Дата документу 25.04.2026Справа № 554/6009/26
Провадження № 1-кс/554/5811/2026
25 квітня 2026 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , підозрюваної ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого УСБУ в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22026170000000036 від 06.02.2026 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грунь Сумської області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1537 від 24.06.2016 року, видане Радою адвокатів Полтавської області), зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
25.04.2026 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого УСБУ в Полтавській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що Слідчим відділом Управління СБ України в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026170000000036 від 06.02.2026 року, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що адвокат ОСОБА_3 , діючи умисно, всупереч вимогам ч. ч. 2, 3 ст. 7 Правил адвокатської етики, 23 квітня 2026 року, перебуваючи у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2 , запропонувала громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та документований тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 21.01.2019 року, з метою його ухилення від призову під час мобілізації вирішити питання щодо визнання його особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до висновку військово-лікарської комісії щодо непридатності до військової служби за станом здоров'я. Повідомила йому, що ця процедура коштує 23 тисячі доларів США, зазначивши, що ОСОБА_7 необхідно надати їй копію паспорта, ідентифікаційного коду, військово-облікових документів та фотокартки 3х4.
Останній погодився на цю пропозицію та обговорив із нею порядок розрахунку за вказану послугу, а саме при наступній зустрічі разом із визначеним переліком копій документів він мав передати ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 23 тис. доларів США.
24 квітня 2026 року приблизно о 13 годині 05 хвилин ОСОБА_3 на реалізацію свого злочинного умислу, за попередньої домовленості зустрілася з ОСОБА_7 у своєму офісі з вивіскою на дверях «Адвокат ОСОБА_3 », на першому поверсі адміністративної будівлі адресою: АДРЕСА_2 .
Діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_7 передав ОСОБА_3 заздалегідь визначений останньою перелік документів та засоби, які імітують 23 тис. доларів США, після чого ОСОБА_3 була затримана, тому вона з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфікуються як незакінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Сторона обвинувачення вважає, що підозрювана ОСОБА_3 розуміючи, що вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, відчуваючи страх та невідворотність майбутнього покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т. ч. на території Російської Федерації через усвідомлення втрати свободи на строк від п'яти до восьми років за вчинення інкримінованого їй злочину. Перебуваючи на волі зможе вжити заходів конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення. Зазначений ризик може бути реалізований підозрюваною шляхом зловживання процесуальними правами, а саме: неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Перебуваючи поза аудіо-, візуальним контролем працівників установи виконання покарань ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, оскільки на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню. Матиме змогу власноручно або за допомогою інших невстановлених осіб, знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування (фото-, та відеоматеріали, електронно-обчислювальні машини та засоби мобільного зв'язку тощо). Може незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази щодо неї. З метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, перебуваючи на волі може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Вважає, що ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у яких вона підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до зібраних доказів ОСОБА_3 не збиралась завершувати свою злочинну діяльність. У разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, на думку прокурора неможливо буде запобігти контактам з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими перебуваючи на свободі ОСОБА_3 зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваної ОСОБА_3 під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства на його переконання може запобігти вказаним ризикам та гарантувати виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
З цих міркувань сторона обвинувачення вважає за недоцільне при постановленні судом ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України визначення альтернативного запобіжного заходу застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити, мотивуючи, що наявні ризики переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, впливу на свідків та продовження злочинної діяльності, з викладених вище мотивів. Просив не застосовувати альтернативного запобіжного заходу застави.
Підозрювана ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Прохали визначити альтернативний запобіжний захід заставу, що буде помірною для підозрюваної, яка не має великих доходів, утримає двох малолітніх дітей та хвору матір інваліда 2 групи. Підозрювана одружена, має постійне місце проживання та офіційної роботи, міцні соціальні зв'язки, намірів ухилятися від слідства і суду не має, у вчиненому розкаялась та співпрацює зі слідством. Їй оголошена підозра у незакінченому замаху на злочин, який не було завершено та протиправні наслідки наразі відсутні, підозри щодо вчинення інших злочинів не оголошувались. Перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином у кримінальному провадженні не має.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.
25.04.2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється особа, є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, проте не є закінченим та протиправні наслідки наразі відсутні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: повідомленням 1 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 06.04.2026 року, 23.04.2026 року, 24.04.2026 року, який прямо зазначив, що адвокат ОСОБА_3 пропонувала йому ухилитись від служби в ЗСУ шляхом складення висновку ВЛК, щодо непридатності до військової служби за грошову винагороду, після чого він діяв під контролем правоохоронців; матеріалами контролю за вчиненням злочину, в тому числі даними протоколів виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів - грошових коштів від 23.04.2026 року, їх вручення та ідентифікації а також вилучення у ОСОБА_3 при обшуку.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Проте, виходячи з вимог з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу не допитані у цьому кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, вирішення питання про можливість визначення застави підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно покладено на розсуд слідчого судді.
При вирішенні цього питання суд покликається до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість. Тримання під вартою є найсуворішим заходом, який може бути застосований лише за умови неможливості запобігання ризикам іншими методами.
Сторона обвинувачення посилається на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування, впливу на свідків, знищення доказів та продовження злочинної діяльності, проте не наводить переконливих доказів, що обвинувачена вже вчиняла такі дії або дуже вірогідно, що їх вчинить, коли буде на свободі.
Слідчий суддя зазначає, що в обвинуваченої проведено обшуки та вилучено речові докази, ключовий свідок неодноразово допитаний та співробітничає з правоохоронними органами, у зв'язку з чим до нього може бути обмежений доступ з боку адвоката ОСОБА_3 менш радикальними методами ніж її арешт, зокрема забороною спілкування на час досудового слідства та судового розгляду.
У справі «Панченко проти Росії» ЄСПЛ вказав, що ризик переховування не може бути оцінений виключно на основі суворості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням характеру особи, її моральності, місця проживання та зв'язків з державою.
У рішенні «Бекчієв проти Молдови» ЄСПЛ підкреслив, що ризики не можуть бути абстрактними. Обвинувачення має надати докази того, що підозрюваний дійсно має намір вчинити дії, які перешкоджають слідству.
Посилання прокурора на професійний статус адвоката як на автоматичний фактор ризику впливу на свідків є ілюзорним.
У справі «Мамедова проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що сама лише можливість впливу, не підкріплена фактами (наприклад, зафіксованими погрозами чи спробами підкупу), не може бути підставою для тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що надані прокурором доводи про наявність ризиків, окрім похідних від тяжкості злочину та можливого покарання, є загальними та не містять конкретних фактичних даних, які б підтверджували реальну, а не уявну загрозу процесуальній поведінці ОСОБА_3
ОСОБА_3 підозрюється у незакінченому замаху на злочин, у зв'язку з чим шкода ЗСУ наразі відсутня, насилля не застосовувалось, що суттєво знижує ступінь суспільної небезпечності діяння.
У вчиненому розкаялась, обґрунтованості підозри не оспорює, повідомила, що співпрацює зі слідством.
З огляду на ці обставини, її статус адвоката та презумпцію невинуватості, передбачається високий рівень правової свідомості, дотримання етичних норм, а відтак обґрунтоване очікування, що вона виконуватиме процесуальні обов'язки без застосування тюремних обмежень.
При цьому ОСОБА_3 має постійне місце проживання та роботи, професійну репутацію та міцні соціальні зв'язки, одружена, утримує двох малолітніх дітей та хвору матір - інваліда 2 групи. Її рідний брат проходить службу в ЗСУ, а чоловік є учасником АТО.
Враховуючи засади верховенства права та відповідно обов'язковість для врахування рішень ЄСПЛ, в тому числі у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», суд повинен переконатися, що альтернативні заходи є недостатніми.
Слідчий суддя вважає, що на даному етапі мета забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної може бути досягнута шляхом застосування альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу застави, яка є достатнім стимулюючим фактором.
Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину (ч. 1 ст. 114-1 КК) та конкретні обставини замаху (ч. 3 ст. 15 КК), майновий стан підозрюваної, альтернативний запобіжний захід застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є надмірною, але достатньою щоб гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану відповідні обов'язки, які унеможливлять ризики, наведені прокурором.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грунь Сумської області, громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1537 від 24.06.2016 року, видане Радою адвокатів Полтавської області), зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої - запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 15 години 55 хвилин 24 квітня 2026 року, з утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Кінцевим часом тримання під вартою визначити 15 годину 55 хвилин 22 червня 2026 року.
Визначити підозрюваній ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області , ЗКПО 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов'язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду, не відлучатись з місця проживання визначеного судом без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні та іншим підозрюваним, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8