Справа № 558/101/26
номер провадження 2/558/156/26
(заочне рішення)
27 квітня 2026 року селище Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., з участю секретаря судових засідань Ковальської Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року в розмірі 9300,00 гривень.
В позовній заяві позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - ТОВ «Споживчий центр») вказує про те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 20 листопада 2024 року було укладено кредитний договір № 20.11.2024-100002091. Відповідно до умов такого договору відповідачеві ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 3000,00 гривень строком на 140 днів, дата повернення кредиту - 8 квітня 2025 року. Кредит надавався позичальникові на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту визначено шляхом перерахування на банківський рахунок споживача. Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.
Позивачем ТОВ «Споживчий центр» виконано свої зобов'язання за кредитним договором.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 9300,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 4200,00 гривень - заборгованість по процентах, а також 600 гривень комісії та 1500,00 гривень неустойки.
З вказаних підстав, у позовній заяві позивач ТОВ «Споживчий центр» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року в розмірі 9300,00 гривень та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 9 зв.).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилась, хоч про час та місце судового розгляду справи була повідомлена у встановленому порядку шляхом надіслання судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомила, клопотань про проведення судового розгляду справи без її участі, відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавала.
За таких обставин, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.
В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань по суті справи до суду не подавали.
Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (а.с. 18-21), заявка кредитного договору №20.11.2024-100002091 (а.с. 21-22), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.11.2024-100002091 (а.с. 22), складають кредитний договір №20.11.2024-100002091 між сторонами, що відповідає положенням ст. 634 ЦК України. Договір укладено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
П. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з умовами договору №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 3000,00 гривень на строк 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 8 квітня 2025 року. Із сплатою процентів в розмірі 1% за 1 день користування кредитом (процентна ставка стандарт), яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
П. 7 Заявки кредитного договору №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року визначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 600,00 гривень.
Зі змісту досліджених пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року встановлено, що між сторонами узгоджено всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Договір підписаний сторонами по справі, що свідчить, на думку суду, про те, що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору та погоджувались на такі умови.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві надано позивачем кредит в розмірі 3000,00 гривень шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку відповідача (а.с. 31).
Таким чином, позивач ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу ОСОБА_1 кредиту.
Як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, у встановлені кредитним договором строки, не виконувала.
Згідно довідки-розрахунку (а.с. 15-16) заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року становить 9300,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 4200,00 гривень - заборгованість по процентах, а також 600,00 гривень комісії (пов'язаної з наданням кредиту) та 1500,00 гривень неустойки (штрафів).
Як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту в сумі 3000,00 гривень та сплаті процентів у сумі 4200,00 гривень, а також 600,00 гривень комісії (пов'язаної з наданням кредиту).
ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний, оскільки підтверджений документально.
Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку фінансовій установі не повернуті. Тож відповідач не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року в розмірі 7800,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 4200,00 гривень - заборгованість по процентах, а також 600,00 гривень комісії (пов'язаної з наданням кредиту).
Щодо решти позовних вимог, то суд вважає за необхідне зауважити таке.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь також 1500,00 гривень неустойки.
Згідно п.п. 7.6, 9.1 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), п. 15 Заявки кредитного договору №20.11.2024-100002091, визначено, що неустойка в розмірі 30,00 гривень нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
П. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.
Враховуючи, що кредитний договір №20.11.2024-100002091 укладений 20 листопада 2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, відповідач підлягає звільненню від обов'язку сплати неустойки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача неустойки, позивач в позовній заяві зазначає, що при стягненні неустойки підлягають до застосування норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального закону, якими кредитодавцю дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, а не положення ЦК України.
Проте, Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).
Тому положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України підлягають безумовному застосуванню при вирішенні існуючих між сторонами правовідносин.
Враховуючи вказані обставини справи, вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 гривень неустойки, у зв'язку з чим у задоволенні таких позовних вимог позивача необхідно відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року підлягають до задоволення частково, в розмірі 7800,00 гривень.
Позивачем понесені судові витрати, що складають 2662,40 гривень судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви (а.с. 1).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_1 витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2232,98 гривень (7800,00 гривень х 2662,40 гривень : 9300 гривень = 2232,98 гривень), тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача, оскільки понесення таких витрат позивачем підтверджено документально.
Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору немає.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 14, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України.
Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст.ст. 512, 526, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 258, 259, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №20.11.2024-100002091 від 20 листопада 2024 року в розмірі 7800,00 (Сім тисяч вісімсот) гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту, 4200,00 гривень заборгованість по процентах, 600,00 гривень комісії (пов'язаної з наданням кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2232,98 гривень сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог позивача - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.