Справа № 947/16884/26
Провадження № 1-кс/947/6017/26
27.04.2026 року місто Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , що погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026163480000212 від 13.03.2026 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, громадянина Азербайджану, із середньою освітою, неодруженого, без дітей, офіційно не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
І. Суть клопотання
27 квітня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З клопотання вбачається, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163480000212 від 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується наступним;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та можливість визначення застави у кримінальному провадженні, наявності певних медичних хворіб.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
26.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 4 ст. 189 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про військову агресію Збройних Сил Російської Федерації та впровадження на території України військового стану, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_11 від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, напочатку березня 2026 року у невстановленому місці, діючи з корисливих мотивів, вступили в злочинну змову.
З метою особистого збагачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за допомогою месенджерів висловили ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів в сумі 500 доларів США щомісячно, які супроводжувались погрозами заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які потерпілий сприймав як реальні.
Реалізуючи спільний злочинний умисел спрямований на вимагання майна, 25.04.2026 близько 14:00 години, з метою звалодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_4 відповідно до заздалегідь узгодженого плану усіма учасниками, прибути до раніше обумовленого місця - до тролейбусної кінцевої зупинки біля будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 85А на зустріч з потерпілим ОСОБА_12 під приводом придбання автомобіля останнього, про яку попередньо домовився ОСОБА_13 .
Знаходячись за вказаною адресою, під час того, як ОСОБА_4 нібито оглядав автомобіль потерпілого для покупки, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12 , що йому негайно необхідно передати 5000 доларів США, які призначались ОСОБА_9 за неіснуючий борг перед останнім.
З метою залякування потерпілого ОСОБА_12 ОСОБА_14 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_9 за допомогою мобільного зв'язку, задля отримання грошових коштів та доведення до нього реальності своїх погроз, у разі невиконання їхньої незаконної вимоги, продовжували погрожувати з застосуванням психологічного тиску заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Після чого ОСОБА_10 , продовжуючи спільний злочинний намір наніс декілька ударів долонею руки по голові потерпілого, які потерпілий сприйняв, як реальну загрозу для свого життя та здоров'я.
Вказані вимоги, які супроводжувались психологічним тиском та спричиненням фізичного болю потерпілий ОСОБА_12 сприймав, як реальні, у зв'язку з чим прийняв рішення негайно передати грошові кошти на загальну суму 5000 доларів США, які знаходились на зберіганні у ОСОБА_15 та зв'язався з нею за допомогою мобільного зв'язку і повідомив, що їй невідкладно потрібно передати ОСОБА_12 наявні грошові кошти у зазначеному місці.
В подальшому, ОСОБА_15 , виконуючи прохання потерпілого ОСОБА_12 приблизно о 14:30 год. 25.04.2026, невідкладно прибула на визначене місце, а саме на кінцеву тролейбусну зупинку, яка розташована біля будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 85А, де передала потерпілому ОСОБА_12 5200 доларів США, які останній в свою чергу невідкладно, виконуючи незаконну вимогу ОСОБА_10 та ОСОБА_4 на передачу майна з метою припинення психологічного тиску та фізичного насилля відносно нього передав ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , після отримання грошових коштів були затримані працівниками правоохоронних органів.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами зокрема:
- протоколом огляду місця події за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 85А, під час якого зафіксовано місце та обставини вчинення відносно потерпілого погроз застосування насильства;
- протоколами затримання осіб підозрюваних у вчиненні злочину - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 , який повідомив, що ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вимагали в нього грошові кошти за неіснуючий борг, погрожуючи насильством у випадку відмови;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що ОСОБА_12 звернувся до неї з проханням привести грошові кошти для подальшої передачі;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , відповідно до яких виявлено спілкування з погрозами у бік потерпілого ОСОБА_12 .
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст. 189 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Підозрюваний має громадянство іншої країни та не обмежений у виїзді за кордон під час воєнного стану у будь-який час.
Підозрюваний офіційно не працевлаштований.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У зв'язку із обставинами підозри, є висока вірогідність можливого впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
3.7. Щодо інших ризиків
На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.
3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо визначення розміру застави
У відповідності до положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вказані вимоги та те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 вчинене із погрозою застосуванням насильства, високий ступінь встановлених ризиків, наразі у слідчого судді відсутні підстави для визначення відносно ОСОБА_4 застави.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ОРУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , що погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026163480000212 від 13.03.2026 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 червня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1