27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №520/5403/24
адміністративне провадження № К/990/15420/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №520/5403/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень пропорційно її участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони за період з 01 вересня 2023 року по 12 вересня 2023 року та у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень пропорційно її участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони за період з 01 вересня 2023 року по 12 вересня 2023 року та у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень пропорційно її участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони за період з 01 вересня 2023 року по 12 вересня 2023 року та у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень пропорційно її участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони за період з 01 вересня 2023 року по 12 вересня 2023 року та у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 . Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 520/5403/24 скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000 гривень як військовослужбовцю, яка обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальній військовій частині з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу за періоди з 23 липня 2023 року по 26 липня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року.
Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 520/5403/24 залишено без змін.
06 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №520/5403/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Як вбачається з рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Військова частина НОМЕР_1 , оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Зокрема, відповідач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Отже, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №520/5403/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
А.В. Жук