Справа №760/27277/23
2/760/8138/26
14 квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Вікторії Леонідівни про визнання договору недійсним,
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору недійсним.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_5 , який 12 березня 2019 року склав заповіт, яким заповідав їй все своє майно.
07 жовтня 2020 року вона подала заяву про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори та 12 жовтня 2020 року було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 травня 1994 року.
ОСОБА_5 за життя розповів їй про те, що його рідна сестра, її діти та онуки не повертають йому ключі від його квартири та він залишився на вулиці, після чого вона забрала його до себе та доглядала за ним до смерті.
З інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно вона з дядьком дізналися, що квартира АДРЕСА_1 належить на підставі договору дарування від 06 квітня 2018 року ОСОБА_4 , яка є племінницею спадкодавця.
ОСОБА_5 повідомив її про те, що не укладав договір дарування квартири, ніколи не був за адресою приватного нотаріуса ОСОБА_11 та ніколи останню не бачив.
ОСОБА_5 звернувся із заявою про вчинення злочину щодо його квартири до органів поліції, у зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження № 12019100090006236 від 21 червня 2019 року.
Спадкодавець з 05 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року знаходився на лікуванні у «Всеукраїнському клінічному медико-реабілітаційному кардіохірургічному центрі», був у важкому стані, здавав аналізи, проходив медичні процедури та не покидав медичної установи.
ОСОБА_5 не робив жодних розпоряджень щодо квартири, не мав наміру її дарувати чи у інший спосіб відчужувати, був відсутній 06 квітня 2018 року при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом.
Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було вчинено неправомірні дії пд. час засвідчення оспорюваного договору дарування від 06 квітня 2018 року від імені ОСОБА_5 без його присутності.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування квартири від 06 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити. Зазначили, що ОСОБА_5 не був на робочому місці приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та не укладав договір дарування квартири. Жодних розпоряджень щодо своєї квартири він також не робив. На момент укладення договору дарування ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні та перебував у важкому стані, був обмежений у пересуванні. Він був особою похилого віку (85 років) та потребував стороннього догляду. Підтвердженням того факту, що 06 квітня 2018 року спадкодавець знаходився у лікувальному закладі та не покидав його є відповідь головного лікаря ОСОБА_6 , з якої вбачається, що згідно заяви ОСОБА_5 від 06 квітня 2018 року на ім'я лікуючого лікаря ОСОБА_7 він просив надати дозвіл бути відсутнім у кардіологічному відділенні закладу 06 та 07 квітня 2018 року у зв'язку з сімейними обставинами (смерть дружини). Згідно запису, зробленого лікарем ОСОБА_7 на цій заяві - 06 та 07 квітня 2018 року ОСОБА_5 перебував в закладі у зв'язку з тим, що племінник ОСОБА_8 повідомив пацієнта ОСОБА_5 , що похорони вже відбулися». 06 квітня 2018 року об 11 годині 54 хвилини державний реєстратор здійснив державну реєстрацію договору дарування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Таким чином, посвідчення договору дарування відбувалося раніше 11 години 54 хвилини, а ОСОБА_5 зранку 06 квітня 2018 року здавав аналізи та проходив призначені процедури у медичному закладі, що знаходиться у м. Ірпені Київської області, тобто на відстані 25 км від робочого місця приватного нотаріуса ОСОБА_11 у м. Києві по вул. Леонтовича, 1. вважають нелогічним готування ОСОБА_5 в один день відвідати похорони своєї дружини та укласти договір дарування свого єдиного житла. Сумнівними є покази ОСОБА_4 про те, що оцінку квартири замовляв особисто ОСОБА_5 , оскільки зі Звіту про оцінку майна від 05 квітня 2018 року встановлено, що ОСОБА_5 уклав договір на проведення оцінки квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме коли померла його дружина та коли він поступив на стаціонарне лікування. Вважають, що факт відсутності ОСОБА_5 під час укладення та засвідчення договору дарування квартири підтверджується наданими письмовими доказами, показами свідка та діями ОСОБА_5 , а саме, його звернення до приватного нотаріуса з приводу отримання копії договору дарування, до Національної поліції щодо вчинення злочину стосовно його квартири, а також до адвоката про надання правової допомоги щодо захисту його права приватної власності на квартиру та подання позову до суду про визнання договору дарування недійсним. Вбачається, що спадкодавець за життя почав оспорювати укладений договір дарування квартири, а ОСОБА_3 вступила в справу як правонаступник після його смерті.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Зазначили, що позивачем на підтвердження не підписання ОСОБА_5 договору дарування квартири від 06 квітня 2018 року не надано ні одного висновку експерта почеркознавчої експертизи та не заявлено жодного свідка. Твердження сторони позивача щодо того, що ОСОБА_5 не їздив до нотаріуса, не обґрунтовано належними, допустимими та достовірними доказами. Солом'янським районним судом м. Києва уже розглядалась справа № 760/19962/19 з цими же сторонами, ідентичним предметом та схожими підставами. Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. У рамках цієї справи за ухвалою суду була проведена почеркознавча експертиза, згідно з висновком якої підпис від імені ОСОБА_5 , виконаний в графі «дарувальник» розділу підписи договору дарування квартири від 06 квітня 2018 року, виконаний ОСОБА_5 . Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що позивачами не доведено недійсності договору дарування квартири належними та допустимими доказами. Зазначають, що рішення суду апеляційної інстанції має преюдиційне значення для цієї справи.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, покази свідків, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 травня 1994 року, що підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09 липня 2021 року (а.с. 20).
06 квітня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 03 липня 2020 року (а.с. 16).
З позову вбачається, що ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що не укладав договір дарування квартири, ніколи не був за адресою приватного нотаріуса ОСОБА_11 та ніколи останню не бачив. У зв'язку з цим, ОСОБА_5 звернувся із заявою про вчинення злочину щодо його квартири до органів поліції, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження № 12019100090006236 від 21 червня 2019 року.
Сторона позивача посилається на те, що ОСОБА_5 з 05 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року знаходився на лікуванні у «Всеукраїнському клінічному медико-реабілітаційному кардіохірургічному центрі», був у важкому стані, здавав аналізи, проходив медичні процедури та не покидав медичної установи. ОСОБА_5 не робив жодних розпоряджень щодо квартири, не мав наміру її дарувати чи у інший спосіб відчужувати, був відсутній 06 квітня 2018 року при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом. Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було вчинено неправомірні дії пд. час засвідчення оспорюваного договору дарування від 06 квітня 2018 року від імені ОСОБА_5 без його присутності.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Сторона позивача в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що ОСОБА_5 був відсутній під час укладення та засвідчення договору дарування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, а тому договір має бути визнаний недійсним.
Сторона позивача вказує на те, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні та перебував у важкому стані, був обмежений у пересуванні. Він був особою похилого віку (85 років) та потребував стороннього догляду. Підтвердженням того факту, що 06 квітня 2018 року спадкодавець знаходився у лікувальному закладі та не покидав його є відповідь головного лікаря ОСОБА_6 , з якої вбачається, що згідно заяви ОСОБА_5 від 06 квітня 2018 року на ім'я лікуючого лікаря ОСОБА_7 він просив надати дозвіл бути відсутнім у кардіологічному відділенні закладу 06 та 07 квітня 2018 року у зв'язку з сімейними обставинами (смерть дружини). Згідно запису, зробленого лікарем ОСОБА_7 на цій заяві - 06 та 07 квітня 2018 року ОСОБА_5 перебував в закладі у зв'язку з тим, що племінник ОСОБА_8 повідомив пацієнта ОСОБА_5 , що похорони вже відбулися». 06 квітня 2018 року об 11 годині 54 хвилини державний реєстратор здійснив державну реєстрацію договору дарування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Таким чином, посвідчення договору дарування відбувалося раніше 11 години 54 хвилини, а ОСОБА_5 зранку 06 квітня 2018 року здавав аналізи та проходив призначені процедури у медичному закладі, що знаходиться у м. Ірпені Київської області, тобто на відстані 25 км від робочого місця приватного нотаріуса ОСОБА_11 у м. Києві по вул. Леонтовича, 1. вважають нелогічним готування ОСОБА_5 в один день відвідати похорони своєї дружини та укласти договір дарування свого єдиного житла. Сумнівними є покази ОСОБА_4 про те, що оцінку квартири замовляв особисто ОСОБА_5 , оскільки зі Звіту про оцінку майна від 05 квітня 2018 року встановлено, що ОСОБА_5 уклав договір на проведення оцінки квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме коли померла його дружина та коли він поступив на стаціонарне лікування.
