24.04.2026
Справа № 522/21009/21
Провадження № 1-кп/522/992/26
24 квітня 2026 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики стосовно обвинуваченого, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати й надалі. Так, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконного впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання прокурора вважає, що вказані прокурором ризики неп обґрунтовані та не доведені, просив змінити запобіжний захід набільш м'який.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2021 року, ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалами Приморського районного суду м. Одеси та закінчується.
17.03.2026 року ухвалою Приморського районного суду відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2026 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави та встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, який відповідно до приписів ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд також бере до уваги, що ОСОБА_7 , будучи підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, до його фактичного затримання на підставі ухвали слідчого судді, переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження останнього.
Крім того, як зазначає прокурор, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина російської федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях, або виїхати за межі України.
З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_7 у значній мірі підтверджується показаннями свідків, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), суд дійшов висновку, що вказані обставини зумовлюють можливість поза процесуального впливу обвинуваченим на свідків з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 особисто знайомий з цими свідками та їх пов'язує спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні «ЛНР». При цьому, вказані свідки судом ще не допитані.
Також обвинувачений може незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 3, 4 КПК України стосовно обвинуваченого наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
Крім цього, суд вважає, що відносно ОСОБА_9 продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, а саме - обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Так, з урахуванням побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_7 може повторно вступити до лав терористичної організації «ЛНР», де себе зарекомендував з позитивного боку під час «Боїв за Дебальцеве» протягом січня-лютого 2015 року.
У силу вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого; перебування його у розшуку; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
При цьому, суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1,3,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, а тому суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за можливе не визначати ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 України під час дії воєнного стану, розмір застави.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою строком до 20 червня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами ст.ст.8, 9, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 2202116000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДСІ при ДУ «Одеська виправна колонія №14», відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 20 червня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3