Справа № 215/2342/26
2/212/4870/26
27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Ю.В. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішення суду, -
21.04.2026 в провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вище вказана позовна заява з Дніпровського апеляційного суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додатки до неї, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як вбачається з позовної заяви, заявлена позивачами ціна позову складає 15 000 000 грн. моральної шкоди.
Так, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В порушення вимог зазначеної норми позивачем не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору чи документу, який підтверджує підстави для звільнення від сплати судового збору.
Позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору згідно з пп. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що позов подано у зв'язку із нібито протиправними діями суддів під час здійснення правосуддя. Разом з тим, із наведених у позовній заяві обставин вбачається, що позивач фактично оскаржує процесуальні дії суддів у межах розгляду іншого судового провадження (зокрема, призначення судового засідання, порядок повідомлення учасників, розгляд заяви про відвід, дії під час оголошення повітряної тривоги тощо).
Однак такі обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених пп. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що заявлені вимоги підпадають під визначену законом категорію справ, у яких позивач звільняється від сплати судового збору, або що шкоду завдано саме у випадках і порядку, передбачених законом.
Крім того, сам факт подання скарг до Вищої ради правосуддя, заяв про відвід судді, а також незгода з процесуальними діями суду не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору та не підтверджує наявності відповідної пільги, встановленої законом.
Таким чином, позивачем не доведено наявності правових підстав для звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з чим вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України не виконані.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено положеннями Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві позивачем зазначено ціну позову 15 000 000 гривень. А тому при зверненні до суду він повинен сплатити судовий збір у розмірі 1% від вказаної суми, та на підтвердження чого надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який складає 16640 грн.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви та додатків до неї вбачається відсутність обґрунтованого розрахунку сум, заявленої до стягнення.
За викладених обставин позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду детальних та обґрунтований розрахунок сум заявленої до стягнення з відображенням шляхів та формули проведених розрахунків.
Пунктом 5 ч. 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно положень ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст. ст. 23, 1167 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України. Зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Виходячи з цих обставин, суми заявленої позивачем моральної шкоди в позові не обґрунтовано: якими міркуваннями керувався позивач при визначенні розміру моральної шкоди; - чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в таких сумах, виходячи з вимог ст. 23 ЦК України; якими доказами підтверджується завдання позивачу моральної шкоди саме в таких розмірах.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме: подання обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або належних та допустимих доказів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішення суду- залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Попередити позивачів, що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. КОЗЛОВ