Справа № 761/49797/25
Провадження № 2/761/6300/2026
27 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Греку Д.С.,
за участі:
представника позивача: Розумовського О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам» про стягнення суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних за невиконання рішення суду,
У листопаді 2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Державного підприємства (ДП) «Сетам», в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь, за період часу з 04 вересня 2024р. по 04 серпня 2025р. інфляційні втрати у розмірі 25705,77 грн.; 3,0 % річних у розмірі 5261,51 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), яке було залишено без змін апеляційною інстанцією 04 вересня 2024р., позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним правочин купівлі-продажу (електронні торги) від 03 липня 2023р. з продажу майна ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» по лоту № 529293 - обладнання майнового комплексу у кількості 74 одиниці, в тому числі газопроводу довжиною 1298,45 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який оформлений протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 590383 від 03 липня 2023р., актом про проведені електронні торги № 65680401-1697/01-29 від 06 липня 2023р. Визнано недійсним протокол проведення електронного аукціону (торгів) № 590383 від 03 липня 2023р. Визнано недійсним акт про проведені електронні торги №65680401-1697/01-29 від 06 липня 2023р. Крім того, застосовано наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, у вигляді зобов'язання АТ «Державний експортно-імпортний банк України», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А., ДП «Сетам» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за рухоме майно, придбане на електронному аукціоні (торгах) від 03 липня 2023р. по продажу рухомого майна ТОВ Інженерний центр «Енергомаш» по лоту № 529293, який був визнаний недійсним. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн.
Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26 листопада 2024р. касаційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р. та рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23) в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронного аукціону (торгів) від 03 липня 2023р. та акту про проведені електронні торги від 06 липня 2023р. скасувати. В скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р. та рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23) залишено в силі.
Рішенням (додатковим) Господарського суду Харківської області від 17 квітня 2025р., яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2025р., заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі було задоволено та стягнуто з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3303840,91 грн. Крім того, з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 330384,09 грн. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 191275,0 грн.
Враховуючи те, що відповідачем ДП «Сетам» лише 04 серпня 2025р. були сплачені позивачу грошові кошти в сумі 191275,0 грн., які відповідач повинен був сплатити ще 04 вересня 2025р., з часу набрання законної сили постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р., а тому з метою захисту прав позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом, і в порядку ст. 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3,0 % річних та інфляційні втрати за період часу з 04 вересня 2024р. по 04 серпня 2025р.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу.
05 січня 2026р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що після набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), і подання позивачем до Господарського суду Харківської області заяви про ухвалення додаткового рішення, з метою уникнення подвійного стягнення, відповідачем 04 серпня 2025р. було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 191275,0 грн., а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.
Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у прохальній частині відзиву на позов, клопотав перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), за позовом ФОП ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 до ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А., АТ «Державний експортно-імпортний банк України», ДП «Сетам», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Актив-В», ТОВ «Харківгаз Збут», ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р., в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 -відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано недійсним правочин купівлі-продажу - електронні торги від 03 липня 2023р. по продажу майна ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» по лоту № 529293 з продажу обладнання майнового комплексу у кількості 74 одиниці, в тому числі газопроводу довжиною 1298,45м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і який оформлений протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №590383 від 03 липня 2023р., актом про проведені електронні торги № 65680401-1697/01-29 від 06 липня 2023р.
Визнано недійсним протокол проведення електронного аукціону (торгів) № 590383 від 03 липня 2023р.
Визнано недійсним акт про проведені електронні торги № 65680401-1697/01-29 від 06 липня 2023р.
Застосовано наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, у вигляді зобов'язання АТ «Державний експортно-імпортний банк України», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А., ДП «Сетам» повернути ОСОБА_1 , грошові кошти, сплачені за рухоме майно, придбане на електронному аукціоні (торгах) від 03 липня 2023р. по продажу рухомого майна ТОВ «Інженерний центр «Енергомаш» по лоту № 529293, який був визнаний недійсним.
Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26 листопада 2024р., касаційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р. та рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронного аукціону (торгів) від 03 липня 2023р. та акту про проведені електронні торги від 06 липня 2023р. - скасовано. В скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2024р. та рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23) залишено в силі.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 17 квітня 2025р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 липня 2025р., заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено. Стягнуто з АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3303840, 91 грн. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 330384,09 грн. Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 191275,0 грн.
Судом встановлено, що 04 серпня 2025р. відповідачем ДП «Сетам» було сплачено позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 191275,0 грн., на виконання вищезазначених рішень Господарського суду Харківської області, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його вини конання (договір чи діалект)
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018р. у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018р. по справі № 910/11249/17.
Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що період не виконання відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23) складає з 04 вересня 2024р. по 04 серпня 2025р., надавши суду відповідний розрахунок.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020р. у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019р. у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не надав до суду належні і допустимі докази на спростування заявлених позовних вимог. Стороною відповідача не спростовано розмір нарахованих 3,0 % річних та інфляційної складової, заявлені стороною позивача. При цьому доводи сторони відповідача, що має місце подвійне стягнення, як за рішенням Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), так і за додатковим рішенням цього суду від 17 квітня 2025р. судом оцінюються критично, враховуючи ту обставину, що стороною відповідача не вчинялися дії щодо виконання вище зазначеного рішення Господарського суду Харківської області від 04 червня 2024р. у справі № 922/2738/21 (922/4386/23), після набрання ним законної сили, як і не було подано стороною заяву про роз'яснення рішення суду щодо його виконання.
Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи те, що 04 серпня 2025р позивачем було сплачено основну суму боргу у розмірі 191275,0 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати та 3,0 % річних за період часу з 04 вересня 2024р. по 03 серпня 2025р. включно у розмірі: 25707,77 грн. та 5245,78 грн. відповідно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Державного підприємства «Сетам» (код ЄДРПОУ: 39958500, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6) про стягнення суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних за невиконання рішення суду - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період часу з 04 вересня 2024р. по 03 серпня 2025р. включно, у розмірі 25705 /двадцять п'ять тисяч сімсот п'ять/ грн. 77 коп.; три відсотки річних за період часу з 04 вересня 2024р. по 03 серпня 2025р. включно, у розмірі 5245 /п'ять тисяч двісті сорок п'ять/ грн. 78 коп.; судовий збір у розмірі 968 /дев'ятсот шістдесят вісім/ грн. 96 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27 квітня 2026р.
Суддя: