Справа №760/4072/25
1-кп/760/2069/26
24 квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12023100000000875 від 15 серпня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Макарів Макарівського району Київської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100000000875 від 15 серпня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_5 інкримінується службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, працюючи заступником начальника з розвитку доріг Служби автомобільних доріг у Київській області, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, неналежно виконав покладені на нього службові обов'язки під час виконання договору № 44-19 від 02 липня 2019 року, укладеного між Службою автомобільних доріг у Київській області та ТОВ «Автомагістраль».
Зазначений договір стосувався виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів на ділянці км 8+500 - км 23+900 окремими ділянками. Згідно з умовами договору виконавець зобов'язувався виконати відповідні роботи, а замовник прийняти та оплатити належно виконані роботи.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 , обіймаючи зазначену посаду, повинен був забезпечити належний контроль за виконанням робіт, перевіркою їх фактичних обсягів, якості, відповідності проєктній, договірній та кошторисній документації, а також за достовірністю відомостей, внесених до актів приймання виконаних будівельних робіт.
В обвинувальному акті зазначено, що під час виконання договору № 44-19 від 02 липня 2019 року було складено акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, зокрема за вересень та жовтень 2019 року, у яких, на думку сторони обвинувачення, були відображені відомості щодо виконання робіт, їх обсягів та якості, які не відповідали фактичному стану виконання ремонтно-будівельних робіт.
Так, за змістом обвинувального акта, 09 вересня 2019 року та 09 жовтня 2019 року ОСОБА_5 через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків не перевірив достовірність внесених даних щодо якості ремонтно-будівельних робіт, відображених в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Сторона обвинувачення вважає, що внаслідок такого неналежного виконання службових обов'язків були прийняті та оплачені роботи, які фактично не відповідали вимогам договору, проєктно-кошторисної документації та будівельним нормам, а також містили недоліки, що потребували подальшого усунення.
Відповідно до обвинувального акта, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в замовником було здійснено оплату робіт за договором № 44-19 від 02 липня 2019 року. Надалі, за результатами експертного дослідження, було встановлено наявність неякісно виконаних будівельних робіт, які, за висновком сторони обвинувачення, не могли бути прийняті та підлягали переробленню.
За версією сторони обвинувачення, внаслідок дій ОСОБА_5 державним інтересам було завдано шкоду на загальну суму 14 461 345,34 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, утворює тяжкі наслідки.
Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК України як службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_5 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.
Захисник послався на те, що за змістом обвинувального акта фактичне закінчення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення сторона обвинувачення пов'язує з 09 жовтня 2019 року, а саме з датою складання та підписання акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень 2019 року.
На думку сторони захисту, оскільки з 09 жовтня 2019 року минуло більше п'яти років, строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився 09 жовтня 2024 року. При цьому, як зазначено у клопотанні, строки давності не зупинялись та не переривались.
Захисник також зазначив, що ОСОБА_5 роз'яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а також роз'яснено, що закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити, звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника. Судом ОСОБА_5 роз'яснено суть пред'явленого обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, а також правові наслідки такого закриття. ОСОБА_5 повідомив, що зазначені обставини та правові наслідки йому зрозумілі, проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності він не заперечує.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника, погодився з доводами сторони захисту про закінчення строків давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та вважав за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінального провадження.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання захисника, обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, з огляду на передбачену санкцією цієї статті міру основного покарання, належить до категорії нетяжких злочинів.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у разі вчинення нетяжкого злочину, якщо з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, крім випадків, прямо визначених законом.
Як вбачається з обвинувального акта, останні дії, якими сторона обвинувачення обґрунтовує завершення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, датовані 09 жовтня 2019 року. Саме цією датою сторона обвинувачення пов'язує складання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, у яких, за версією обвинувачення, було відображено недостовірні дані щодо якості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт.
Отже, перебіг строку давності у цьому кримінальному провадженні слід обчислювати з 09 жовтня 2019 року.
П'ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення сплив 09 жовтня 2024 року.
При цьому суд враховує, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до Солом'янського районного суду м. Києва 17 лютого 2025 року, тобто вже після закінчення передбаченого законом п'ятирічного строку давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності. Зазначена обставина свідчить про те, що на момент надходження кримінального провадження до суду строки давності вже були пропущені, у зв'язку з чим подальший судовий розгляд по суті обвинувачення без вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суперечив би вимогам ст. 49 КК України та процесуальному порядку, передбаченому ст. 284, 285, 286, 288 КПК України.
Відомостей про ухилення ОСОБА_5 від досудового розслідування або суду, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України могло б зумовити зупинення перебігу строків давності, суду не надано.
Також суду не надано даних про вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України могло б мати значення для вирішення питання про перебіг строків давності.
Таким чином, на час розгляду клопотання строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України закінчився.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний роз'яснити суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 розуміє суть пред'явленого обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, правові наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності та не заперечує проти такого закриття.
За змістом ст. 286, 288 КПК України, якщо під час судового провадження сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний невідкладно розглянути таке клопотання, а у разі встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, постановити ухвалу про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
З огляду на те, що ОСОБА_5 інкриміновано нетяжкий злочин, з дня його вчинення минув передбачений ст. 49 КК України п'ятирічний строк давності, обвинувальний акт надійшов до суду вже після закінчення цього строку, даних про зупинення чи переривання перебігу строку давності суду не надано, прокурор погодився з доводами сторони захисту, а обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
За змістом ст.ст.284-288 КПК, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст.63 Конституції та ст.18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст.49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості в скоєнні злочину.
Розглядаючи клопотання, суд також не може вирішити питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, оскільки клопотання заявлене на тій стадії судового розгляду, на якій ще не повністю досліджені письмові докази та не допитані свідки. Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядається негайно, суд позбавлений можливості продовжити дослідження доказів та встановлення обставин інкримінованих правопорушень.
Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності в передбачених законом випадках за умови роз'яснення суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний суд в своїй Постанові від 26 березня 2020 року (справа №730/67/16-к).
На підставі зазначеного, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12023100000000875 від 15 серпня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1