Справа № 761/3350/22
Провадження № 2-р/761/6/26
24 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Савчук Ю.Н., при секретарі Фортуні М.А.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання заяву ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18.08.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 3000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову 27.01.2022 і до закінчення навчання чи до досягнення двадцяти трьох річного віку у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Відповідач звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 18.08.2025 року.
Свою заяв обґрунтовує тим, що на адвокатський запит його представника ОСОБА_4 . Державний торговельно-економічний університет 21.11.2025 року листом № 2227/28 повідомив, що ОСОБА_3 була зарахована до Київського національного торговельно-економічного університету з 01.09.2021 року на денну форму навчання факультету торгівлі та маркетингу за спеціальністю 076 «підприємництво, торгівля та біржова діяльність» для здобуття освітнього ступеня молодшого спеціаліста. 30.06.2023 року ОСОБА_3 завершила навчання та здобула кваліфікацію за спеціальністю 076 «підприємництво, торгівля та біржова діяльність». 02.09.2024 року ОСОБА_3 була зарахована до університету на денну форму навчання факультету економіки, менеджменту та психології за спеціальністю 073 «менеджмент» для здобуття освітнього ступеню «бакалавр» за кошти фізичних або юридичних осіб. Відповідач вважає, що стягнення з нього аліментів за період з 01.07.2023 року по 01.09.2024 року, у які його дочка не навчалася, є неправомірним.
Вирішуючи заяву про роз'яснення по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1,2,4 статті 271 Цивільного процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Зі змісту вказаного положення статті 271 ЦПК України випливає, що роз'ясненню підлягає лише рішення суду, винесене по суті заявлених позовних вимог.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №400/2839/22 , враховуючи існуючу судову практику з цього питання, зробив висновок, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз?яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.
У цьому аспекті Верховний Суд звернув увагу на висновки, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ у справі «BALAN v. The Republic of Moldova №2» (заява №49016/10), яке, головним чином, стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ зазначив, що національні суди зобов'язані не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цьому рішення вказано, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
У цій справі Верховний Суд визначив критерії встановлення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення, а саме: заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватися його примусове виконання; судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане; заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є незрозумілим (об'єктивно ускладнює або робить неможливим виконання такого рішення).
В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Суд звертає увагу, що зі змісту заяви відповідача вбачається, що останній звернувся до суду за роз'ясненням не з підстав незрозумілості рішення суду, а у зв'язку з необхідністю роз'яснення порядку його виконання.
Долучена до матеріалів заяви відповідь Державного торговельно-економічного університету від 21.11.2025 року № 2227/28 не була долучена відповідачем до матеріалів справи в якості доказу та не могла бути долученою, оскільки отримана після винесення судом рішення, а відтак вказане обставина не встановлювалася судом. Однак відповідач, реалізуючи принцип змагальності, на виконання приписів ч.1 ст. 81 ЦПК України повинен був під час розгляду справи доводити ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, чого зроблено не було.
Дана заява за своєю суттю є заявою про роз'яснення порядку виконання рішення суду.
Зважаючи, що відповідачем не наведено в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення такого рішення, а зазначено про необхідність роз'яснення порядку виконання рішення суду, що згідно чинного законодавства не може вважатись підставою для звернення до суду із заявою про роз'яснення виконання рішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Однак з метою забезпечення реалізації конституційного права відповідача на судовий захист та доступ до суду , суд зазначає наступне.
За змістом ч.1, 2 ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Період навчання - це будь-яка частина освітньої програми з вищої освіти, оцінена і документально підтверджена, яка, не становлячи повного курсу навчання за програмою, є істотним здобутком знань чи навичок (Порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 року № 504 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 року за № 614/27059).
За пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма є єдиним комплексом освітніх компонентів (навчальних дисциплін, індивідуальних завдань, практик, контрольних заходів тощо), спрямованих на досягнення передбачених такою програмою результатів навчання, що дає право на отримання визначеної освітньої або освітньої та професійної (професійних) кваліфікації (кваліфікацій). Освітня програма може визначати єдину в її межах спеціалізацію або не передбачати спеціалізації.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Рівнями освіти є: дошкільна освіта, початкова освіта, базова середня освіта, профільна середня освіта, перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, фахова передвища освіта, початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, другий (магістерський) рівень вищої освіти, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти (частина друга статті 10 Закону України «Про освіту»).
Після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту (частина перша статті 40 Закону України «Про освіту»).
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень (частина перша статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц зазначив наступне.
Аналіз положень частини другої статті 199 СК України свідчить, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, зокрема застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до складу періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
Відповідно у застосуванні правил частини другої статті 199 СК України потрібно враховувати, що нерозумно і несправедливо тлумачити положення статті 199 СК України так, що аліменти на повнолітню дитину, яка навчається, виплачуються виключно за ті періоди, коли фактично триває навчальний процес.
Між закінченням шкільного навчання та початком навчання професійного чи початком отримання вищої освіти завжди існує певний проміжок часу, що зумовлено способом організації системи освіти, а також об'єктивними чинниками: особа повинна мати час для того, щоб визначитися із напрямом свого подальшого навчання (якщо вона взагалі бажає його продовжувати і не визначилася з таким напрямом раніше), а також має виконати певні формальності - зібрати і подати необхідні документи, скласти вступні іспити тощо.