На підтвердження вказаних обставин позивач за її згодою у судовому засіданні була допитана в якості свідка.
ОСОБА_3 в якості свідка показала, що відповідача вона знає з народження. Померлий ОСОБА_5 її рідний дядько. На момент підписання договору дарування ОСОБА_5 був в лікарні у важкому стані та не міг її залишити. У лікарні останній перебував приблизно 2 тижні. У день укладення договору дарування (06 квітня 2018 року) вона дядька не бачила. Вказує на те, що в період його перебування у лікарні, ОСОБА_5 не міг бути у нотаріуса. Вона бачила дядька десь за 10 днів до укладення спірного договору. У нього перед цим померла дружина. Дядько в подальшому їй говорив, що ніяких договорів він не укладав та до нотаріуса не їздив. Потім ОСОБА_5 звернувся з цього приводу в поліцію. Вона була у нотаріуса, яка говорила, що дядька на укладенні договору не було, але нотаріус видала довідку про укладення договору.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження таких обставин суду не надано. Фактично такі посилання ґрунтуються лише на поясненнях сторони позивача.
На спростування цього стороною відповідача у судовому засіданні вказувалось про те, що твердження сторони позивача щодо того, що ОСОБА_5 не їздив до нотаріуса, не обґрунтовано належними, допустимими та достовірними доказами. Солом'янським районним судом м. Києва уже розглядалась справа № 760/19962/19 з цими же сторонами, ідентичним предметом та схожими підставами. Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. У рамках цієї справи за ухвалою суду була проведена почеркознавча експертиза, згідно з висновком якої підпис від імені ОСОБА_5 , виконаний в графі «дарувальник» розділу підписи договору дарування квартири від 06 квітня 2018 року, виконаний ОСОБА_5 . Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що позивачами не доведено недійсності договору дарування квартири належними та допустимими доказами.
Сторона відповідача в обґрунтування своїх доводів посилається на письмові докази та покази свідків.
Свідок ОСОБА_9 у суді показала, що відповідач ОСОБА_4 є її онукою, а позивач - її племінницею. Померлий ОСОБА_5 це її брат. Про наявність договору дарування вона знає, вона була присутня під час його засвідчення. Договір дарування укладався в нотаріальній конторі в м. Києві. Під час укладення спірного договору були присутні: вона, її брат (дарувальник) та її онука (обдарована). Вона була в той час у м. Києві у сина. Брат їй говорив, що подарує квартиру. Онуку брат дуже любив, тому вирішив їй подарувати квартиру. На укладення договору водій забрав її, потім онуку, а потім вони поїхали за братом в «Всеукраїнському клінічному медико-реабілітаційному кардіохірургічному центрі» в м. Ірпінь, де він перебував. Після укладення договору вони відвезли брата назад до цього центру. Приватний нотаріус запитувала та роз'яснювала брату, що таке договір дарування, та він після цього не буде власником квартири. Брат сказав, що квартиру він з собою не забере, тому дарує її онуці. З позивачем вона була в гарних відносинах, сприймала її як доньку. Проте, після дарування квартири, позивач перестала нормально спілкуватись. Відповідач вважала, що квартира мала залишитись саме позивачу. З позивачем вона не бачиться. Після дарування квартири брат жив у неї (свідка) в селі. Позивач почала їздити в село до ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_10 у суді показав, що позивача він не знає. Відповідача знає, вони є колегами по роботі. З приватним нотаріусом він не знайомий. Він возив сторін на укладення договору в якості водія, у нього тоді був мікроавтобус марки «Рено». ОСОБА_4 попросила його повозити їх в той день. Остання говорила йому, що дідусь хоче переписати їй квартиру. Він спочатку забрав ОСОБА_9 , потім забрав ОСОБА_4 , а потім з м. Ірпеня вони забрали дідуся. Він привіз всіх до нотаріуса у центр м. Києва у першій половині дня. У нотаріуса вони пробули приблизно годину. Після цього він відвіз дідуся в м. Ірпінь, потім вже завіз ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Коли дідусь сідав в машину до нього, то говорив, що їде дарувати онуці квартиру.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за її згодою у судовому засіданні була допитана в якості свідка.
ОСОБА_11 в якості свідка показала, що вона пам'ятає укладення договору дарування. На укладенні договору був присутній дарувальник та обдарована. Зміст договору вона роз'яснила, його наслідки також. Дієздатність дарувальника вона перевірила, всі документи були в порядку. Ніяких сумнівів у неї не виникло. Будь-яких порушень при укладення договору не було. Вона тоді працювала в м. Києві. Саме її обрали нотаріусом для посвідчення договору, оскільки вона нотаріусом у дружини ОСОБА_5 .
Відповідач - ОСОБА_4 за її згодою у судовому засіданні була допитана в якості свідка.
ОСОБА_4 в якості свідка показала, що знає позивача з народження, вона її тітка. ОСОБА_5 є рідним братом її бабусі. Вона була присутня при укладенні договору дарування. Дідусь на момент укладення договору не перебував у важкому стані. 06 квітня 2018 року дідусь був у медичному закладі (пансіонаті) в м. Ірпені. Цей заклад не є закритим та пацієнти можуть вільно його залишати. Вони забрали дідуся та приїхали до нотаріуса. Разом зайшли з дідусем до нотаріуса, також ще була її бабуся. Він подарував їй квартиру, уклавши договір дарування. Нотаріус йому роз'яснювала наслідки укладення такого договору та що це за договір. Дідусь себе нормально почував. Після оформлення договору вони відвезли дідуся назад в м. Ірпінь. Це було десь о 12 годині. Підтверджує, що дідусь був присутній у нотаріуса під час укладення договору та уклав його без жодного примусу.
У матеріалах справи в електронному вигляді містяться матеріали цивільної справи № 760/19962/19 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним.
Предметом позову було визнання недійсним договору дарування квартири від 06 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
У рамках цієї справи ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза.
Згідно з висновком експерта від 09 червня 2022 року підпис від імені ОСОБА_5 , виконаний в графі «дарувальник» розділу підписи договору дарування квартири від 06 квітня 2018 року, виконаний ОСОБА_5 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2023 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи покази свідків та висновок судової експертизи, проведений в рамках цивільної справи № 760/19962/19, суд вважає, що доводи сторони позивача стосовно відсутності ОСОБА_5 під час укладення спірного договору дарування квартири, не знайшли свого підтвердження.
Вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_5 були роз'яснені наслідки укладення договору дарування квартири та що це за договір. Отже, дарувальник, підписуючи договір дарування, усвідомлював, який документ він підписує та наслідки вчинення таких дій.
Доказів на спростування вказаних обставин стороною позивача суду не надано.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Вбачається, що оспорюваний договір укладений за вільним волевиявленням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та не суперечить вимогам закону.
З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання договору дарування від 06 квітня 2018 року недійсним.
З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити.
Сторона відповідача ОСОБА_4 просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 37650 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано суду письмові докази.
30 травня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «Летрадо» та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги № 30/05.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Хахули М.О., копія ордеру від ОСОБА_4 на адвоката Хахулу М.О., акти надання правової допомоги від 26 липня 2024 року, від 11 березня 2025 року, від 22 травня 2025 року, від 12 серпня 2025 року, від 07 жовтня 2025 року, від 02 березня 2026 року, платіжні інструкції на підтвердження оплати адвокатських послуг згідно договору про надання правової допомоги № 30/05 від 30 травня 2024 року та актів надання правової допомоги.
Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною позивача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Пунктом 3 договору про надання правової допомоги визначений гонорар та порядок оплати гонорару за надання правової допомоги.
Відповідно до п.п. 3.1.4. п. 3 цього договору за участь в судовому засіданні та підготовку до нього по справі № 760/27277/23 клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення цього договору гонорар у розмірі 4000 гривень.
З актів надання правової допомоги від 12 серпня 2025 року, від 07 жовтня 2025 року та від 02 березня 2026 року вбачається, що вартість послуги (участь в судовому засіданні та підготовку до нього) згідно п. 3.1. договору становить 4550 гривень.
Разом з тим, договором про надання правової допомоги вартість цієї послуги визначена в сумі 4000 гривень.
За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково в розмірі 36000 гривень (з розрахунку по 4000 гривень за участь в трьох останніх судових засіданнях та підготовку до них, що передбачено п. 3 договору про надання правової допомоги).
Керуючись статтями 203, 215, 331, 356, 357, 361, 626-628, 717 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченко Вікторії Леонідівни (м. Київ, вул. Леонтовича, 1, оф. 2) про визнання договору недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 36000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24 квітня 2026 року.
Суддя: