Справа №753/11750/24 2/760/986/26
27 лютого 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
До Дарницького районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 , з позовною заявою до Міністерства оборони України та ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог заяви зазначає, що вона проживала із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім?єю, без реєстрації шлюбу, проживали разом, як подружжя, понад 5 років, та планували офіційно зареєструвати шлюб після завершення військового стану на території України.
ОСОБА_5 був молодшим сержантом та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання, загинув, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , дата видачі - 17.11.2023.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_5 від першого шлюбу. Зазначає, що у неї із донькою її загиблого чоловіка гарні відносини, часто проводили разом час, відпочивали. Із колишньою дружиною її загиблого чоловіка - ОСОБА_3 , також були гарні відносини.
Пояснила, що вона із загиблим ОСОБА_5 фактично були однією сім?єю та проживали як подружжя, однак без реєстрації шлюбу, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022.
Також зазначила, що вони з ОСОБА_5 піклувалися один про одного, як морально, так і фізично. ОСОБА_5 на регулярній основі здійснював грошові перекази на карткові рахунки її сина ОСОБА_7 . У свою чергу, вона здійснювала необхідні покупки для благоустрою їх квартири, купувала їм продукти, купила телевізор, також вони разом купляли машину. Позивачка самостійно оплачувала комунальні платежі, облаштовувала квартири, в яких вони проживали із ОСОБА_5 , вела господарство, повністю займалася ремонтом. Обов?язки в їх сім?ї були розподілені, за їх спільним рішенням.
Також пояснила, що за час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, кожен із своїми обов'язками, всі свята проводили в колі рідних та друзів, ОСОБА_5 спілкувався із її родичами та друзями, як і вона із його.
Зазначила, що враховуючи той факт, що із загиблим ОСОБА_5 фактично були однією сім'єю та проживали як подружжя, однак без реєстрації шлюбу, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 .
У зв'язку з вищевикладеним, просить задовольнити позов.
17.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Кулику С.В.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2024 матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2024 залишено без змін.
13.02.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Усатовій І.А.
Ухвалою судді від 21.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.
19.05.2025 до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що докази, надані позивачем разом із позовною заявою, в своїй сукупності, не можуть свідчити про те, що між нею та загиблим ОСОБА_5 існували подружні відносини.
Так, довідка Золочівської міської ради від 13.03.2024 № 80 щодо проживання позивача і ОСОБА_5 у період 2018 - 01.11.2021 не свідчить про наявність фактичних шлюбних відносин. Позивач зазначає, що саме вона отримувала посмертні нагороди ОСОБА_5 , однак державну нагороду "Герой України" вручено саме відповідачу 2 - доньці ОСОБА_5
Військова частини № НОМЕР_1 , де проходив службу загиблий у 2022-2023, не вважала позивачку дружиною загиблого, а тому в своєму сповіщенні № 29 від 15.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 просила сповістити дружину загиблого - ОСОБА_3 ..
Відтак, це ще раз підтверджує, що позивач не була «найближчою людиною» ОСОБА_5 , та не була його дружиною, а тому її і не сповіщали про його смерть.
Довідка ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 щодо проживання позивача і загиблого ОСОБА_5 у період з листопада 2021 - 10.11.2023 не свідчить про наявність шлюбу чи фактичних шлюбних відносин. Також незрозуміло, як міг загиблий проживати за адресою: АДРЕСА_1 після 24.02.2022, коли він добровільно мобілізувався і став на захист Батьківщини і перебував на військовій службі у частині НОМЕР_1 . Долучені до позовної заяви спільні фотографії можуть свідчити про наявні романтичні відносини, та відповідне спілкування позивача та загиблого проведення спільного часу, святкування подій. Однак, враховуючи позиції Верховного Суду, ці фотографії не свідчать про наявність саме подружніх (фактичних шлюбних) відносин.
Долучені скріншоти переписки позивача і загиблого спростовують відомості у довідці ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 щодо проживання позивача і загиблого у період з листопада 2021 - 10.11.2023. При аналізі розмов вбачається, що 07.05.2022 і 31.05.2022, 04.08.2022, 02.09.2022 ОСОБА_5 знаходиться на військовій службі (в зоні бойових дій), далеко від місця проживання позивача. Спілкування відбувається доволі рідко. Відповідачка зауважує, що обсяг переписки (травень - вересень 2022) та їх характер очевидно не підтверджує наявність подружніх стосунків протягом п'яти років (2018-2023). Якби ОСОБА_5 хотів одружитись із позивачкою, то останній, у силу його характеру, так би і зробив. Однак, оскільки жодного шлюбу укладено не було, відтак ОСОБА_5 не мав наміру такого робити. Додані квитанції від 16.07.2023, 10.08.2023, 04.09.2023, 16.09.2023 також не свідчать про проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, оскільки з них не вбачається, що це за продукти, хто їх купляв, для кого і що такі куплялись для, так названої «сім'ї» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Квитанція про придбання техніки - телевізора від 25.12.2021 не свідчить, що вказана техніка придбавається саме позивачем, в інтересах подружжя позивача і ОСОБА_5 та за їх спільні кошти. Оплата комунальних послуг позивачем за зареєстрованою адресою її місця проживання за вересень-листопад 2023 року очевидно підтверджує, що така проживає у вказаній квартирі, або така перебуває у її власності. І з огляду на її обов'язок сплачувати комунальні платежі, такий доказ очевидно ніяким чином не підтверджує факту спільного проживання ОСОБА_5 із позивачкою однією сім'єю. Квитанції про оплату послуг з утримання будинків та прибудинкової території від 17.05.2019, послуг централізованого опалення від 16.03.2019 також не свідчать про використання цих послуг ОСОБА_5 , а також не підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_5 із позивачкою.
Відповідачка вказала, що усе спадкове майно померлого ОСОБА_5 , успадкувала його донька ОСОБА_10 , яка є єдиною законною спадкоємицею ОСОБА_5 ,., та єдиною хто має право на отримання грошової компенсації за смерть батька. З наданих позивачем документів до позовної заяви не вбачається, що вона та загиблий ОСОБА_5 мали саме подружні стосунки протягом п'яти років (2018-2023). Позивач не була подружжям військовослужбовця ОСОБА_5 на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги, як вдова загиблого. У зв'язку із цим, позивач не має права на звернення до суду щодо визнання факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу задля подальшої реалізації неіснуючого права.
У зв'язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні позову.
19.05.2025 до суду від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивач звертається до суду із даними вимогами, та жодними доводами та доказами не обґрунтовує і не зазначає у вступній частині позовної заяви, які її права, свободи та інтереси порушив відповідач - Міноборони. Тобто, позовні вимоги, не стосуються особи, до яких вони заявлені. Вказані доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону, тому є необхідність у роз'ясненні, чому саме ці доводи можуть визнаватись такими, які б встановлювали факт, що має юридичне значення. Однак, сам по собі факт перебування позивача з загиблим у близьких стосунках протягом деякого періоду, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім'єю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім'ї.
У зв'язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні позову.
26.05.2025 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив відповідачки - 2, де зазначено, що відповідачка-2, зазначає, що у довідці Золочівської міської ради № 89 від 25.03.2024 зазначається неправдива інформація. Проте, жодних доказів на підтвердження такого відповідачка-2, не долучає до свого відзиву. Щодо тверджень відповідачки-2, що якби загиблий ОСОБА_5 хотів би одружитися із позивачкою, то останній це б і зробив. однак насправді ОСОБА_5 робив пропозицію ОСОБА_1 , проте саме весілля та розпис були відкладені саме позивачкою, для настання кращих часів. Факт використання комунальних послуг, послуг з прибирання прибудинкової території, побутової техніки тощо, в тому числі і ОСОБА_5 , доводиться наявними в матеріалах справи довідками, що підтверджують факт проживання ОСОБА_5 із позивачкою. Також зазначає, що саме позивачці офіційно набрали та сповістили про смерть ОСОБА_5 , привезли його речі саме їй та похованням займалася позивачка.
У зв'язку з вищевикладеним просила задовольнити позов.
Ухвалою суду від 26.11.2025 у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - відмовлено.
У судовому засіданні позивачка та її представник просили задовольнити позов.
Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і, водночас, як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї. Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 справі №1-8/99 (про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначає, що членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «..поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У справі «Джонстон проти Ірландії» було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Так, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом зазначає, що проживала понад п'ять років однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 01.11.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Судом встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 молодший сержант ОСОБА_5 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - Донецька обл., Бахмутський р-н., смт. Південне, актовий запис №19686, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 17.11.2023, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З довідки Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області від 25.03.2024 вбачається, що під час проведення чину похорону загиблого Героя України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кладовищі в. с. Вороняки, Золочівського району, Львівської області, де захоронено тіло загиблого, Державний Прапор України з його домовини було вручено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як найближчій особі загиблого.
Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2015 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований у реєстрації актів цивільного стану Золочівського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 259 від 07.11.2007.
З довідки Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала із загиблим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2018-2021.11.01 за адресою: АДРЕСА_2 , як сімейне подружжя.
З довідки ОСББ «Дніпровська набережна 23» від 06.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала з листопада 2021 року з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 по 10.11.2023.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що знайомий із позивачкою, однак з відповідачкою ОСОБА_3 особисто не знайомий. Відповідачку бачив лише на похороні та декілька разів у соціальних мережах під час спілкування з ОСОБА_12 .
Із ОСОБА_12 свідок почав спілкуватися у 2008 році. У той період вони обидва працювали у державних структурах: свідок - у підрозділі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а ОСОБА_12 - у Державтоінспекції, у зв'язку з чим періодично перетиналися по роботі. Спілкування між ними було коротким і переважно службовим. Близьких стосунків у той час не підтримували. Про доньку ОСОБА_12 свідок на той момент не знав.
Ближче до 2018 року ОСОБА_12 почав регулярно звертатися до установи, де працював свідок, для продовження дозволу на зброю, власником якої він був. Саме в цей період вони почали більше спілкуватися, оскільки свідок звернувся до ОСОБА_12 з проханням продати йому зброю, яка належала останньому. Після оформлення відповідних документів та придбання зброї між ними склалися більш тісні стосунки.
Свідок зазначив, що приблизно з 2018 року ОСОБА_12 часто повідомляв, що працює у сфері надання послуг із забезпечення безпеки осіб, у зв'язку з чим вони почали частіше бачитися, відвідували дні народження один одного та підтримували постійне спілкування.
Уперше позивачку свідок побачив, коли ОСОБА_12 запросив його до себе додому для завершення оформлення продажу зброї. У будинку перебувала позивачка. Спочатку свідок припустив, що це може бути інша особа, однак ОСОБА_12 представив її як дружину.
У листопаді 2021 року, під час дня народження свідка, ОСОБА_12 повідомив, що має намір переїхати до Києва. На запитання, де він планує проживати, відповів, що у дружини. Також просив допомогти з пошуком роботи у сфері охоронної діяльності.
На початку 2022 року, після переїзду до Києва, ОСОБА_12 повідомляв свідкові про труднощі з працевлаштуванням, пояснюючи, що особа, яка обіцяла оплату праці, фактично грошей не виплачувала. Це, за словами ОСОБА_12 , створювало фінансові труднощі в сім'ї, оскільки потрібно було оплачувати комунальні послуги, стоянку автомобіля та інші витрати.
До початку війни свідок також допомагав перевозити меблі, у завантаженні брали участь сини ОСОБА_14 .
У 2022 році ОСОБА_12 також запропонував свідкові перевестися до підрозділу, де сам проходив службу. Під час одного з відряджень ОСОБА_12 попросив свідка заїхати до Кагарлика , до його дружини, щоб вона передала документи та необхідні речі на що свідок прибув до позивачки, яка передала підготовлені речі та документи для ОСОБА_12 .
Свідок зазначив, що у ОСОБА_12 та позивачки були дуже тісні, хороші й теплі стосунки. Позивачка запрошувала його до Кагарлика , де проживала її мати. За словами свідка, вони поводилися як чоловік і дружина, планували спільне майбутнє.
З початком повномасштабного вторгнення ОСОБА_12 пішов служити, однак продовжував проживати у Києві з позивачкою.
Щодо попередніх сімейних відносин ОСОБА_12 свідок зазначив, що той неохоче говорив про це.
Свідок ОСОБА_16 допитана у судовому засіданні, пояснила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , про позивачку дізналася у 2018 році, коли ОСОБА_12 привіз її до села Вороняки та представив родині як свою дружину. На той час вона проживала поруч - у сусідньому будинку, тому мала можливість постійно бачити їхнє спільне проживання, оскільки подвір'я було спільним і було видно, хто приходить та виходить з будинку. ОСОБА_12 постійно приїжджав разом із позивачкою, вони вели спільний побут, поводилися як сім'я.
Перед початком повномасштабної війни, у 2021 році, вони переїхали до Києва, де почали проживати разом. Свідок охарактеризувала їхні стосунки як дуже теплі, добрі та близькі. За її словами, між ними були гармонійні відносини, вони підтримували одне одного, проводили разом час. Свідок зазначила, що ставила їхні стосунки у приклад іншим.
До переїзду в Київ вони певний час проживали поруч, тому свідок постійно бачила їхні стосунки в побуті, спільне проживання та спільне ведення домашніх справ.
Щодо попереднього шлюбу ОСОБА_12 свідок повідомила, що їй відомо про його розлучення з колишньою дружиною, а також про наявність у них спільної доньки.
Після розлучення, за словами свідка, ОСОБА_12 мало спілкувався з донькою, однак коли почав проживати з позивачкою, саме позивачка наполягала на відновленні цього спілкування. Внаслідок цього ОСОБА_12 почав частіше контактувати з донькою, між ними поступово налагодилися дружні відносини.
Свідок зазначила, що донька ОСОБА_17 приїжджала до них у гості до Києва, вони разом проводили час та відпочивали. На даний час доньці близько 16 років.
Також свідок повідомила, що позивачка проявляла ініціативу у підтриманні родинних стосунків та прагнула, щоб ОСОБА_12 більше спілкувався зі своєю донькою.
Щодо організації поховання, свідок підтвердила, що після смерті ОСОБА_12 саме позивачка взяла на себе основну ініціативу та значну частину організаційних питань, пов'язаних із похованням.
Допитаний свідок ОСОБА_18 пояснив, що знає ОСОБА_19 як чоловіка своєї матері. У 2018 році вони почали проживати у Львові , а у 2020 році - у Києві, у квартирі сім'ї.
З 2018 року ОСОБА_12 і позивачка проживали разом у Львові, а у 2021-2022 роках переїхали до Києва, оскільки у ОСОБА_12 тут була робота.
Між свідком і ОСОБА_12 були хороші стосунки, як між батьком і сином.
Аналогічно між ОСОБА_12 і матір'ю свідка були теплі стосунки як між чоловіком і дружиною, вони мали спільний бюджет.
Свідку також відомо, що у 2022 році ОСОБА_12 зробив пропозицію позивачці, однак вона відповіла, що шлюб укладуть після завершення війни.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_21 знає, оскільки познайомився з нею на похороні ОСОБА_19 , позивачка є його матір'ю.
Вперше він зустрівся з ОСОБА_5 , у бабусі в Кагарлику .
Спочатку мати переїхала до ОСОБА_12 , а згодом повернулася до Києва. Через певний час ОСОБА_12 також приїхав до Києва, оскільки вони не могли жити окремо та ОСОБА_22 забезпечував сім'ю. Свідок зазначив, що разом із донькою ОСОБА_12 вони їздили на відпочинок до Одеси на 10 днів. Стосунки з ОСОБА_17 характеризував як не дуже близькі, зазначивши, що вона замкнута, однак позивачка намагалася знайти з нею спільну мову.