Так само і в разі переходу на наступний освітній рівень особа не може вважатися такою, яка припинила навчання, адже наявність часового проміжку між закінченням підготовки за попереднім рівнем та початок навчання на наступному освітньому рівні не залежить від волі та бажання учня (студента). Тому розумний (визначений характером організації навчального процесу) період фактичної перерви у навчанні не може в таких випадках вказувати на його припинення у розумінні частини другої статті 199 СК України.
Період стягнення аліментних платежів є безперервним. Момент його закінчення залежить від настання тих чи інших обставин, визначених у рішенні суду, якими зумовлено припинення підстав для їх сплати.
Тож державний виконавець, виконуючи таке рішення суду, у межах своїх повноважень має з'ясовувати питання настання обставин, з якими суд пов'язував припинення нарахування стягувачеві та сплати ним аліментних платежів. У разі встановлення таких обставин державний виконавець вправі ухвалювати відповідне процедурне рішення, зокрема, про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного повного виконання судового рішення боржником, про відкриття виконавчого провадження - у разі подання виконавчого документа протягом періоду, на який присуджені платежі, а у разі існування заборгованості - вчиняти дії із її стягнення на користь стягувача у межах періоду, визначеного судом у резолютивній частині судового рішення, яке виконується.
Потрібно враховувати, що період, протягом якого суд вирішив визначити обов'язок щодо сплати боржником аліментних платежів, визначений не конкретними календарними датами, а певними подіями, від настання яких і залежить обрахунок і тривалість цього періоду. Адже у разі, якщо б повнолітня дитина не продовжила б навчання на відповідному освітньому рівні, тоді за змістом виконуваного рішення суду настали б обставини, з якими суд пов'язував припинення обов'язків з нарахування та сплати боржником аліментних платежів - закінчення дитиною навчання. Водночас, продовження навчання дитиною свідчить, що такий період не закінчився, а тому у боржника продовжив існувати обов'язок зі сплати аліментних платежів до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку. При цьому переривання такого періоду законодавством не передбачено.
Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).
В постанові від 23.01.19 у справі № 346/103/17 Суд дійшов висновку, що відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати аліменти під час перебування повнолітньої дитини на канікулах оскільки цей час входить в період навчання.
Викладене дає підстави дійти висновку про те, що не є підставою для припинення права на утримання (аліменти) ) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти; перебування повнолітньої дитини на канікулах.
За приписами ч.1-6 ст.46 Закону України «Про вищу освіту» особа, відрахована із закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між закладами вищої освіти.
Особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти. Поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул. Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
За змістом п.3 розділу I Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 07 лютого 2024 року № 134, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2024 р. за № 509/41854, академічна відпустка - переривання здобувачем вищої освіти навчання з підстав і причин, визначених цим Положенням, що унеможливлюють виконання освітньої програми. На час академічної відпустки призупиняються права та обов'язки здобувача вищої освіти, виконання ним індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи). На час академічної відпустки особи, які належать до певних категорій, визначених законодавством, зберігають за собою окремі права здобувача вищої освіти відповідно до цього Положення; відрахування зі складу здобувачів освіти - втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов'язків здобувача вищої освіти.
Відповідно до п.4,5 розділу II Положення особі, яка відрахована із закладу вищої освіти у порядку, визначеному цим Положенням (крім відрахування у зв'язку із завершенням навчання за відповідною освітньою програмою, а також у разі, якщо особа не приступила до занять), видається академічна довідка. Особа, відрахована із закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС.
Відповідно до п.1 розділу V Положення переривання навчання здобувачів вищої освіти здійснюється шляхом надання їм академічної відпустки. Такі особи не відраховуються з числа здобувачів вищої освіти.
Дія договору про навчання між вступником та закладом вищої освіти, а також між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати, укладені відповідно до частини шістнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту», зупиняється на строк надання академічної відпустки.
Зі змісту відповіді Державного торговельно-економічного університету від 21.11.2025 року № 2227/28 вбачається, що ОСОБА_3 була зарахована до Київського національного торговельно-економічного університету з 01.09.2021 року на денну форму навчання факультету торгівлі та маркетингу за спеціальністю 076 «підприємництво, торгівля та біржова діяльність» для здобуття освітнього ступеня молодшого спеціаліста. 30.06.2023 року ОСОБА_3 завершила навчання та здобула кваліфікацію за спеціальністю 076 «підприємництво, торгівля т біржова діяльність». 02.09.2024 року ОСОБА_3 була зарахована до університету на денну форму навчання факультету економіки, менеджменту та психології за спеціальністю 073 «менеджмент» для здобуття освітнього ступеню «бакалавр» за кошти фізичних або юридичних осіб.
Таким чином, у ОСОБА_3 була перерва у навчанні з 31.06.2023 року по 31.08.2024 року.
Оскільки переривання навчання здобувачів вищої освіти здійснюється шляхом надання їм академічної відпустки, а на період такої відпустки дія договору про навчання між закладом вищої освіти та фізичною особою, яка замовляє платну освітню послугу для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати, зупиняється на строк надання академічної відпустки, а відтак оплата навчання за Договором у період зупинення його дії не здійснюється.
За правилами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.
У постанові від 08.02.18 у справі № 205/1302/16-ц Суд зазначав - «…аліменти стягнуто судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з ВНЗ чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку».
При цьому зазначає, що роз'яснення норм матеріального права, яке надане судом у вказаній ухвалі, не є роз'ясненням судового рішення.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду в цивільній справі №761/3350/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до апеляційної інстанції.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: