Справа № 285/633/26
провадження у справі №2/0285/1100/26
27 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18673,70 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на наступні обставини.
02.10.2021 між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» був укладений електронний договір № 3185794. Відповідно до його умов ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачеві кредит у розмірі 2400,00 грн, строком на 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,25%.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 15630,00 грн., що складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 2400,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 12990,00 грн, заборгованість за комісіями - 240,00 грн.
17.10.2021 між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний договір №4933611. Відповідно до його умов ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 1100 грн., строком на 27 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,90%.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 3043,70 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1100 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1943,70 грн.
13.01.2022 було укладено договір № 13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3185794.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3185794.
28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3185794.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3185794.
10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4933611.
01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4933611.
Посилаючись на положення Цивільного Кодексу України та умови укладених договорів, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитами в розмірі 18673,70 грн.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Дослідивши подані позивачем докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 02.10.2021 між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» був укладений електронний договір № 3185794. Відповідно до його умов ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачеві кредит у розмірі 2400,00 грн., строком на 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,25%.
17.10.2021 між відповідачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний договір №4933611. Відповідно до його умов ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 1100 грн, строком на 27 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,90%.
Зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» від 14.07.2024 та випискою АТ «Універсал Банк» від 17.03.2026.
Договорами про відступлення прав вимоги підтверджується перехід до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прав кредитора за вищезазначеними договорами № 3185794 від 02.10.2021 та №4933611 від 17.10.2021.
Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення заборгованості за договором №3185794 від 02.10.2021 суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2400 грн., заборгованість за процентами в сумі 750 грн - всього 3150 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами суд відмовляє.
Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.
Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Включення позивачем до розрахунку заборгованості відповідача суми комісії суд визнає необґрунтованим, з наступних підстав.
Позивачем не надано розрахунку суми заборгованості за комісією, перелік та докази надання додаткових послуг, що підлягають оплаті позичальником.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниє обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати відповідача боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність їх включення до розрахунку заборгованості.
Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення заборгованості за договором №4933611 від 17.10.2021 суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1100 грн., заборгованість за процентами в сумі 564,30 грн. - всього 1664,30 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами за межами строку кредитування суд відмовляє з вищезазначених підстав.
На підставі вищевикладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4814,30 грн, що складається з наступного:
- заборгованість за кредитним договором № 3185794 від 02.10.2021 в сумі 3150 грн;
- заборгованість за кредитним договором №4933611 від 17.10.2021 в сумі 1664 грн 30 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно платіжної інструкції від 29.01.2026 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 9000 грн.
До позовної заяви додано копію договору № 02-07/2024 про надання юридичних послуг від 02.07.2024 між Позивачем та адвокатським бюро "Лігас Ассістанс".
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог - в сумі 686,40 грн.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2686,40 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість у сумі 4814 гривень 30 копійок, що складається з наступного:
- заборгованість за кредитним договором № 3185794 від 02.10.2021 в сумі 3150 гривень;
- заборгованість за кредитним договором №4933611 від 17.10.2021 в сумі 1664 гривні 30 копійок.
Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) відшкодування судових витрат у сумі 2686 гривень 40копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В. Помогаєв