27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/22332/25
адміністративне провадження №К/990/13746/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубок Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №240/22332/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні йому в період з 29 січня 2020 року по 20 серпня 2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати провести перерахунок та доплатити йому за період з 29 січня 2020 року по 20 серпня 2025 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України від 09 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, Законом України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 20 серпня 2025 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 20 серпня 2025 року сум грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
26 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дубок Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №240/22332/25. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Верховним Судом встановлено, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, тому судові рішення у такій справі можливо переглянути у касаційному порядку за умов, установлених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у системному зв'язку з підставами, визначеними частиною четвертою статтею 328 КАС України.
У касаційній скарзі представник позивача, посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для позивача, що за змістом відповідає підпунктам «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, представник позивача у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник указує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на застосування судами попередніх інстанції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній до 29 січня 2020 року, у період спірних правовідносин з 23 вересня 2023 року по 17 червня 2025 року без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.
Наведені представником позивача доводи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу подання касаційної скарги у цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтування скаржником наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334, КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубок Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №240/22332/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Витребувати справу №240/22332/25 із Житомирського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему «Електронний суд» у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
М.І. Смокович
С.А. Уханенко