Справа №760/11800/26 1-кс/760/5915/26
23 квітня 2026 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №22026101110000357 від 18.04.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №22026101110000357 від 18.04.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026101110000357, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
Як зазначається у клопотанні, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Москва, РФ, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 та з 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , з метою порушення громадського порядку та залякування населення, при виході з будинку АДРЕСА_3 , застосував вогнепальну зброю та завдав летальних вогнепальних поранень 5 особам (4 померли на місці, 1 в лікарні) із вогнепальної зброї Карабін KeITec SUB 2000 кал.9х21мм. Після чого, по шляху слідування до торговельного закладу «Велмарт» викинув сумку чорного кольору.
У подальшому ОСОБА_4 зайшов до приміщення торговельного закладу «Велмарт» за адресою: проспект Голосіївський, 58, де завдав летальних вогнепальних поранень ще одній особі - померла на місці та взяв у заручники людей, які були на той час у приміщенні магазину. Після цього, співробітниками КОРД НП України ОСОБА_4 був ліквідований.
Встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 473304097 від 18.04.2026) квартира АДРЕСА_4 , належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого від 19.04.2026, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Санкцією статті 258 КК України, а саме частини 3, передбачено конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи вищенаведене, з метою збереження речових доказів, та запобігання його приховування, пошкодження, псування, зникнення, знищення прокурор просить накласти арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До суду прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Прокурор у заяві просив клопотання задовольнити.
Дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з чч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального провадження №22026101110000357 від 18.04.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
Встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 473304097 від 18.04.2026) квартира АДРЕСА_4 , належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчого від 19.04.2026, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим доведено, що квартира АДРЕСА_4 зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, накладення арешту на вказане майно забезпечить неможливість його знищення, відчуження, ризик якого доведено слідчим.
На підставі вищевикладених норм КПК України та встановлених фактичних обставин, враховуючи, що до клопотання додані документи та матеріали, якими ініціатор клопотання обґрунтовує доводи клопотання, і враховуючи те, що квартира АДРЕСА_4 , на яку слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та постановою слідчого від 19.04.2026 визнана речовим доказом, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 з метою забезпечення збереження речових доказів.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуженню, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та його задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1