Після смерті ОСОБА_12 позивачка та ОСОБА_23 підтримували одна одну, хоча до цього особисто не спілкувалися.
Свідок ОСОБА_24 допитана у судовому засіданні повідомила, що працює консьєржкою у будинку, де проживали позивачка та ОСОБА_22 , для неї вони виглядали як повноцінна сім'я, починаючи з червня 2018 року вона постійно бачила їх разом, зазначила про повноцінні стосунки між дітьми - синами позивачки та дочкою ОСОБА_19 та дорослими . Також зазначила, що витрати, оплачувалися по-різному, однак частіше це робив ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_25 , допитаний у судовому засіданні, повідомив, що є колишнім чоловіком позивачки. У 2018 році під час спілкування з позивачкою він дізнався, що у неї є інший чоловік. На дні народження старшого сина він особисто познайомився з ОСОБА_12 . Знає, що певний час вони проживали разом у Львівській області, а згодом переїхали до Києва. 01.01.2022 між свідком і ОСОБА_12 відбулася розмова, під час якої останній повідомив, що планує одружитися з позивачкою.
Свідок зазначив, що з 2018 року вони проживали разом, хоча періодично змінювали місце проживання. Свідку відомо, що вони планували одружитися, однак чи відбулося це фактично - йому невідомо. У розмовах зі старшим сином свідок чув, що ОСОБА_12 матеріально забезпечував сім'ю. Проживали вони у квартирі, оформленій на свідка, однак фактично це спільне житло позивачки та свідка, і позивачка також витрачала власні кошти на сім'ю.
Суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 , що стосується показів свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 не зважаючи на те, що вони є заінтересованими особами, їх показання узгоджуються з встановленими обставинами, показаннями інших свідків, а тому у суду відсутні підстави ставити їх під сумнів та судом вони приймаються до уваги.
Так, допитані у судовому засіданні свідки підтвердили наявність сімейних стосунків, саме: спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 протягом часу з 2018 року по 2023 рік.
Також судом приймається до уваги, як підтвердження сімейних відносин, також надані фото та скріншоти переписки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки, в сукупності з іншими доказами, підтверджують факт сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо особи прожили спільно більше 3 років, вони складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
З огляду на досліджені обставини справи, наявні та підтверджуються усі ознаки фактичних шлюбних відносин (проживання однією сім'єю) позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 з 07.11.2018 до ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто позивачка та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи питання щодо оцінки усіх зазначених доказів в їх сукупності, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), згідно якого суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Так, надані позивачкою докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним.
Доводи позивачки щодо спільного проживання та ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету із померлим чоловіком знайшли своє доказове підтвердження під час розгляду справи.
Суд приймає доводи позивачки та доходить обґрунтованого висновку, що позивачка доводить належними та допустимими доказами, що перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , з яким вони спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, маючи спільний бюджет та взаємні права та обов'язки, піклуючись один про одного.
Також суд зазначає, що відповідачкою не надано будь-яких доказів проживання ОСОБА_5 не з ОСОБА_26 та за іншими адресами? ніж ті, про які йдеться у позові.
Виходячи з вищевикладеного, судом не приймаються до уваги доводи ОСОБА_3 що діє в інтересах ОСОБА_4 , щодо неналежності доказів .
Окрім того суд враховує, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту проживання чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Суд враховує, що встановлення вищевказаного факту має для позивачки юридичне значення і потрібне для реалізації соціально-економічних прав, а також для отримання інших, передбачених законодавством України, гарантій, що пов'язані з відповідним статусом і вирішення ряду питань побутового характеру, зокрема: отримувати відповідні соціальні виплати, пільги, допомогу від держави тощо, як члена сім'ї (дружини) загиблого військовослужбовця, суд вважає за необхідне встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 07.11.2018 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом верховенства права та оцінюючи досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 263 - 265, 315 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07.11.2018 до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова