27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/2764/25
адміністративне провадження № К/990/15689/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №240/2764/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 07 травня 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 07 травня 2022 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №240/2764/25 за виключними обставинами.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року за виключними обставинами в адміністративній справі №240/2764/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
07 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №240/2764/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною п'ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Приписами частини шостої статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, скаржник обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення посилався на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025.
Вказаним рішенням визнано неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат під час дії трудових відносин.
Водночас суди встановили, що ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 28 березня 2024 року. Тобто на момент звернення до суду та ухвалення рішення, що переглядається, публічно-службові відносини між сторонами були припинені.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо стягнення сум, належних працівникові (військовослужбовцю) після звільнення, регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.
Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2025 не визнавав неконституційною частину другу статті 233 КЗпП України. Таким чином, правовий режим строків звернення до суду для осіб, які звільнені зі служби, не змінився.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки позивач на момент виникнення спору був звільнений, Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025, яке стосується виключно працюючих осіб (частина перша статті 233 КЗпП), не впливає на законність ухвали про залишення позову без розгляду у цій справі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник, не належать до виключних у розумінні частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 не стосується правовідносин, що виникли у цій справі, та не впливає на правильність застосування норм матеріального права судами при ухваленні рішення, яке переглядається.
Отже, колегія суддів констатує, що обставини, зазначені відповідачем в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами не є виключними в розумінні положень КАС України.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №240/2764/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко