складення протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також, не було надано відповідачем копію наказу та усіх матеріалів, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова. А отже, підстав вважати, що протокол був складений уповноваженою особою відповідача, немає.
По-друге, зі змісту протоколу незрозуміло до якої саме статті Кодексу України про адміністративне правопорушення притягується позивач. Так, у абзаці першому розділу «Суть адміністративного правопорушення» вказано, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, натомість у абзаці четвертому вказано, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Тобто, у протоколі зазначені дві різні статті 210 та 210-1 КУпАП.
По-третє, в протоколі не зазначено, коли було вручено позивачу повістку (дата, час), у який спосіб та ким було вручено, номер повістки за якою мав з'явитися позивач, дати та час коли він мав з'явитися по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто відсутні будь-які докази вручення повістки позивачу та обізнаності позивача з існуванням такої повістки, щоб доводило його ухилення від мобілізації. Також позивача не було ознайомлено із матеріалами справи щодо надсилання йому на адресу, або вручення йому повістки, будь-яких доказів про отримання повістки під час складання протоколу не було надано. Також не зазначено на яку адресу була відправлена повістка, тощо. Отже, із суті адміністративного правопорушення неможливо зрозуміти які саме неправомірні дії вчинив позивач.
По-четверте, в протоколі не зазначено, яким чином позивач повинен був отримати повістку, або знати про її існування. Лише з усного повідомлення інспектора, позивач дізнався, що повістка була направлена через укрпошту на адресу реєстрації, проте не зрозуміло чому саме на адресу реєстрації було направлено повістку, так як у військово облікових документах від 16.07.2024 року міститься адреса фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_2 .
По-п'яте, в протоколі неправильно вказуються нормативно-правові акти, щодо порушення позивачем. Інспектором зазначені загальні норми, які регулюють особливий період, натомість не зазначено статті спеціального Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановленозалишити без розгляду відповідно до положень ч.4 ст.123 КАС України у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з зазначеним позовом, встановленим ч.2 ст.286 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року скасовано і направлено справу для продовження судового розгляду.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст.261 КАС України відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
У судове засідання позивач та його представник Тарасенко В.І. не з'явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання 31 березня 2026 року не з'явився, як і не з'являвся у попередні судові засідання, які відкладалися у зв'язку з його неявкою.
За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін у справі.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд встановив наступні обставини та правовідносини сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою №243 від 27.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17000,00 грн., що підтверджується копією вказаної постанови (а.с.9).
За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 17 лютого 2025 року об 11.30 під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП в період дії особливого періоду.
Позивач оспорює правомірність вказаної постанови, посилаючись на допущення ТЦК та СП ряду порушень законодавства при її винесенні.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким становлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка ритягається до адміністративної відповідальності.
За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 17 лютого 2025 року о 11.30 під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП в період дії особливого періоду.
Вказану постанову складено на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення №60 від 17 лютого 2025 року, з якого вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. у зв'язку з тим що 17 лютого 2025 року о 11.30 год. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП в період дії особливого періоду.
Разом з тим, будь-яких відомостей з посиланням на номер та дату повістки щодо того, у який день та час, конкретно, позивач був зобов'язаний прибути по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і якими доказами підтверджується обізнаність позивача з'явитися у зазначений час, оскаржувана постанова та протокол про адміністративне правопорушення не містять.
Вказані відомості також відсутні в інших матеріалах адміністративної справи.
Крім того, у самому Протоколі про адміністративне правопорушення №60 від 17 лютого 2025 року позивач зазначив, що повістку про необхідність явки до ТЦК він не отримував.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, всупереч ст.256 КУпАП, не містить достатніх відомостей, на підставі яких було б можливо обґрунтовано припускати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, зокрема, не зазначено дату на яку позивач викликався; відсутні посилання на номер та дату повістки.
Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
У свою чергу, згідно із ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Крім того, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Сутність пред 'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.
Зазначених вимог особою, що прийняла оскаржувану постанову, не виконано, у постанові не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, яку статтю (частину статті, пункт) Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено позивачем, не встановлено дату і час порушення, відсутній достатній опис обставин, установлених під час розгляду справи, у тому числі щодо номеру та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 , дати її вручення позивачу та дати, на яку позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до повістки.
При розгляді адміністративного позову відповідачем не надано доказів неявки позивача за врученою йому належним чином повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 у визначені такою повісткою дату і час.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність КУпАП.
Таким чином, відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме, що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановлені повісткою строки та місце.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом положень ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд приходить до висновку про те, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані вимоги Конституції України та КУпАП та не встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Разом з тим, вирішуючи питання про можливість задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь 37 750,00 грн. у зв'язку зі сплатою штрафу, оскільки згідно правової позиції, висловленої у пункті 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22), постановлених за подібних правовідносин суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.
Таким чином, вказана позовна вимога розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягає, і може бути заявлена в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим, провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю відповідно до положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн., сплачений при зверненні до суду у зв'язку із оскарженням постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати Постанову №243 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27.02.2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.
В частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 37750 грн., сплачених на виконання штрафу, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до ст.139 КАС України стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 484,48 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: